Він був найвідомішим у Чернівцях ді-джеєм і першою людиною, яка у цьому місті поставила в своєму кабінеті комп’ютер. У 1994 році громада Чернівців обрала його своїм міським головою і, вочевидь, не шкодує про це досі.
Микола Федорук - міський голова Чернівців, віце-президент Асоціації міст України, член Національної ради з узгодження діяльності загальнодержавних і регіональних органів та місцевого самоврядування при Президентові України. Виважений, привітний і толерантний чоловік, як власне і місто, яким він керує уже четверту каденцію поспіль. До слова, на останніх виборах його підтримали 40% чернівчан, майже стільки ж голосів набрали разом всі 10 його опонентів.
Про своє місто, його перспективи і досягнення Микола Федорук розповів в ексклюзивному інтерв'ю ZAXID.NET.
- Пане Федорук, Ви є міським головою вже четвертий термін поспіль. За що Вас обирають?
- Сам не знаю... (сміється)
- Відомо, що у 2006 році Вам вручили золотий ланцюг бургомістра - символ народної довіри. Що вважаєте своєю найбільшою заслугою для міста наразі?
- Мені важко про це говорити. І коли мені задають це питання - я його уникаю. Думаю, про це краще запитати людей, бо збоку воно завжди видніше.
Якщо говорити про місто - не можна казати про суто мою заслугу: жодна людина сама не може нічого зробити. Це заслуга моїх колег і мешканців. Основне, на мою думку, те, що ми відновили раритетний прапор Чернівців. У 1994 році (коли я вперше став міським головою) ми знайшли в музеї прапор Чернівців, який на 500-річччя міста громада подарувала своєму бургомістру. Цей прапор був майже втраченим - він зітлів. Але нам все ж вдалося його реставрувати. На тому прапорі був написаний девіз - «Спільними зусиллями». Таким і був проголошений нами принцип - «Усе можна вирішити спільними зусиллями».
Бо якщо міський голова буде вважати, що він найрозумніший, найгеніальніший і просто неперевершений, - то це крах. Лише прислухаючись до думки громади разом зі своїми однодумцями, переконуючи одне одного - громада міського голову, а міський голова іноді громаду - можна досягти результату. Саме це я вважаю, мабуть, найосновнішим у діяльності Чернівецької міської ради.
- Маєте конкретні приклади реалізації цього девізу?
- Наприклад те, що Чернівці сьогодні на 100% газифіковано. А ще 15-12 років тому тут потрібно було прокласти сотні кілометрів газопроводу. Якби ми не реалізовували цей девіз - йдеться про те, що 50% коштів виділяє міська рада, а 50% мешканці, - цього б не було.
Інший приклад - на таких же паритетних умовах нині реалізується програма каналізування Чернівців, а також програма з утримання житлових будинків (якщо товариство співвласників, кооператив чи вуличний комітет каже, що потрібно відремонтувати певний будинок, - мешканці збирають 15-20% коштів на цей ремонт, а решту дає міська рада).
- А як переконуєте власну команду, що саме це потрібно місту?
- Правдою. Я кажу, наприклад, можна чекати, допоки газ прийде на вашу вулицю, і це може тривати років 20, а коли хочете швидше - давайте робити це разом. І це діє. Так, спочатку була зневіра, але згодом усі побачили, що це серйозно.
Інший метод переконання - Чернівці одне з небагатьох міст, де перед останніми виборами міського голови підвищили (!) тарифи на комунальні послуги. Підвищили, але сказали громаді правду: незалежно від результатів виборів, такою є реальна економічна ситуація. Тобто, ми не використовуємо так званого соціального популізму, що, до слова, є дуже небезпечною тенденцією у нашій державі. Бо коли підвищується вартість ковбаси, джинсів чи панчіх - усі приходять в магазин, сприймають це негативно, але розуміють. А коли підвищуються тарифи на комунальні послуги - усі раптом хапаються за прапори, не думаючи про те, що ті послуги так само виробляються, як і все інше, вони теж мають вартість. Тому слід перестати займатися соціальним популізмом і сказати людям, що незалежно від того, яка буде влада завтра, тарифи на комунальні послуги змінюватимуть і, на жаль, не в бік зменшення. Я противник соціального популізму, який нині охопив усіх і все.
- Назвіть кілька аргументів, чому варто/вигідно/перспективно/цікаво жити саме у Чернівцях? Чим ваше місто особливе?
- Відповім так: взагалі Чернівці - найкраще місто в світі. Звісно, мешканці інших міст мають повне право вважати так щодо своїх міст. Це перше.
А якщо по суті - це, насамперед, унікальна архітектура Чернівців, тут поєднані різні стилі (хоча будинки будували в один час!).
Окрім цього, толерантність - суттєва ознака Чернівців. Чернівці - це багатонаціональне полікультурне місто, це місто, яке має свою історію і свої традиції, мешканці якого вільно розмовляють кількома мовами. Бо 100 років тому старшим двірником у Чернівцях не брали на роботу людини, яка не знала п'ять мов! Правда, сьогодні рідко можна знайти такого не лише двірника, а й навіть професора. Але дух взаємоповаги, толерантності - він зберігся.
Інша риса - поліконфесійність. У нас ніколи не було серйозних міжконфесійних чи міжнаціональних непорозумінь.
Я вже не кажу про те, що тут за 80 км гори, за 100 км - Дністровське водосховище, а за 30 км - кордон з Євросоюзом. ..
А ще з Чернівців пішла сучасна українська пісня. Чого варто лише ім'я Володимира Івасюка. Якщо можна умовно виставити збірну співаків Чернівців чи Буковини, і збірну естрадних співаків України, то такий співочий «поєдинок» буде на користь Чернівців.
Зрештою, за розвитком інфраструктури Чернівці на перших місцях у питаннях комфортності та безпеки проживання людей.
- Чи є Чернівці сучасні містом Вашої мрії? І коли ні - то що тому заважає?
- Так. В Чернівцях моя душа. Я усе свідоме життя прожив тут. І якщо хтось хоч один раз був у Чернівцях - він захоче сюди приїхати знову.
- Є інформація, що нібито найбільшою мрією мера Чернівців є внесення міста до спадщини ЮНЕСКО?..
- Звісно, ми будемо рухатись до ЮНЕСКО. Але рухатись повільно. І перший об'єкт, який має бути туди внесений - це резиденція буковинських митрополитів, нині - Національний університет. І можу запевнити, що ми не дозволимо спотворити історичну центральну забудову Чернівців. Бо відстояти її нам далося дуже важко. Незважаючи на те, що, як кажуть, гроші можуть перемогти все, вони тут не перемогли, і слава Богу.
- Які найбільші проблеми зараз мають Чернівці? Чи є серед них специфічні, притаманні саме цьому місту?
- У більшості усіх міст проблеми однакові. Це три класичні проблеми - гроші, гроші і гроші.
- Як вирішуєте ці проблеми?
- Намагаємось вирішувати. Наприклад, наступного року Чернівці святкуватимуть 600-річя. Так от, є постанова Верховної Ради про те, щоб рекомендувати уряду виділити протягом трьох років 150 млн грн на соціально-економічний розвиток Чернівців. Є розпорядження Кабміну від 21 березня цього року про виділення 96 млн грн... Але, на жаль, окрім обіцянок, нічого немає. Тому я всіх своїх колег націлюю на те, що варто сподіватися на власні сили.
Наприклад, у 2006 році на розвиток міста ми вклали лише з міського бюджету близько 100 млн грн. Цього року таку ж суму. І якщо для держави 50 млн грн - дуже багато, значить щось у нас не так в державі. Бо свято міста, 600-ліття, - це не лише свято для чернівчан. Чернівці відомі у багатьох країнах світу, можливо, більше, ніж у нас в Україні. (І я кажу це не випадково. У 2000 році ми з українською делегацією були на зустрічі з депутатами Бундестагу - німецькі парламентарі найбільше згадували саме Чернівці.)
На 600-ліття міста гостей буде дуже багато, і хотілося б їх зустріти якомога краще. І коли держава наша і уряд нам не допоможуть - розраховуватимемо лише на власні сили. Думаю, справді щирі гості нас зрозуміють.
- А як щодо грошей іноземних інвесторів?
- Я б не розділяв іноземних і вітчизняних інвесторів. Бо, на мою думку, найкращий інвестор - це український громадянин. Ми чомусь думаємо, що прийде «дядя», принесе гроші і нам їх подарує. Насправді ж кожний інвестор, який прийде (і ми вітаємо його прихід), він, вкладаючи гроші, рахує, за скільки років зможе повернути їх назад, і з прибутком.
Ми не є лідерами в Україні щодо іноземних інвестицій. Хоча інвестори до нас ідуть. Лише за останній рік тут з'явилися величезні гіпермаркети, супермаркети - як-то «Метро», «Епіцентр», «Велика кишеня», «Фуршет» тощо. До нас ідуть американські й англійські інвестори, також працюємо з австрійцями, які інвестують у виробництво будівельних матеріалів (бо Чернівці сьогодні переживають будівельний бум).
Ми раді інвесторам.
- Чи мають Чернівці стратегію розвитку? Якщо так, то в чому вона полягає? Назвіть базові напрямки розвитку міста?
- Так, ми затвердили Генеральний план міста до 2011 року. Один із базових напрямків стратегії розвитку - це розвиток туризму, в тому числі і внутрішнього. Бо для того, щоб побачити Європу, не обов'язково їхати у Відень чи в Париж, можна спочатку приїхати у Чернівці (до слова, як і у Львів).
Інший напрямок - наукоємне виробництво, яке є, наприклад, на базі НАНУ, створення бізнес-інкубаторів та індустріальних зон.
Окрім цього, ми спільно з американцями розробили план, як підвищити конкурентоспроможність Чернівців. Реалізуємо також програмно-цільовий метод формування бюджету.
- Головні принципи, якими керується мер Федорук при ухваленні управлінських рішень?
- «Не рубати з плеча».
- Яка головна вимога до людини, котра хоче бути у Вашій команді?
- Порядність та відданість Чернівцям і чернівчанам.
- Наскільки Ви задоволені власною командою?
- По п'ятибальній шкалі - на «тверду» четвірку.
- А як щодо депутатського корпусу? Ви є прихильником мажоритарної системи виборів? Чи можна сказати, що остання «пропорційна» міськрада Чернівців є гіршою від попередніх трьох «мажоритарних»?
- Нормальні стосунки із депутатським корпусом, незважаючи на різноманітні підводні і надводні течії. Я був, є і залишаюсь противником пропорційної системи виборів у місцеві органи влади. Асоціація міст України і я, як її віце-президент, ще у 2004-2005 роках говорили, що запроваджувати таку систему непотрібно, особливо на районному і обласному рівні. Думаю, сьогодні хіба лінивий не критикує пропорційну систему у місцевих органах влади. А коли говорити про вибори до обласних і районних рад - пропорційна система тут взагалі антиконституційна, бо виходить, що в обласних радах 70% - представники обласного центру (а подекуди й більше).
Водночас я не можу сказати, що остання міська рада Чернівців є гіршою, вона просто специфічна. Водночас вона стає і розумнішою. Але проблема і небезпека в тому, що те чи інше питання звичайного громадянина зазвичай вирішують лідери фракцій.
- Чернівці стали першим в Україні містом, де розробили Програму перспективного розвитку системи теплопостачання. Що особливого у цій програмі, і чи можна її використовувати іншим містом, зокрема Львову?
- Принципи цієї програми можна приміряти до інших міст. Але водночас кожне місто у цьому питанні має свою специфіку. Ця програма, наприклад, розроблена з врахуванням Генерального плану міста. Програма визначає, де розвивати індивідуальне, де централізоване, а де комбіноване опалення тощо. Але, повторюю, спочатку мусить бути Генплан.
- Відомо, що саме у Чернівцях був реалізований експериментальний пілотний проект «єдиного вікна» видачі дозволів будівництва. Чи виправдав він себе? І чи вдалось тут уникнути різноманітних «земельних» конфліктів, котрі притаманні іншим містам?
- Цей проект себе виправдав, він пішов на користь. Звичайно, сьогодні я не можу говорити про шалені успіхи цього дозвільного офісу, але його поява багато в чому спростила певні процедури.
Щодо земельних конфліктів - серйозних конфліктів у нас немає. Бо вже три роки Чернівецька міська рада, вирішуючи земельні питання та виділяючи земельні ділянки, робить це або з аукціону, або на конкурсі (за винятком соціально значимих об'єктів - як-то школи, лікарні, дитсадки тощо). До слова, 2,7 млн грн місто заробило сьогодні (21 листопада - Авт.), продавши на аукціоні дві земельні ділянки. А це вже суттєве поповнення бюджету розвитку.
- Коли ми вже торкнулися теми бюджету, то чи не практикують Чернівці (або ж збираються практикувати) випуск муніципальних облігацій?
- Нам це, як-то кажуть, не приспічило. Слід завжди пам'ятати правило: береш чужі гроші - віддаєш свої. Поки ми працюємо над наповненням бюджету за рахунок інших джерел.
- Відомо, що дороги в Чернівцях ремонтують вітчизняні компанії (наприклад, херсонське і франківське підприємства). Чому такий вибір?
- Ми просто оголошуємо тендер, і коли у ньому братимуть участь іноземні компанії - ми лише це вітатимемо. До речі, іноземці теж працювали у Чернівцях. Правда, не на будівництві, а на розмітці доріг. Це було 3-4 роки тому.
- Ви є автором ідеї вивчення в міських школах історії Чернівців. З якого часу її буде втілено і наскільки затратні для міського бюджету подібні додаткові заняття?
- Ця ідея вже втілена. Уроки вже ідуть. «Історія Чернівців» - це предмет у школах. Місто виділило кошти лише на підручник.
- Була така інформація, що мер Чернівців Микола Федорук отримав в подарунок талісман канадських аборигенів. Чи допомагає, і від кого чи від чого захищаєтесь?
- Хотілося, щоби захищав від дурнів. Але, на жаль, не захищає... (сміється)
- Діяльність якого з мерів міст України вам видається найбільш правильною і адекватною, а діяльність якого - навпаки?
- У кожного мера, без винятку, є чому повчитися. Знаєте, я недавно повернувся з Кореї і Китаю. І коли одного китайця спитали, як ви ставитесь до Мао Цзедуна, - він сказав: «60% у його діяльності було доброго, 40% - поганого». Десь така ситуація і з мерами...
Звісно, є чому повчитися навіть у тих, хто сьогодні не працює - наприклад, в Олександра Омельченка, також є чому повчитися і в Садового у Львові, і в Чайки у Рівному, у Баранова в Бердянську. Окрім цього, цікаві ідеї у молодих колег.
І взагалі, поки ти вчишся - доти ти можеш працювати і очолювати якийсь колектив. Я вже не кажу про міську раду. Бо я завжди притримувався принципу: двірник краще знає, як підмітати вулицю, і нема сорому в тому, щоб його про це питати. Доки ми будемо вчитися - доти ми будемо розвивати наші міста. І як тільки ми вирішимо: «Все, я вже такий розумний і все знаю» - в той же день треба усім дякувати і йти займатися іншими справами.
Довідка ZAXID.NET
Микола Федорук - міський голова Чернівців. Народився 1954 року на Волині.
У 1976 році закінчив Львівський політехнічний інститут. Працював інженером, начальником цеху на підприємстві військово-промислового комплексу в Чернівцях, на різних посадах в комсомольських та партійних органах. З 1994 року і по сьогодні - міський голова Чернівців.
Член Національної ради з узгодження діяльності загальнодержавних і регіональних органів та місцевого самоврядування при Президентові України, заступник представника України в Палаті місцевих влад Конгресу місцевих і регіональних влад Європи за 2002-2003 роки, Член Правління Асоціації міст України.
Указом Президента України нагороджений орденом "За заслуги" ІІІ ступеня.