- З однієї крайності кидаємось в іншу. То ми кричимо – геть Кучму, то кричимо – геть Ющенка. Потім кричимо – давай Юлю. Потім кричимо проти Юлі, а з часом прийдемо до висновку, що Янукович – хороший Президент.
ZAXID.NET розпочинає серію інтерв’ю з новопризначеними намісниками областей Західної України. Відкриває наш цикл розмова з новим-старим головою Івано-Франківської облдержадміністрації Михайлом Вишиванюком.
- Михайле Васильовичу, після президентських виборів надзвичайно довго тягнулася інтрига щодо призначення керівника Івано-Франківської області. Втім, місцеві політики досить жваво обговорювали, зокрема і Вашу кандидатуру. Хоча називалися імена і Палиця, і Чуднов, і Палійчук. Чому так довго Президент не підписував відповідного Указу? Привідкрийте трохи цю завісу таємниці: як відбуваються такі призначення?
- Поняття не маю. Президенту видніше. Можливо, йому потрібно було зважити всі «за» і «проти». Адже йдеться про призначення людини на надзвичайно відповідальний пост. Очевидно, що у Президента було багато пропозицій. Так само і до мене надходить зараз багато пропозицій з усіх сторін щодо кандидатур на ключові посади в області. Але приймати якесь рішення потрібно завжди виважено, а не просто - нашвидкуруч.
- Якою була до Вас вимога, завдання від Президента вже після підписання Указу про призначення?
- Вимога від Президента була лише одна – працювати для людей. Люди повинні відчути і знати, що влада в державі є передусім для них. На місцях влада повинна працювати для того, щоб підняти на більш якісний рівень життя людей. Влада має дати людям те, про що вони мріють – роботу, зарплату, гідний рівень життя. Президент Віктор Янукович заявив про те, що Україна через 10 років повинна увійти в 20-ку найбільш розвинутих країн світу. Якщо говорити відверто, в мене немає сумніву в тому, що це буде зроблено. Я знаю Президента, знаю його рішучість, знаю його вимогливість… Він двічі не повторює. Він вимагає виконання тих завдань, які ставить. Для цього відповідно формується і команда – формується в державі чітка вертикаль влади. А це означає – дисципліна, відповідальність і своєчасне виконання рішень і доручень Президента. Нещодавно відбулось засідання Ради з питань економічних реформ в державі, де Президент чітко поставив завдання – розробити стратегію реформування в усіх галузях і дав термін на формування пропозицій 60 днів. Перед нами стоїть завдання за цей час довести наміри Президента до кожного громадянина, аби отримати пропозиції. Ці пропозиції на місцях ми повинні опрацювати, акумулювати і знайти серед них раціональне зерно, яке й подати на стіл Президенту. Можу сказати, що нас очікують реформи в усіх галузях господарства. І ці реформи спрямовані на те, аби вивести державу з ями. Бо ми перебуваємо в економічній ямі.
- Створення Ради розвитку регіону – це намагання реалізувати так званий «проект трьох», в якому Ви мали намір працювати зі своїми попередниками – Ткачем і Палійчуком, чи початок великомасштабної обласної програми, до якої Ви залучаєте всіх за бажанням?
- Ми створили Раду розвитку регіону і Раду з питань економічних реформ, а Рада з питань соціально-економічного розвитку регіону та боротьби з корупцією і злочинністю – це наступний крок. Саме ця Рада буде вирішувати стратегію розвитку нашої області.
І один, і другий мої попередники мали своє бачення розвитку області. Кожний із них бачив те, що, можливо, випадало з мого поля зору. Але тепер не використати їхні напрацювання, їхній досвід роботи було б гріхом. Лише об’єднавши досвід і зусилля всіх, можна досягти великого успіху. Об’єднувати енергію людей, спрямовану на творчу результативну роботу, - це і є мій девіз роботи.
- Свого часу Ваші попередники до Вас зверталися за порадами?
- Дуже мало.
- Люди сьогодні очікують від влади насамперед стабільності. Очевидно, стратегія і тактика Вашого керівництва буде іншою, ніж у попередні роки?
- Лише власним прикладом самовідданої роботи можна вимагати повної віддачі від інших людей. Іншого шляху немає. Накази, приписи, погрози нічого не дадуть. Але коли об’єднувати зусилля людей, тоді й будуть результати. Більшість хоче стабільності, кращого життя. Об’єднаємо, мобілізуємо усіх і процес піде. У нас ще не настільки сумна картина, що немає з неї виходу. Вихід є , бо люди хочуть кращого життя.
- Серед поставлених Вами завдань перед Радою розвитку регіону є капітальний ремонт доріг, порядок у земельних питаннях. З чого плануєте розпочати непочатий край роботи?
- Будемо братися до роботи крок за кроком, поступово. Насамперед почнемо з елементарного порядку. Треба насамперед побудувати чітку вертикаль влади. Якщо вона буде збудована, це означатиме, що буде створена команда для роботи. Тоді з такою командою під силу виконати будь-які завдання. В першу чергу треба визначити, з ким працювати. Треба, щоб ці люди знали: в першу чергу треба працювати для людей.
– Перші кроки щодо створення команди влади на Прикарпатті зараз досить жваво обговорюють в місцевому політикумі. Фактично, Ви повертаєте до влади всю свою стару команду. Втім, є нові обличчя, які викликають досить гострі коментарі. До них належить і представник будівельного бізнесу, власник нічного клубу Руслан Гусак.
– З Гусаком я попав в десятку. Проти Гусака зараз піднялись ті, хто боїться, що всі їхні справи вилізуть на загал. Бо ніхто не знає так добре справ у місті, як бізнесмен і в той же час депутат міської ради Гусак. Боїться і кричить завжди той, на кому горить шапка.
– Михайле Васильовичу, а не боїтеся, що Вам можуть закинути, як Азарову, що у Вашій команді немає жінок?
– Як немає жінок? Жінки є: начальник управління освіти Зінаїда Болюк, заступник начальника охорони здоров’я Зоя Ціхонь. В моїй команді є жінки.
– Досить яскравою була Ваша зустріч із народними депутатами України –вихідцями з Прикарпаття, на якій Ви закликали їх працювати заради громади області. Втім, на цій зустрічі не було народного депутата України Дмитра Шлемка, який представляє політичну силу БЮТ, що за результатами президентських виборів має найбільшу підтримку на Прикарпатті. Ця сила оголосила себе опозицією до влади. Чи будуть зроблені кроки з боку влади Прикарпаття для конструктивного діалогу та співпраці з опозицією?
– Я при зустрічі з депутатами, а на ній були представники різних політичних сил, сказав, що у нас на Прикарпатті сьогодні одна партія – прикарпатська громада. Оце для нас партія. І ми всі повинні виконувати рішення цієї політичної партії - рішення громади. Ми повинні слухати, що хочуть люди і працювати для людей. Це для мене – принципово. А якихось опозицій я не визнаю, не визнавав і не збираюсь визнавати. Я всі політичні сили, які є в області, без винятку запрошую до співпраці. Дмитра Васильовича Шлемка я запрошував на цю зустріч, як і на моє представлення. Двері для співпраці тут відкриті для всіх, без винятку. Проте, для мене є і буде лише одна партія – жителі нашого краю. І для них я працюю. Безперечно, що я буду виконувати на своїй посаді програму Президента. А її назва говорить сама за себе – «Україна для людей».
– Не можу втриматись від запитання про Ваші відносини з Леонідом
Кучмою? Чи звіряєте Ви свої кроки з його думкою, позицією? Сьогодні стосунки залишаються дружніми чи за час прохололи?
- Абсолютно дружні і абсолютно теплі. Що стосується Леоніда Даниловича, я залишаюся високої думки про нього. Мене навіть вражає витримка, з якою Кучмі довелось перейти через всі наклепи і брехню, що випали на його долю. Я вражений тим, як гідно він усе виніс. Сьогодні я можу голосно і авторитетно заявити, що Леонід Кучма абсолютно не винен у звинуваченнях і щодо Гонгадзе, і щодо «кольчуг» – великої справи, яку винесли на світ Божий депутати Верховної Ради, заявивши, що Кучма продав в Ірак «кольчуги». Це суттєво підірвало авторитет України на міжнародному рівні. І це завдало колосальної шкоди українській державі та українському народові. «Кольчуг» не знайшли, але перед Україною хтось вибачився? Ніхто не вибачився ані перед Президентом, ані перед Україною. Підводили до того, що Україна – держава терористів. І після цього – лише тиша. Надуманою є і справа про Гонгадзе. Мати Гонгадзе не є ворогом ні собі, ні синові. Але, якщо вона відмовляється ховати чуже тіло, то вона знає чого. Вона знає, що це не її син. А потім кажуть, що знайшли голову журналіста. І з часом виявляється, що і знайдена голова не Гонгадзе. Президентом тоді був Ющенко. Де ці справи? Чому вони не доведені до кінця? Вже тоді не було Кучми при владі. На превеликий жаль, залишається дуже багато брудних і непорядних справ. Коли на біле кажуть чорне, а з чорного роблять біле, то це – наша біда, наша трагедія. Ми дуже легко, на жаль, попадаємось на цю наживку. Сьогодні ж головна і найбільш небезпечна наживка – це ділити український народ на західняків і східняків. Між нами хочуть сіяти ворожнечу: «Гризіться, їжте один одного». А поряд автори цього будуть потирати руки і пожинати плоди нашого самоїдства. Ось у чому наша велика біда. Ми шукаємо всередині себе ворога. Пора вже не шукати ворогів, а об’єднувати людей. Ось чому я сьогодні кажу – мої двері відкриті для всіх політичних сил. Будь-ласка, приходьте.
– Значна частина земель у Прикарпатті перетворилася на латифундії чинних чи колишніх можновладців. Пересічні люди переймаються тим, що незабаром не буде як і в гори вийти. Чи маєте намір ініціювати перевірку легітимності існування таких приватних землеволодінь з можливістю їхньої ренаціоналізації?
– Це штучно надумана проблема. Люди як ходили в гори, так і будуть ходити. А що стосується питання землі, то вони будуть прийматися прозоро і з широким обговоренням. Я дав доручення головам РДА ознайомити людей з рішеннями, які приймає влада. Люди мають про них знати. Також вони мають знати для чого приймаються відповідні рішення. Жодних дій за закритими дверима ніхто робити не буде. Але, безперечно, якщо є скарги, тоді будемо все перевіряти. Проте, до експропріацій якихось ми вдаватися не будемо. Це ми вже проходили в 1917 році. А що стосується латифундистів, то колись так само заперечували колгоспи. Проте, категорично відкинувши колгоспи, нічого натомість не придумали. Тоді наробили одних дурниць, а зараз взялися до інших. З однієї крайності кидаємось в іншу. То ми кричимо – геть Кучму, то кричимо – геть Ющенка. Потім кричимо – давай Юлю. Потім кричимо проти Юлі, а з часом прийдемо до висновку, що Янукович – непоганий Президент. Ми до цього обов’язково прийдемо. Але прийдемо, як завжди, через граблі. І чогось так у нас стається, що обов’язково маємо стати на граблі не один раз, а щонайменше – три. Нам одного разу по чолі дістати мало.
– Слово «інвестиції» сьогодні досить часто звучить у Вашій риториці. Це – наболіла проблема?
– Ріст виробництва в державі за Президента Кучми був 6-8% щороку. Росли пенсії, росли зарплати. Люди вже впевнено дивились у завтрашній день. В нашій області ріст виробництва п’ять років підряд був не менше 20%. У 2004році ми вийшли на рівень росту виробництва 1991 року. Ми вийшли і йшли вперед. А потім в державі все перевернулося. Все зупинилося, а що було – розвалили. Ми все втратили.
Тепер без інвестицій ми нікуди не прийдемо. Це головне наше завдання – створити відповідний інвестиційний клімат і у такий спосіб залучити кошти. Вільних коштів у світі є дуже багато. Лише питання в тому, де вони будуть працювати. Вони потрібні нам. Але нас відволікають від наболілих проблем і закидають нам фальшиві теми, за які ми хапаємось і починаємо навколо них танцювати. Нам сьогодні підкинули економічну кризу. А я запитую, чому в Україні є економічна криза, а в більшості держав її немає? Люди як жили, так і живуть. Національне виробництво продовжує працювати. Єдине, що в деяких країнах його переформатовують, роблять його гнучким. Навіть у Китаї сьогодні щорічно ріст виробництва становить 6-8%. В усіх країнах зараз відбувається покращення життя людей, збільшуються золотовалютні резерви держав та зростає експорт. Відповідь проста. Там люди відучились брехати і списувати свою безвідповідальність та бездіяльність на когось. Там люди думають, як працювати, як створити нові види товару, як його реалізувати на ринку. А він сьогодні надзвичайно великий. Сьогодні більше двох мільярдів людей у світі проживають за межею бідності. Це ті люди, які нині не мають елементарних товарів. Цих людей треба знайти як покупців. Бо сьогодні вони хочуть мати телевізор, велосипед, пральну машину…Вони цього ще не мають. І таких людей є 30% у світі.
Цей ринок нам треба шукати і на нього виходити. Сьогодні є тисяча проблем і тисяча відповідей. Але в нас є проблема, яка в результаті керування певних ідеологій, завела суспільство в нікуди. Ця проблема – колективна безвідповідальність. Вона полягає в тому, що кожний з нас хотів би жити краще, щоб в державі був Закон, але щоб його виконували всі, окрім нього самого. Всі один одного критикують, виступають проти хабарів. Всі, без винятку. Але я не чув, щоб хтось вийшов і сказав, що від сьогодні буде жити на одну зарплату. Таких заяв немає. Ці хвороби не викоренити ані Указами Президента, ані постановами прем’єр-міністра. Це довгий шлях нашої еволюції і свідомості.
– З Вашим приходом люди очікують багато змін в області. Вас знають як господарника та людину шаленої працездатності. Як сьогодні організований Ваш робочий день?
– В 5 ранку – підйом, опівночі - відбій. Це – правило. Ще годину вранці роблю зарядку. Бути в тонусі – звичка і розуміння того, що чекає багато справ. Робота - це моя стихія.
– Для родини, дітей, внуків часу вистачає?
Так. З родиною я намагаюсь бути в неділю. Сім’я мене завжди підтримує і розуміє. Був час, коли мої рідні бачили, як мені було непросто без роботи. Тоді, слава Богу, була книжка, а з нею – день пролітав. В нас не перестали ще друкувати розумні і мудрі книжки.
– Що читаєте?
Белетристику і макулатуру не читаю. Якщо на обкладинці намальована зброя, ніж чи напівгола людина – це навіть в руки не беру. Намагаюсь читати серйозну наукову літературу. Але найбільш улюбленою моєю письменницею залишається Марія Матіос. Вона, як Франко. Коли читаєш її книжку, складається враження, що ти перебуваєш у просторі й часі тих подій, про які пише авторка. А оскільки вона пише про наш край, то це дуже близько для серця і душі. Переконаний, Марія Матіос – велика письменниця України.
Довідка ZAXID.NET
Михайло Вишиванюк народився 1952 року в селі Іванівці Коломийського району Івано-Франківської області. Закінчив Коломийський технікум механічної обробки деревини у 1971 році. Після служби в армії (1971-1973рр.), здобув спеціальність „інженер-механік” у Дніпропетровському сільськогосподарському інституті. У 1981 році очолив правління колгоспу імені Степана Мельничука. В 1995-1999рр. навчався в Прикарпатському університеті імені В.Стефаника на факультеті „Правознавство”. В 1992-1997 роках очолював раду сільгоспвиробників області, з березня 1995 до травня 1997 року був радником Президента України з аграрних питань. З 26 лютого 1997 року по січень 2005 р. – голова Івано-Франківської обласної державної адміністрації.