Мілорд, це гуманісти?!

Чи не головною темою 2026 року в контексті російсько-української війни (окрім власне бойових дій на півдні та сході України) є тема можливої зупинки цього військового конфлікту. Навколо цієї теми вже наплелося стільки різноманітних заяв, думок, чуток і конспірологічних вигадок, що сама суть (зупинка війни) давно загубилася у цих хитросплетіннях. І, будьмо чесними, частенько те, що говориться, є важливішим за те, заради чого це говориться. Принаймні ці заяви стають самостійним, самоцінним інформаційним приводом. Переважно, чесно кажучи, негативним.

Так сталося і з черговою заявою представника президента Сполучених Штатів Америки Стіва Віткоффа під час візиту до Санкт-Петербурга. Там Віткофф назвав російського диктатора Владіміра Путіна «гуманістом», таким же, як і Дональд Трамп. Звісна річ, покоління українців, виховане на творчості Леся Подерв’янського, не могло не згадати фразу про мілорда і гуманістів, але справа тут геть не смішна.

І справа навіть не в тому, що формально Віткофф говорив про конкретну ситуацію зі звільненням американського громадянина Стівена Габбарда. Його, нагадаю, російські окупанти захопили в Ізюмі ще 2022 року, потім приписали йому низку «злочинів», зокрема нібито як участь у територіальній обороні, і засудили до шести з гаком років позбавлення волі (що, зважаючи на ситуації в російських тюрмах, ще й для таких засуджених, як Габбард, можна було сміливо множити на два, а то й на три).

Габбарда Путін випустив на прохання Трампа – це ж бо дуже зручно, зробити поступку, яка для нього самого нічого не варта. І саме за цей вчинок російський диктатор отримав такий шикарний комплімент від Віткоффа. Який чомусь забув поцікавитися: а як же, за чиїм наказом російські військовослужбовці, які й захопили в полон американця (який насправді працював в Україні звичайнісіньким учителем), опинилися навесні 2022 року в мирному українському місті Ізюмі, що навіть до умовної «ДНР» не мало аніжоднісінького стосунку? Не за наказом «гуманіста» Путіна часом?

Справа, повторюся, тут зовсім в іншому. І справа ця значно масштабніша, ніж доля однієї людини, нехай вона навіть має такий чудодійний паспорт із білоголовим орланом на першій сторінці обкладинки.

Владімір Путін руками своїх підданих веде криваву війну проти великої європейської країни, знищує її (нашу) економіку, руйнує міста, вбиває цивільних людей десятками, сотнями, тисячами. Усе це давно відповідно кваліфіковано. Нагадаю, що ще в березні 2022 року Путіна визнав воєнним злочинцем Сенат, тобто верхня палата американського Конгресу. А відповідну резолюцію на розгляд сенаторів вніс не демократ (які тоді в Конгресі мали більшість), а республіканець – той самий Ліндсі Ґрем, законопроєкт якого про «пекельні санкції» нещодавно нарешті проголосували. А потім ганебно перекреслили роботу містера Ґрема руками Дональда Трампа.

І от цього воєнного злочинця представник цього американського президента називає гуманістом (немає значення, з якої причини). Чи є в когось сумніви, що Владімір Путін і його пропагандистська машина використають цей комплімент на повну? Саме так, друзі, саме так. Однак проблема із цією заявою Стіва Віткоффа не тільки в пропагандистській перемозі Кремля.

Трамп, як ми знаємо, хоче зупинити війну. Ту саму, яку обіцяв зупинити за 24 години – а тепер не може зробити це вже майже за 24 місяці. І підлизування Віткоффа – це, як розуміє нинішній господар Білого дому, такий собі крок назустріч російському диктатору. Мовляв, ти нам Габбарда – ми тобі «гуманіста», ти нам зупинку бойових дій – ми тобі скасування санкцій, і так далі. Та проблема в тому, що так думає американський бізнесмен і його оточення. А російський кадебешник має зовсім іншу логіку.

Яка значно ближча до логіки одного австрійського художника. Так-так, того самого Адольфа Гітлера, з яким тодішні сильні світу цього намагалися «домовитися посередині». Проковтнувши (і навіть взявши участь у процесі) відновлення військово-морського флоту Німеччини, закривши очі на ремілітаризацію Рейнської області. Врешті-решт, дозволивши анексію, тобто аншлюс Австрії, а потім – і приєднання до Німеччини чеської території, так званих Судетів. Усе це називалося «політика умиротворення», і чим вона завершилася – чудово знає увесь світ. Крім, хіба що, Віткоффа і Трампа. Та є принципова різниця між Гітлером і Путіним, між умиротворенням нацистського фюрера і рашистського диктатора.

Усі перераховані в попередньому абзаці події сталися до початку реальної, справжньої, повноцінної війни. І той же Чемберлен мав формальне право на фразу про «мир для наших часів». А Віткофф – не має. Бо станом на жовтень 2026 року війна уже триває. Війна кривава, страшна, війна, якої в Європі не було з часів Другої світової. І називати ініціатора цієї війни гуманістом, навіть якщо він і випустив одну людину, одного американця – це цинізм найвищої проби.

А ще – це заохочення людоїда до продовження. Бо чом би й ні? Убив десятки, сотні тисяч людей у сусідній країні (про своїх підданих і не говорю), потім відпустив одного – і ось, маєш комплімент. Після якого можна продовжувати. І продовжує, що характерно. Тож якщо Стів Віткофф думав «купити» Владіміра Путіна таким дешевеньким прийомом – він дуже прорахувався. Якщо взагалі він (і його патрон з Білого дому) щось прораховував.

Історія з попереднім всеєвропейським людоїдом продемонструвала, що зупинити його компліментами і спробами домовитися – неможливо. Що це лише розпалює його апетити. Що врешті-решт цивілізованим країнам доведеться втягнутися у війну. Або війна прийде до них, як прийшла у Велику Британію масовими бомбардуваннями міст, не кажучи вже про окуповану і розшматовану Францію, чий прем’єр-міністр Едуар Даладьє теж був присутній у Мюнхені й підписував ту ганебну угоду.

І те, що Сполучені Штати розташовані через океан від Росії, у нинішніх умовах нічого не значить. Сучасні форми гібридних воєн, помножені на безпілотні технології, що стрімко розвиваються, продемонстрували – безпечних місць на планеті Земля не лишилося. Питання лише в тому, коли людоїд вирішить дотягнутися до того чи іншого регіону. А те, що вирішить – у цьому вже немає жодних сумнівів.