Навчаючись у педунівері на вчителя історії, я пережив всі принади пропагандистської машини. Нас, майбутніх вчителів, учили тому, що росіяни й Росія постійно комусь допомагала - українцям, грузинам, чеченцям, білорусам та ін. А вони, зрадницьки забували про це, страждали націоналізмом, карали за російську мову.
Вся ця міфологема про добрих і щедрих російських панів потрібна була для одного - виправдання злочинів, скоєних проти людей і цілих народів.
Наприклад, депортацію кримських татар вони не вважають злочином, за який потрібно просити прощення. "Самі винні, зрадники". Точно також з нашим Голодомором: "ми вам ДніпроГЕС побудували".
І я вам скажу, Росія навряд чи покається за свої гріхи. Але нам самим потрібно пам'ятати, розповідати світу про злочини, щоб цим "кримнашемцам" просто руки не подавали в пристойному суспільстві.