Сьогодні Одеса зовні загалом виглядає як досить благополучне українське місто. І трагічні події весни 2014 р., пов’язані з намаганням сепаратистських сил заволодіти цим містом, видаються далеким минулим, що ніколи не повториться. Але це лише зовні – насправді все далеко не так, як видається на перший погляд. В Одесі відбуваються надзвичайно небезпечні процеси, які можуть призвести до нового спалаху масштабних подій антидержавного спрямування. І напади на проукраїнських активістів – то лише одна із показових ознак цих процесів.
У своїй основі ці процеси сховані від громадськості і управляються людьми, які мають реальну владу в Одесі та Києві (не хотілося б думати, що і в Москві). Слід сказати, що Одеса завжди була під великим впливом бізнесово-кримінальних угрупувань. Ситуація принципово не змінилася і після Революції Гідності. Більше того, вона істотно ускладнилась розкручуванням сепаратистських настроїв. Тільки завдяки мужності проукраїнської громадськості та досить чітким діям правоохоронців (передусім СБУ) тоді вдалося запобігти утворенню в Одесі сепаратистських утворень на кшталт так званих «ДНР» і «ЛНР».
Але вже через рік центральна влада зрадила одеситів, які самовіддано захищали Одесу від сепаратистів, – на місцевих виборах 2015 р. Банкова активно просувала Труханова на посаду мера Одеси, а паралельно «нищився» кандидат, якого підтримував тодішній глава Одеської облдержадміністрації М.Саакашвілі – його радник О.Боровик. У разі перемоги останнього ситуація в регіоні могла бути кардинально іншою. Після відходу М.Саакашвілі від керівництва Одеською областю процес монополізації впливу на Одесу і зрощення криміналу, влади й сепаратистів уже практично не мав перешкод.
Фактично відразу відбулося перегрупування у тіньовому секторі управління Одесою – вона почала переходити під контроль авторитета, який починав свій бізнес з продажу лампочок. Йому всюди було включено «зелене світло», а всі решта відтіснялись від фінансових потоків і владних важелів. Під контроль нового тіньового господаря Одеси перейшов потужний «7 кілометр», а також усі ключові сфери міста, включаючи міську владу. Усе це робиться під майбутні президентські вибори, а точніше – під провладного кандидата. Місцеві правоохоронні структури «тримають нейтралітет», якщо не сказати більшого. Їхнє керівництво «правильно» підібрано і зорієнтовано – вони також «заточені» під майбутні вибори. А для визначеного результату на цих виборах потрібен фінансовий, адміністративний та силовий ресурс, поєднаний в одних руках.
Міський голова Труханов залишається на своєму місці (у всіх значеннях цього слова). Після недавнього показово-грізного «наступу» НАБУ на нього він почуває себе спокійно і впевнено. У січні ц.р., коли НАБУ публічно активізувалося стосовно Труханова (включно із з’ясуванням наявності у нього російського громадянства), я висловив думку про те, що такі дії спеціального антикорупційного органу «можуть стати знаковою подією – і не тільки для Одеси, а й усієї України». Але – не стали. Збулось моє припущення (висловлене у тому ж дописі), що у ситуації з НАБУ Труханову вдасться знайти «компромісний» варіант. Сьогодні можна впевнено говорити, що такий варіант було знайдено. За допомогою однієї впливової особи, яка від Банкової «курує» суди та правоохоронні органи, його справу «погашено». Тепер, як кажуть, справа за ним.
Власне, в Одесі застосовується та ж схема, що і в Харкові. Нещодавнє закриття полтавським судом справи щодо Кернеса – це зовсім не випадковість. Ну не могли всі прокурори в один день захворіти і не прийти у судове засідання, що суд розцінив як відмову від обвинувачення! Такі справи перебувають на особливому контролі не лише керівництва правоохоронних органів, але й Банкової. А тому збою у прокурорів у цій справі не могло бути в принципі. Наразі ж у міського голови Харкова таке ж завдання, як і у його одеського колеги, – з найкращого боку «проявити» себе на виборах 2019 р.
Хоча між Харковом і Одесою є істотна різниця: якщо в Одесі вплив на ситуацію монополізовано в одних руках (одна з них – «тіньова», а друга – «легальна»), то у внутрішніх харківських впливах зберігається певна конкуренція. У Харкові є надія на міністра внутрішніх справ А.Авакова, який зберігає істотний вплив на цей регіон і може запобігти небезпечним, у т.ч. сепаратистським процесам. Власне, як це він зробив весною 2014 р.
Напади на одеських проукраїнських активістів, що здійснюються все частіше і нахабніше, – це прямий наслідок вказаної монополізації. Ці напади можуть бути інспіровані як для залякування та придушування всього українського в Одесі тими, хто її повністю контролює, так і їх конкурентами (у т.ч. усунутими від такого контролю) – для збурення суспільно-політичної ситуації з тим, щоби повернути свій втрачений вплив. Ці напади однозначно вигідні прибічникам «руського мира» та спецслужбам РФ – вони продовжують розглядати Одесу як сприятливий регіон для «сепаратиського вибуху».
Загалом же побиття проукраїнських активістів на Одещині – це дуже серйозний знаковий сигнал щодо проведення майбутніх виборів на території східних і південних областей України. Повністю погоджуюсь з думкою про те, що такими насильницькими актами заздалегідь з виборчого процесу «вибивається» активна проукраїнська громадськість. Бо виявлення на виборах активної проукраїнської позиції нестиме реальну загрозу життю і здоров’ю як самих активістів, так і членів їх сімей. На захист держави великої надії немає. Тому ці напади сьогодні – це робота на виграш проросійських сил на виборах 2019 р. на Сході та Півдні нашої країни.
Затримання трьох грузинів, підозрюваних у замаху на життя лідера одеської організації партії «Сила людей» О.Михайлика, також може виявитися одним із сценаріїв політичної гри в Одесі – не виключено, що цих підозрюваних за національною ознакою можуть «прив’язати» до колишнього керманича Одещини М.Саакашвілі та екс-прокурора цієї області Д.Сакварелідзе. З тим, щоб дискредитувати їх і остаточно нейтралізувати вплив на цей регіон.
Після нападу на О.Михайлика одеські проукраїнські активісти провели ряд публічних акцій з вимогою відставки керівників правоохоронних структур Одеси та області. На моє переконання, з огляду на загальну ситуацію, яка складається в Одесі, зміна керівництва правоохоронних органів Одещини (власне, як і керівництва виконавчої влади у цьому регіоні) є нагальним і вкрай необхідним кроком.
Чи розуміє ситуацію в Одесі центральна влада? Чи знає вона про ті справжні процеси, які у ній відбуваються? Безсумнівно – так! Чи піде вона на заміну керівництва обласної виконавчої влади і силових структур? З власної ініціативи – ні. Бо все вже мобілізоване під президентські вибори, потрібний результат на яких має бути «зроблено» за будь-яку ціну. Хоча ціною такого результату може стати втрата Одеси...