Вже довший час збираюсь поділитись своїми враженнями від цьогорічного конкурсу соціокультурних проектів Львівської міської ради «Зробимо Львів кращим».
Річ у тім, що ще буквально пару років тому я була учасником конкурсу та аплікувала як заявник на дофінансування проектів на втілення ідей, в основному у пріоритеті культури. Цього ж року була «по той бік дверей» – входила до складу комісії та мала можливість оцінювати проекти інших активних людей та громадських організацій.
Так от – скажу вам дивну і очевидну для мене на рівні відчуттів річ. Якщо ще кілька років тому мені було дуже складно перед членами комісії відстоювати «Тиждень актуального мистецтва» , «Школу перфомансу» чи пояснювати незрозуміле слово «енвайронмент» (одна із форм авангардного сучасного мистецтва, що передбачає залучення глядача і спостерігача проекту в арт-простір та злиття навколишнього середовища з художнім об’єктом), говорити про мистецтво в публічному просторі і його прогресивніші форми, бачити та відчувати відверте скептичне ставлення та банальне несприйняття ні теми, ні самого проекту.
Цього року лише на пріоритет «культура» на конкурс подали свої заявки 36 аплікантів, 36 хороших ідей для змін і розвитку Львова. Тішить вже факт самого конкурсу та наявності вибору, не кажучи про можливість втілити спільно такі проекти як:
«Фестиваль електроакустичної музики «VOX ELECTRONICA», що має на меті розкриття та представлення величезного потенціалу нових концепцій експериментальної академічної електроакустичної музики, а також створення міжнародної фестивальної платформи як унікального середовища для мистецької дипломатії, обміну досвідом між митцями (композиторами, виконавцями, творцями візуального мистецтва) різних країн та лабораторії творчого експерименту
«Історія кіно для чайників», який втілюватиметься для ознайомлення підлітків Львова з історією світового та українського кіно шляхом укладення, видання та розповсюдження посібника «Історія кіно для чайників» з використанням неформальних методів освіти через налагодження роботи мережі кіноклубів на базі шкіл, бібліотек та народних домів.
«Арт-Хакатон: BigData» - дводенна лабораторія для IT-фахівців, художників та гуманітаріїв, результатом якої стане 4 медіа арт- інсталяції, що аналізують великі бази даних, доступні в інтернеті.
«Колискові для Олекси» – конкретна життєва історія світу аутистів та їхніх батьків. Мета цього проекту навчити суспільство толерантно ставитись до дітей аутистів та дітей з синдромом Аспергера, зрозуміти їх та почути, записати альбом з колисковими та створити відеоарт-мультики на базі малюнків, хендмейду, конструкторів та висловів особливих дітей.
«Свої/Чужі Збоїща» – дана ідея в процесі втілення повинна стати своєрідним поштовхом до пошуків та усвідомлення локальної ідентичності як окремого учасника, так і аудиторією проекту з усіма її наслідками – відповідальність за свій район, місто, будинок, під’їзд шляхом пізнання одне одного; формувати у мешканців периферії свідомість міського жителя; інтегрувати кожного мешканця в культурне і суспільне життя міста; сформувати особливий, місцевий патріотизм з унікальною специфікою та високим рівнем суспільної відповідальності. Подолання у жителів відчуття відчуження від території їхнього мікрорайону.
«Осінь на Плутоні» - проект зорієнтований на підтримку мешканців геріатричного пансіонату, через театр запустити в глядачів роздуми про відповідальність за своє життя. Вистава прагне поставити питання гідності і екзистенції людини під незвичним кутом зору, спричинити роздуми у глядачів різного віку про те, чим є життя людини, хто за нього відповідає, про кого ми дбаємо і хто дбає про нас.
І ще багато інших прогресивних, інноваційних проектів, які скеровані на активне залучення мешканців міста, креативні і задивлені в майбутнє.
Ми змінюємось. Поволі, але дуже впевнено. З новими ідеями, з новими людьми і підходами.
Отаке маю враження.