«Театр полон, ложи блещут». Усі вдягнули кращі костюми, наманікюрили пальці, сходили в перукарню і прийшли на виставу. Як порядне львівське панство. Кількість охочих подивитись на нового губернатора Львівщини значно більша від кількості місць в сесійному залі Львівської облради.
Оператори вишикували в ряд відеокамери в очікуванні чергового історичного моменту в житті області. Фотографи повсідались на підлозі перед президією з тією ж надією.
Сама президія порожня. Про майбутніх «акторів» свідчать лише таблички: «Микола Кміть», «Роман Безсмертний», «Мирослав Сеник», «Петро Олійник», «Андрій Садовий»... Поміж табличками з іменами достойників гордо стоять півлітрові пляшки «Моршинської» - новий символ обласної адміністрації Львівщини...
Центральні та перші ряди зайняла уся адміністративна рать під керівництвом керівника апарату Ганущина. Усі, мов по команді, говорять по мобільному, поміж тим перешіптуючись між собою і хіхікаючи. І лише Батенко сумно складає руки і надуває щоки - мабуть, від урочистості моменту.
Найбільш очікуваного потенційного губернатора Валерія П'ятака не видно в залі до останньої миті. Він з'явиться лише перед самим представленням - як завжди елегантний і в найкращих, серед присутніх, мештах - і сяде скромно збоку поміж «обслуговуючого персоналу» адміністрації. П'ятак сумний і невеселий. Чомусь. У такому гуморі він проведе усю церемонію.
У першому ряді під чітким прокурорським наглядом в сукні з рукавами «а-ля Тимошенко» «пані губернаторова» - Світлана Кміть. Про першу леді області присутні дізнаються за півгодини, коли вона отримає квіти і цілунок від чоловіка та відмовить у коментарі журналістам, ховаючись за мужніми плечима депутата-пориста Андрія Рожнятовського та мера Моршина. На вигляд - миловидна і делікатна жіночка. Чомусь у всьому чорному.
Далі офіціоз. Для протоколу Безсмертний читає Указ Президента (до слова, сам указ з'являється на сайті глави держави лише за годину після представлення) - про нового губернатора із трьома багатозначними буквами - «т» «в» «о». Він несподівано для всіх порівнює Миколу Кмітя з «молодим азійським тигром», який тепер ходитиме коридорами адміністрації, ностальгійно згадує призначення Олійника, постпомаранчеві події, «попускає Гориня», згадуючи тому 1997 рік, і вдоволений власним ораторським мистецтвом сідає у президію.
На трибуну підіймається Петро Олійник. Прощальне слово «найдовшого» губернатора Львівщини. Він доповів чого досяг, як його критикували недруги і нагадав, що він - «сильна людина». Далі посміхнувся і немов співчуваючи потиснув руку Кмітю. Аплодисменти. Поклін Олійника. Знову аплодисменти. «Па-па» Петра Михайловича двома руками. Кульмінація - частина залу намагається встати, але сила тяжіння перемагає.
В цей час Микола Кміть, зрозумівши потиск Олійника як дитяче «передай далі», вибігає на трибуну. Фальстарт. «Дайте старшим людям сказати», - натякає Безсмертний. Субординація. Не в перший же день...
«Старшим» виявися голова облради. Далі йде «космічна проповідь» від Сеника. Щось про специфіку Львівщини і складність регіону.
Момент істини. З другої спроби новий т.в.о.-губернатор виходить на трибуну. Він урочисто відхрещується від власного бізнесу, по-американськи «дякує дружині» і дарує їй квіти під спалахи фотокамер. Після цього видає найбажаніше - команди, мовляв, змінювати не буду. Перші ряди полегшено зітхають, журналісти нотують.
Тим часом у президії відбувається справжній «Comedy Club». У головній ролі - Роман Безсмертний. Він розповідає анекдоти про слонів. Мовляв, з таким настроєм, громадяни, ви «слона не продасте». Дотепник. Серед присутніх щиро з анекдоту сміється лише сам Безсмертний. Новий губернатор намагається витиснути щось подібне на усмішку, але в цей момент, мабуть, розуміє суть анекдоту - не такий вже хороший той «слон», якого йому «продали».
Потім традиційні прощально-вітальні «цьомки-бомки». Кілька хвилин позування місцевим папараці. І діловий вихід із залу. Для чемності Микола Кміть ще раз позує фоторепортерам, тисне руку Олійнику-Сенику-Садовому-Гориню і виходить традиційним «чорним» ходом, у який ще 20 хвилин тому увійшов на представлення. До нових зустрічей.
У залі помітно пожвавились розмови, спантеличений побаченим бомонд місцевого розливу йде на каву з коньяком - є потреба поговорити. Розчаровані журналісти, які не дочекались особливих атракцій (окрім глючних слоників та азійських тигрів від Безсмертного) розходяться по кав'ярнях чи редакціях.
Сесійна зала облради спорожніла. Усе як завжди. І лише незаймані пляшки «Моршинської» на столі президії нагадують про те, що влада в області змінилася.