У музеї міста Відень проходить виставка, присвячена Галичині: кілька відомих цитат, картини і документи. Супровідний текст переказує усталені міфи. Стерильно-підмальована експозиція, в якій проблемні моменти історії, представлені в картинах і фотографіях, прокоментовано обтічними фразами.
Й ось... уже немає Галичини, зате є «СС-Галичина», марш українок у вишиванках – чи не єдина світлина, що ілюструє період Другої світової війни. Про погроми 1918 року згадано розмито – про те, хто їх вчиняв, делікатно промовчано, так само як мало що сказано про знищення галицького єврейства, надто мало – не пам’ятаю, чи бодай вжито слово «нацизм». Складається враження, що українські жінки у вишиванках і були тими, хто приніс лихо в Галичину.
Прикметно, що виставка – польсько-австрійська, тоді як логічно було б запросити українських колег – в Україні достатньо професійних істориків, які досліджують матеріал і мають що сказати. І зробити цю виставку в трьох країнах. Особливо це бажано в сьогоднішній ситуації. Говорити про українців без українців – банальний колонізаторський несмак.
Який висновок з цього для нас? Нам потрібна зрілість бути критичними до себе і своєї історії. Ми мусимо знати її. Мусимо мати мужність розповісти – без ретуші, без прикрашань, без пересмикувань. Інакше нашу історію розповідатимуть за нас. Так, як Кісєльов і Колєсніченко, або маніпулюючи незрівнянно елегантніше, з шармом, як організатори виставки «Міф Ґаліції» у віденському міському музеї.
P.S. Експозиція завершується пластиковими пляшками агрофірми «Галичина» і соками «Ґаліція».