Мене назвали на честь діда – Михайлом. Саме діди – і з маминого, і з татового боку – навчили мене головних життєвих принципів. Загалом, цей зв’язок між поколіннями – основа основ, - так починає розповідь про своє життя Михайло Садовяк, нині – успішний підприємець, батько двох дітей, чоловік і просто добрий друг. А ще його називають з повагою – Будівничий. Він – номер один від ЛМО ВО «Батьківщина» у Залізничному районі, і має багато планів, як зробити Львів – розвиненим соціальним містом, а львів’ян – щасливими.
Так багато говорять про неправильну забудову Львова, яка тягне за собою проблеми транспорту і неправильної інфраструктури. Але міста, як живі організми, розростаються там, де це можливо. То що таке – правильна і неправильна забудова міста?
Правильна забудова міста – це коли є чітко відпрацьована стратегія міста з його навколишніми районами, котрі межують з містом, і є чітко розділена функціональна здатність території з правильним розташуванням.
Прикладом зрушення такого балансу у Львові є великі затори на вулиці Богдана Хмельницького і Липинського – це наслідок неправильної стратегії планування. Там збудували великий «Епіцентр», багато авто з’їждаються туди, не мають де паркуватись, створюють корки, це стало проблемою і для них, і для торгового центру, і для місцевих мешканців. Якщо брати європейський досвід, то я наведу в приклад місто Відень, мікрорайон Parndorf, в якому є величезний торговий центр, кафе, аутлет, але він розташований 20 км від Відня, тобто доїхати на автомобілі – не дуже далеко, але є велика територія з можливістю розмістити автомобілі, значно дешевша земля і це робить, по-перше, перспективнішим загалом віддалений район, по-друге, вони не товчуться на одному квадраті – відкриваються нові можливості.
Повернемось до теорії. Правильна забудова міста на прикладі Львова. Сихів – це правильно забудований район?
Південна частина Львова – це правильна забудова, дуже багато сихівчан не їдуть в центр, немає потреби, адже на Сихові є ТЦ, розважальні центри, парки, ринки, бібліотеки, кінотеатр, тобто людина, яка живе на Сихові, давно знайшла собі там місце праці і дозвілля, і не мігрує в інші райони, не створює проблем іншим.
То чи правильно я розумію, що розумно у майбутньому розвивати міста так, щоб їх акцентовано децентралізовувати? В цьому яскравий приклад – німецький Берлін, в якому кожен район має свій історичний чи сучасний центр
Так. Це б розвантажило місто в цілому, і якщо зараз почати таку роботу, то – з чіткого аудиту: що є , які є помилки, в якому мікрорайоні, і далі відпрацювати чітку стратегію по розвитку міста.
На якому етапі зробили цю помилку у Львові?
Останні 5 років – почалася тотальна забудова без стратегічних рішень. Особливо у північній частині міста.
Там було багато вільної землі?
Так, 8 років тому там не було жодної забудови. А зараз там житла наставили і більше нічого немає: школи, садочки, які б забезпечували тих людей, які там проживають, не лише освіти їх дітей, але й роботи для самих батьків. Немає нормального медичного закладу, адже кожен район Львова десь має свою лікарню і поліклініку.
Що має робити нова депутатська каденція? Контролювати? Створювати нову комісію містобудування?
Вона має чітко розробити стратегію розвитку міста, інфраструктури і всіх приналежних до цього елементів – школи, лікарні, садочки, магазини і офіси, тому що якщо будуть в цьому районі офісні центри, той, хто там живе, знайде собі роботу в тому центрі і буде витрачати менше часу над дорогу на роботу, вона себе комфортно почуватиме, бо коли закінчився робочий день 5-10 хв і вона дома. Але – суть не лише в тому, аби розробити цей новий генеральний план, а, прийнявши його, непохитно дотримуватись.
Чи можна якось «врятувати» північну частину Львова?
Звичайно, там потрібно передбачити території під будівництво офісного приміщення, можливо, торгового центру, щоб зробити цей мікрорайончик привабливим і з новими робочими місцями. Зараз він просто перенасичений житлом і все. Можна зробити звідси заїзд в сторону Грінченка, а тоді – через верх, через Чорновола. Кілька варіантів, які фахівці можуть розробити і втілити.
Повернемось у Ваш рідний – Залізничний район. Яка там ситуація?
На сьогоднішній час я бачу цей район надзвичайно перспективним, він не «зіпсований», не перенавантажений, але недопрацьований - потрібно докласти багато зусиль, щоб зробити все правильно, але це зробити дуже реально, тому що там немає такої складної ситуації, як на півночі Львова.
Залізничний район специфічний, бо там є дві відправні точки: аеропорт і вокзал. Цей район зустрічає туристів. Тому він має справляти гарне враження. Ми виїжджаємо з Любінської і бачимо зліва занедбану територію, бачимо там недозавершену розв’язку Городоцька-Наукова… Все ще в планах нова дорога до Левандівки і транспортне сполучення із мікрорайонами Рясного… Але усі ці проєкти – реальні. Їх можна реалізувати за найближчі роки. Я мрію і хочу зробити Залізничний – зразковим районом.
Що, крім фінансування, для цього потрібно?
Команду справжніх висококваліфікованих спеціалістів, крім архітекторів і будівельників, – досвідчених працівників, який розуміються в інженерній інфраструктурі. Адже коли ми бачимо дороги, часто не розуміємо, що під дорогами – є ще одні дороги: трубопроводи, колектори, і вони також мають бути передбачені одразу, а то ми зробимо гарну інфраструктуру, а потім розуміємо, що немає можливості каналізувати цей мікрорайон, і все. Інженери – це творці нашого майбутнього, це люди, які повинні співпрацювати з усіма іншими фахівцями містобудування – на усіх етапах стратегічного розвитку .
У вашій виборчій програмі є пункт «Будівництво соціальних мікрорайонів». Де цей мікрорайон теоретично в ваших мріях є?
Я б розширював межі Львова. Ми зараз маємо гарний приклад розвитку Солонки. І от такі мікрорайони, щоб вони була за кільцевою дорогою міста Львова, дуже перспективні. Що це нам дасть, коли в нас буде закритий комплекс? Він дасть приплив соціальної сфери туди, тому що створивши цілий мікрорайон, в якому буде школа, буде потрібно 60 людей викладачів, які отримають там житло, це будуть люди які будуть задоволені роботою і життям. Отримують зарплату, мають де жити, а до цього треба буде створити поліклініки, садочки, щоб це був великий масштабний комплекс. Люди, які куплять там квартиру, маючи дітей, будуть розуміти, що їм не потрібно щоранку везти їх до школи до Львова, витрачати час і сили.
Моя головна ідея в тому, щоб ми повернули принцип побудови нових мікрорайонів з Школою-Садочком-Поліклінікою, як точкою відліку, скажімо поетичніше: Дитина повинна стояти у центрі генплану розбудови мікрорайонів.
Життя починається з дитини. І в контексті окремою родини, і в контексті життя міста і країни.
Яким чином місто має знайти можливість на таку ідеальну розбудову?
Місту не потрібно на це виділяти окремо великі гроші. Місто, зробивши гарний мудрий проект, може знайти інвестора, віддавши йому землю. Потрібен добре прописаний закон і угода, за якими інвестор матиме зобов’язання збудувати спочатку школу, садочок, відпрацювати чітку послідовність. Якщо ми маємо гарний закритий комплекс, який буде складатись з дитячого закладу, школи і там моделюємо 2 тис. квартир, ми передбачаємо, що він частину тих квартир має віддати тим, хто там працюватиме. Тобто тим, хто захоче залишитися там працювати, зокрема, молодим вчителям, бо вони знатимуть – саме там місто виділяє їм нові красиві квартири. Для молодих фахівців – це найкраща мотивація залишатись працювати за фахом у рідній країні.
А забудовнику буде вигідна така пропозиція?
Всі розвинені європейські країни на сьогоднішній день працюють таким чином. Прорахувавши всі ці речі, я можу сказати, що це буде вигідна модель. Тому що це - додаткові робочі місця, відрахування місту, наповнення бюджету. Притягнувши інвестора, віддавши йому земельну ділянку, створюються робочі місця, які поповнюють казну і платять податки.
Тобто, по суті, місто виступає менеджером?
Так точно. Місто і самі його мешканці.
* публікація підготовлена виборчим штабом партії «Батьківщина»