Міністерство оборони України восени 2022 року уклало три контракти з фірмами-прокладками на закупівлю боєприпасів для ЗСУ майже на 2 млрд доларів. Проте, всі контракти провалилися, а боєприпаси Україна не отримала, йдеться у розслідуванні hromadske, опублікованому у середу, 8 листопада.
Міноборони уклало контракт із компанією «Львівський арсенал» про постачання 100 тис. мінометних мін на 37 млн доларів, із хорватською WDG promet про 30 тис. танкових пострілів на 32,5 млн євро, а також зі словацькою компанією Sevotech про закупівлю 15 тис. комплектів шоломів і бронежилетів вартістю 13 млн євро. Попри укладені контракти, нічого із замовленого озброєння до України не надійшло.
За даними журналістів, у жовтні 2022 року Міноборони уклало контракт з українською компанією «Львівський арсенал», заплативши майже всю суму, 1 млрд грн (37,5 млн доларів) наперед. З боку міністерства контракт підписав тодішній т.в.о. директора Департаменту військово-технічної політики Олександр Лієв, а за «Львівський арсенал» – екс-депутат Юрій Збітнєв, який також є директором підприємства.
«Перші міни мали прийти за місяць, але цього не сталося ні через пів року, ні через рік. «Львівський арсенал», як виявилося, ніякий не львівський. Він зареєстрований у Києві, у звичайному житловому будинку. Побувавши на місці, ми виявили, що офіс давно порожній. Натомість компанія використовує адміністративні приміщення за іншою адресою, але там відповідати на наші запитання відмовилися. Воно й не дивно – “Львівський арсенал” від самого початку був у цьому контракті лише прокладкою», – йдеться у розслідуванні.
За кілька місяців до угоди з міністерством київська компанія уклала контракт зі словацькою Sevotech, яка і мала привезти до України 100 тис. мін. «Львівський арсенал» отримав саме стільки грошей, скільки коштують міни, 1,5 млрд грн, та мав переказати їх далі, отримавши 3% від загальної суми. Водночас журналісти із посиланням на представника компанії Олексія Хорошаєва заявили, що Sevotech так само була прокладкою у схемі Міноборони, оскільки мала переказати кошти на міни вже хорватській компанії WDG promet, з якою Sevotech мала контракт.
«Ця компанія створена лише в серпні 2022 року. Її засновник, директор і взагалі єдиний працівник – Матіас Зубак, син скандально відомого торговця зброєю Звонка Зубака. Зубак-старший зробив собі ім’я на постачанні зброї до Хорватії під час її війни за незалежність, в обхід ембарго ООН. Але і WDG врешті не є виробником. Ця компанія мала купити амуніцію для України на хорватському заводі Elmech Sintermak. Таким чином, в одному контракті між Міністерством оборони України та реальним виробником озброєння стояло цілих три прокладки, задачею яких було лише отримувати кошти», – повідомили журналісти.
За словами колишнього т.в.о директора департаменту військово-технічної політики Міноборони Олександра Лієва, від початку йшлося тільки про словацький Sevotech і завод Elmech Sintermak у Хорватії, і лише через кілька місяців після укладання угоди в Міністерстві дізналися, що в ній брала участь компанія WDG. «Львівський арсенал», за словами Лієва, виступав посередником в угоді. Пізніше, коли з’ясувалося, що терміни постачання боєприпасів прострочено, решту грошей, яку «Львівський арсенал» не встиг передати компаніям-партнерам, арештували за ініціативи Міноборони. Розслідувачі повідомили, що київська компанія перерахувала західним підприємствам тільки 30% від отриманої суми.
Для здійснення постачання мін, за даними журналістів, також були необхідні ліцензії на транспортування зброї. У хорватської компанії WDG такої ліцензії не було. Окрім того, оскільки Словаччина та Хорватія не мають спільного кордону, потрібні були ще й дозволи на перевезення озброєння по території чи то Угорщини, чи то Австрії та Словенії – їх, відповідно, також не було.
«Тож міни для української армії нібито мав виготовити хорватський завод Elmech Sintermak. Однак на запит hromadske Elmech однозначно відповів, що ніколи не отримував ні коштів, ні сертифікатів кінцевого користувача – чи то від держави Україна, чи від котроїсь зі згаданих компаній», – йдеться у розслідуванні.
Кінцевим отримувачем коштів залишилася хорватська компанія Зубака, адвокат якої пояснив, що «Львівський арсенал» провалив угоду, через що завод Elmech розірвав контракт з WDG. За словами адвоката, «Львівський арсенал» провалив угоду і надіслав лише 10% замість 50%. WDG повідомив Sevotech, що домовленість була про 50%, і ці кошти необхідно сплатити.
«Десь у грудні 2022 року Sevotech отримав ще 20% передплати. Тобто разом виходило вже 30% від ціни контракту, але все ще не 50, як було домовлено. Цього все ще було недостатньо для Elmech, і зрештою Elmech розірвав контракт із WDG. А WDG ще й був зобов’язаний сплатити штраф», – повідомив адвокат.
За контрактом між Sevotech та «Львівським арсеналом» попередню оплату можна було здійснювати частково, на суму не менш ніж 35% від ціни контракту, зазначили журналісти. Ті гроші, які «Львівський арсенал» заплатив Sevotech, становили якраз 35%. Відтак, контракти всіх учасників схеми просто не були узгоджені між собою, і вся ця конструкція із самого початку була нежиттєздатною.
«Як стверджує директор Sevotech Ян Гордермарський, після того, як завод Elmech вийшов з угоди, він запропонував директору “Львівського арсеналу” Юрію Збітнєву розірвати контракт і повернути гроші. І нібито саме Збітнєв наполіг на тому, щоб договір залишити в силі, а купити в іншого виробника. І тоді WDG і Sevotech вирішили купити боєприпаси для України не в Хорватії, а в Камбоджі та Болгарії. Точніше, вони досі їх там купують, надають ліцензії та обіцяють, що перші міни за контрактом ось-ось приїдуть в Україну. Але їх поки немає», – повідомили розслідувачі.
До історії з мінами також причетний чинний нардеп від «Батьківщини» Сергій Тарута, в празькому офісі якого зустрілися представники компаній-прокладок. В офісі відбувся конфлікт, який не привів до розв’язання проблеми із контрактами. За словами Тарути, з учасниками зустрічі він після цього вже не спілкувався.
У грудні 2022 року компанія WDG також мала провальний контракт із Міноборони на постачання до України 30 тисяч танкових пострілів калібру 125 мм за 32,5 млн євро. Снаряди, як і міни, до України не потрапили. Згідно з випискою щодо руху коштів WDG, від грошей за снаряди майже нічого не залишилося. До слова, рахунок журналісти отримали не з банку, а в чеській кредитній спілці PDZ.
«На перший погляд, дивно, що хорватська компанія відкриває свій основний бізнес-рахунок у Чехії, та ще й не в банку, а в кредитній спілці. Але з виписки видно, що директор компанії кілька разів знімав великі суми готівкою – по 500-700 тис. євро, один раз – навіть більше як мільйон. У більшості українських та європейських банків отримувати регулярно готівку в таких обсягах просто неможливо. Тож, імовірно, WDG мала з цією кредитною спілкою особливі стосунки – і тому рахунок відкрили саме там», – повідомили розслідувачі.
За даними журналістів, до схеми з компаніями-прокладками може бути причетний колишній заступник міністра оборони України й колишній бізнес-партнер Андрія Єрмака Денис Шарапов, з яким добре знайомий представник Sevotech Олексій Хорошаєв. Нещодавно Шарапов потрапив у скандал із куртками для ЗСУ. Як стверджували в Центрі протидії корупції, заступник міністра оборони намагався обманути депутатів прямо на засіданні парламентського комітету. За словами Дани Ярової, за часів роботи в Міністерстві Денис Шарапов також займався закупівлею озброєнь.
Сам Шарапов заперечив, що коли-небудь був дотичний до історії з «Львівським арсеналом». За його словами, що координував лише роботу спецекспортерів, а «Львівський арсенал» таким не був. Також колишній заступник міністра спростував дотичність до Хорошаєва та зазначив, що, можливо, і отримував якісь пропозиції від WDG та Sevotech, але ніколи з їхніми представниками не спілкувався.
«По трьох контрактах загальною вартістю 3 млрд гривень Міністерство сплатило близько 2 млрд, але замовленого не отримало. Приблизно 800 млн грн досі залишаються під контролем України — це залишок коштів по мінному контракту, які були заарештовані на рахунках “Львівського арсеналу”», – йдеться у розслідуванні.
Міни та снаряди Україна досі не отримала.