Із неминучим наближенням президентських виборів політична риторика в Україні стає все гострішою. І вже очевидно, що боротьба буде запеклою. Вже близько десятка кандидатів заявили про своє бажання балотуватися на найвищий пост у країні. Один з них – колишній тричі голова СБУ, а нині лідер громадсько-політичного руху «Справедливість» Валентин Наливайченко.
Вітаю вас.
Добрий день.
Соціологічні рейтинги поки не показують вас серед фаворитів виборів. Якою тоді є мета вашої участі в цих виборах?
Я йду в президенти, і йду з рухом «Справедливість», громадсько-політичним рухом. Ми не є партією, ми ніколи не замовляли і не брали участі (у всякому разі, до цього часу) в рейтингах. Але от чим займалися і займаємося – так це робота з людьми, це волонтерські організації, це організації патріотичні, ветеранів АТО. Ми і складаємося з 210 (станом на сьогодні) таких організацій.
Тому ми і не є таким вузькопартійним проектом. Ми є платформою, ми є об’єднанням громадських організацій. Волонтерська діяльність – так, це те, чим ми займаємося. Постачанням модулів на передовій і допомога людям на передовій – займаємося. Це є та конкретна дія, в якій ми знаходимо себе і з якою йдемо до людей.
У президентських виборах вибирають особу, одну. Ви заявили, що плануєте балотуватися.
Так.
Тому я і питаю. Мета ваша особиста цієї кампанії? Якщо зараз соціологи не включають вас у число фаворитів.
Я йду в президенти (я вже це підтвердив) і йду з чіткою програмою – відновити мир, але не здати жодного сантиметра української землі. Іду з чіткою програмою нової міжнародної дієвої угоди про деокупацію нашої країни.
Ми про це ще поговоримо.
Це те, що для мене не рейтинги цікаві. Я просто відповідаю на питання ваше, що не в соціологію (у нас грошей нема і немає олігархів), а от в дію, в програму, в те, як можна запустити країну, повернути країну на шлях розвитку – це те, з чим я іду справді, і з молодою командою руху «Справедливість».
Тобто я правильно розумію, що мета вашої участі – просто донести свої ідеї?
Стати президентом і зробити, щоби країна почала розвиватися, щоби в країні на основі національного плану дій відродилося життя, відродилася економіка і повернувся мир.
Тоді ще раз запитаю – яким чином ви збираєтеся…
Я просто йду не заради походу – я йду з конкретною програмою дій. І щоб як президент з першого дня, з першої секунди виконувати той національний план дій, який зараз презентуємо людям.
Яким чином збираєтеся перемогти своїх конкурентів, які поки що демонструють вищі рейтинги?
Дією, чітким планом дій, відкритістю, справедливістю та патріотизмом. Все те що, в мені є, було всі ці роки. Все, що я встиг зробити для Львова – пам’ятаю, ми повернули тюрму на Лонцького міській громаді, і земельні ділянки, постав меморіал пам’яті жертв. Так і по всій державі я буду діяти як президент, і з цими діями і переконуватиму людям і людей, що не партійна якась риторика і відірваність партійного проекту від реальних потреб країни, а з точністю до навпаки.
В Україні (особливо політики) часто говорять про єдність і об’єднаність – «лише тоді ми зможемо досягнути якоїсь перемоги». Чи ви розглядаєте можливість об’єднання з якимось кандидатами і підтримки інших? Чи, можливо, вас хтось готовий підтримати з існуючих претендентів?
Не розглядаємо кулуарщину – я проти цього. Я чітко і відкрито говорю, що старі (особливо) політики нас не цікавлять, і вони не цікаві людям. Подивіться, що з державою Україною – нікому не цікаво далі терпіти таку корупцію, таку брехню.
А от ті нові політики, нові громадські політичні організації (яким є і рух «Справедливість») – для нас важливо стати на жорстку платформу державотворення, національної ідеології. І це все найкраще, що я встиг і розсекретити, і зробити, і багато з того, що є зараз між українських патріотів і патріотичних організацій взяти як стрижень розвитку держави, стрижень державотворення і національної ідеології. І з цим йти вперед.
Ключове моє розуміння в політиці зараз – піти вперед і повести країну вперед, повести людей вперед, вивести і з прірви бідності, і з прірви приниження, прірви корупції. Але чіткий шлях розвитку взяти, взяти як національний план дій, відновити мир, деокупувати обов’язково територію країни і стати нарешті реально частиною Європи.
А в чому суть цього плану деокупації? В принципі, всі політики декларують теж таку мету.
Ну, але жоден з них немає плану. Тому я й кажу, що я не збираюсь з жодним з них ні об’єднуватись, ні навіть сідати за один стіл.
А в чому суть, якщо коротко, можете сказати?
Суть плану деокупації – це нова міжнародна дієва угода, яку я разом з нашими міжнародними союзниками, Сполученими Штатами та країнами – членами Європейського Союзу, як проект вже маю, підготував.
Це заміна Мінським угодам?
Це не заміна – це реальна міжнародна угода. Мінські угоди не працюють. Це не угоди взагалі, а домовленості Путіна і Порошенка – так і треба їх називати, бо так вони і називаються. І вони, на жаль, для національних інтересів України не вирішили жодного ключового питання.
Що я розробив і маю в проекті міжнародної угоди про деокупацію – так це чітке розуміння, як під міжнародним тиском, як за рахунок посилення всередині української обороноздатності, армії та правоохоронних органів дійсно вийти на позиції, коли вийдуть і будуть виведені війська агресора і спецслужби Російської Федерації з нашої території.
Ви вірите в те, що Путін може вивести війська?
Я не просто вірю – я знаю як діяти і зроблю це. Але я хочу навести приклад, що насправді в світі змінилося – і нинішнє керівництво держави так і не зрозуміло. У світі змінилася ключова позиція: коли ти маєш союзників міжнародних, ти можеш вирішити найскладніші питання. В тому числі – і захисту своєї території, і закінчення війни.
Подивіться на Корею, Північна і Південна Корея. Була війна 56 років. Ніхто не вірив, що можна на Корейському півострові провести денуклеаризацію. Але ж провели, коли новий президент США і світова спільнота…
Це поки що заява.
Ні-ні, подивіться на вчорашні результати саміту двох лідерів Північної і Південної Кореї. Вже пішов реальний незворотній процес, коли ядерні полігони прибирають і ракети забирають, і виходять вже на угоду про припинення війни після 56 років. Я знаю, як зробити це для України, для нас з вами: вийти на угоду про деокупацію.
Це так само стосується Криму?
Деокупація Донецької, Луганської областей і Автономної Республіки Крим – це все українські землі. По-іншому я насправді і не розглядаю. Якщо, ви запитаєте, хоч один із кандидатів у президенти або навіть президент має такий план – я готовий, як кажуть, обговорювати. Але жоден з них навіть не наважується сформулювати. Я не тільки наважуюся – я чітко сказав, підготував і найближчим часом об’їхав вже всю Україну: Харків, Полтава, зараз у Львові, завтра в Тернополі.
Але після цього я їду в Вашингтон (ще до виборів), поїду в європейські столиці. І, повірте мені, на найвищому можливому рівні обговорю проект міжнародної угоди з тим, щоб на нього якомога скоріше виходити. Для нас, для нас з вами, для українців важливо вирішити питання деокупації.
Зрозуміло. Давайте зачепимо ще одну тему. Ви раніше у Львові озвучили таку ініціативу, що в країні треба створити інститут національної ідеології і державотворення. По-перше – навіщо? По-друге – чим це відрізняється від Інституту національної пам’яті?
Інститут національної пам’яті – я був серед тих, хто його створював і віддав найкраще приміщення у Києві, в центрі. А тоді ще академік Юхновський (честь йому і хвала) – разом із ним започаткували цей інститут. І він свою місію і тоді виконував, і зараз має продовжувати роботу, особливо, що стосується подальшого розсекречення архівів Генеральної прокуратури і інших правоохоронних органів. Бо, крім мене, чогось ніхто тоді не наважився розсекретити. А мають розсекретити архіви і передати їх Інституту національної пам’яті.
Але я вийшов з такою ініціативою, оскільки бачу кроки вперед у державотворенні. І переконаний, що нам з вами для нашої нової державної служби, для наших нових військовослужбовців, для нової української армії (в тому числі, і в моєму плані відновлення миру) інститут національної ідеології та державотворення потрібен як наскрізна державна інституція, яка і систематизує, і вивчає, і – головне – навчає ідеям, навчає тій спадщині, яка є від Павла Скоропадського і далі з історичних постатей України, в тому числі з помилками, які призвели до можливої втрати своєї державності.
Але головне – що це той інститут, який має нарешті… Знаєте, щоб державотворення відбувалося системно, поступово і з рухом вперед.
Тобто це що, науковці сидять, пишуть якісь методички…
В тому числі.
…яка правильна ідеологія в країні має бути?
Ні, не яка правильна. Правильної ідеології до нас з вами розробляли не один раз. Настав час просто це підняти, вивчити. І в цьому, щоб вивчили, що є нашим. І Українська повстанська армія – це ж не просто був визвольний рух. Працювали референтури, працювали серйозні видання, Українська повстанська армія мала навіть буфони. Все це є українським.
Просто я переконаний, що український світ треба будувати (особливо, коли російська агресія почалася в лютому 2014-го року проти всієї нашої держави), спираючись на свій національний стрижень, спираючись на свої національні переконання. Але їх мають поділяти не тільки ми з вами, не тільки телеглядачі, але насамперед державні службовці, насамперед військовослужбовці, насамперед працівники правоохоронних органів, всі освітяни.
Не може бути так, як зараз: один підручник наші діти отримують з промосковською якоюсь ідеологією, другий підручник – де стидаються навіть назвати, що Шухевич є національним героєм України. Це неправильно.
В державі настав час для сміливих рішучих людей. А я такий. Треба зробити все можливе, щоб і державна служба, і освіта стали українськими. І на основі цього можна і треба ставати сильнішими всередині і відтак виходити на позиції справді європейської сильної розвинутої держави. Без цього я не вірю, що відбудуться якісь реальні серйозні зміни і в державі, і в міжнародній політиці.
Скажіть, будь ласка, буквально днями російське міністерство оборони оприлюднило чергову версію по катастрофі малайзійського літака. В той момент, коли це сталося, ви очолювали СБУ – і якраз ви, фактично, розкрили цей злочин. Ці теперішні твердження росіян – це що? Чому через чотири роки оприлюднюється?
Теракт стався 17 липня 2014 року. Ми за добу тоді розкрили цей теракт, і я дійсно вийшов публічно і доповів про результати цього розслідування. І розслідування – тоді ми ще встановили чітко: було скоєно теракт в українському небі над Донецьком російськими військовими з використанням установки Бук-М1, і жертвами стали 298 ні в чому не винних пасажирів та екіпаж малайзійського Боїнга MH17.
Зараз – це чергова спроба міністерства оборони країни-агресора Росії приховати злочин і перекинути на українську сторону. Але вона є чергова невдала, вона в черговий раз підтверджує, що ми правильно розслідували злочин. Але, друже, якщо ви мене запитаєте – я скажу, що треба зараз зробити. Треба невідкладно провести суд, засудити і організаторів, і виконавців цього терористичного акту.
В Україні суд?
В Україні. До речі, суд мав відбутися вже два роки тому, і я скажу, стосовно кого суд мав відбутися. Стосовно Гіркіна і Плотницького. Обидва з них ще в 2014 році були під моїм керівництвом встановлені як ті, що є безпосередніми організаторами і виконавцями на території України цього теракту. Ці люди мали не тільки отримати підозру, але в публічному засіданні в українському суді засуджені бути. Знаєте, якби була смертельна страта…
Заочно?
Заочно – то заочно. Але якщо оголосити, то рано чи пізно вони все рівно мають бути розшукані і кинуті за ґрати. Але, на моє переконання, з найжорсткішим покаранням. Що зараз відбувається? Я коротко можу сказати телеглядачам. Міжнародна слідча група працює, я брав участь у її створенні. Вони виходять вже на завершення розслідування, і в будь-якому випадку, в Гаазі, в Нідерландах буде спеціальний суд, в тому числі – з заочним засудженням вже над російським керівництвом, над російськими військовими, які безпосередньо і ввезли Бук-М1, і здійснили теракт в українському небі.
Ще одну тему хотів би зачепити. Зараз широкого розголосу набуло питання конфлікту між Генпрокуратурою і журналістами, зокрема пані Седлецькою, пані Бердинських. Генпрокуратура хоче отримати дані їхніх телефонів за 17 місяців для того, щоби встановити щось про один день. Як ви це оцінюєте з юридичної, з моральної точки зору?
І з юридичної, і з моральної точки зору – це тиск на журналістів. Це намагання Генпрокуратури зупинити журналістів-розслідувачів, які розслідують корупцію і Порошенка, і його оточення. Давайте казати прямими словами, що насправді роблять прокурори. Друге. Дуже добре, що Європейський суд з прав людини (я сам зустрічався з послом Європейського Союзу в Україні) чітко став на захист українських журналістів. І я вважаю, що всім нам треба стати, незалежно, яка це програма чи яке прізвище журналіста. Не можна допускати втручання в роботу журналістів, особливо з боку влади.
Звичайно, але генпрокурор аргументує це потребами слідства. Ви теж правоохоронець, вмієте вести слідство…
Немає таких потреб слідства, щоби журналіста «за декілька років віддайте, з ким ви переписувалися, від кого отримували інформацію». Це ніщо інше, як перешкоджання журналістській діяльності.
Бо це загрожує безпеці джерел журналістів.
Безумовно, і самому журналісту це загрожує. Ми з вами віримо, що прокурор, який цей запит робить, не отримує зарплату від криміналітету? Ми з вами віримо в це? Давайте запитаємо, якби був Павло Шеремет живий, він би нам сказав. Але доки не буде розслідування вбивства Павла Шеремета, який, до речі, в останні місяці свого життя він же зі мною працював. Я тоді вже пішов з посади, був в опозиції до корумпованої цієї влади. І він же зі мною працював і пояснював: «Валентине, я зараз розслідую корупцію керівництва Генеральної прокуратури». Ну от, і що? Журналіст вбитий, Павло Шеремет. Результат розслідування – жодних результатів.
Поки не розслідують – ні Наталка Седлецька, ніхто інший з журналістів не знаходяться в безпеці, тим більше з боку прокурорів. Спочатку хай доповідають про розслідування вбивства.
Скажіть, до речі, як колишній голова СБУ. Ця спецоперація з інсценізацією вбивства Бабченка… Навіщо? Який результат? Навіщо це взагалі було робити? Результату ж немає.
Найголовніше: інсценування я категорично не сприймаю. Друге. Це, що було провокативно зроблено, і втягнули (я знаю дуже добре) російського журналіста, опозиційного до Путіна... Ми з ним працювали на конференціях, де доводили докази російської агресії проти України, і за кордоном. Тому я цю людину добре знаю. Навіщо його втягнули в цю провокацію – це для мене питання №2, яке я не розумію, навіщо було зроблено.
Але я не розумію найголовніше – навіщо це робило СБУ. За вказівкою президента зробили піар-акцію, показали результат, якого не існує. Ну добре – показали. А найголовніше: де судове засідання і де той російський або будь-який інший іноземний замовник-організатор, який нібито замовляв це вбивство? Коли він буде засуджений? Я вимагаю зараз тільки одного: суд і покарання того, хто стояв за лаштунками цієї… Якщо операції – покажіть. Якщо провокації – значить, провокатора цього треба теж на світ білий витягнути і показати українцям, доповісти.
Як я працював – я вам покажу на контрасті, в чому результативність. Коли наші контррозвідники разом з військовими затримували на полі бою двох ГРУшників російських, то спочатку вони були заарештовані, доставлені, ми дали їм можливість, у тому числі, отримати лікування для того, щоби вони пройшли публічний суд. І тільки після цього почали їх публічно показувати. Не переодягали когось, не наливали кетчуп навколо, а реально, на полі бою… А що після цього зробили? Їх обміняли на Надію Савченко на той час.
Я сприймаю роботу будь-якого правоохоронного органу і Служби безпеки, в тому числі, як органу, який захищає людину від терориста, сепаратиста або будь-якого іншого злочинця. Тоді це результат. А інсценування, навіть якщо воно і зроблене в кращих традиціях драмкружка, воно насправді не вирішує головного – безпеки людини.
Які у вас зараз стосунки з нинішнім складом СБУ?
Ніяких.
От буквально днями був оцей досить дотепний ролик СБУ про шамана, це була ніби ваша відповідь на те, що ви сказали, що СБУ використовує екстрасенсів. Це такий тролінг був з боку офіційної структури. Як ви це сприймаєте?
Я сприймаю так, що на Володимирській, 33 «33-й квартал» не вдався – «95-й квартал» дотепніше це робить. Але якщо серйозно, то серйозно я скажу найголовніше. Спецслужби українські і правоохоронні органи мають захищати громадян України.
Ролики, шамани і все те неподобство, яке я зараз бачу, в тому числі педофіли «Вконтакті», виявляється, працюють в СБУ і так далі – це ганебний шлях. Мають негайно повернутися (і це вже відповідальність президента Порошенка) до захисту українців, до захисту людини нашої і до виконання двох ключових завдань: контррозвідка і боротьба з тероризмом.
Добре, дякую. На цьому мусимо завершувати, бо наш час вичерпався. Нагадаю, що сьогодні в ефірі програми ZAXID.NET LIVE був голова громадсько-політичного руху «Справедливість» Валентин Наливайченко. Мене звати Олег Онисько, побачимось через тиждень.