Пропозиції, заклики й навіть ультиматуми створити Міністерство у справах ветеранів лунають в Україні дедалі частіше, що, зрештою, і зрозуміло. Країна де-факто перебуває у стані неоголошеної війни, хоча багато хто воліє цього не помічати, не впускаючи її в себе. Кількість учасників бойових дій (УБД) на сході зростає: нині їх 344 тисячі. Є нагальна потреба не тільки постійно фінансувати сектор безпеки й оборони, одягати, взувати, годувати і тренувати військо, але й дбати про соціальний захист людей, які боронили, боронять і боронитимуть країну.
Ласий шмат
Нині ці функції розпорошені між 22 різними міністерствами і відомствами, тому щоб домогтися своїх прав, ветеранам доводиться долати кола бюрократичного пекла й оббивати пороги численних кабінетів. Це стосується як виділення земельних ділянок, так і путівок у санаторії чи проїзду в транспорті (спілкування АТОвців з хамовитими водіями маршруток – узагалі тема окремої розмови). Тобто питання давно назріле і потребує вирішення. Благодійні фонди й волонтерські організації не в змозі «закрити» всі запити ветеранів і замінити собою державу.
Здається, влада розуміє, що проблему треба розв’язувати. Проте системних дій у цьому напрямку не помітно. Функціонал чинної Державної служби у справах ветеранів війни та учасників АТО, створеної в серпні 2014-го при Мінсоцполітики, явно не відповідає вимогам часу і масштабам завдань. А довкола неї самої часом виникають скандали. Як-от з вибором нового голови служби, коли в січні 2018 року на цю посаду за конкурсом пройшов керманич ГО «Єдиний союз патріотів України» Валентин Манько.
Людина із сумнівною репутацією, котра воювала у «Правому секторі» та називала себе заступником командира батальйону «Дніпро-1», перебувала в розшуку МВС за статтею «розбій», але нібито має протекцію «сірого кардинала» БПП Ігоря Кононенка. Останній начебто допоміг Манькові вирішити проблеми із законом в обмін на свідчення проти екс-заступника голови Дніпропетровської ОДА Геннадія Корбана.
Це призначення обурило не тільки справжніх ветеранів і волонтерів. Категорично проти Манька на засіданні уряду виступив Арсен Аваков, який назвав таке кадрове рішення дискредитацією державної влади. Зрештою, одіозне призначення заблокували, проте новий конкурс так і не оголосили.
Із новою силою про проблему заговорили в лютому 2018-го, коли парламент 241 голосом ухвалив звернення до Кабміну щодо створення Міністерства у справах ветеранів. Цьому передували заяви нардепа від БПП, голови комітету у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників АТО та людей з інвалідністю Олександра Третьякова про можливе блокування роботи Верховної Ради через зволікання з вирішенням цього питання. Парламентар, який має в Раді свою неформальну групу, навіть пригрозив виходом з коаліції, аби зробити уряд більш зговірливим. Між іншим, згаданого Манька ЗМІ також називають протеже Третьякова.
Зусилля депутата, найпевніше, продиктовані не так шляхетними мотивами, як елементарними політичними і фінансовими розрахунками. Бо в разі створення ще одного міністерства він (через свого ставленика) гіпотетично отримає голос в уряді, що посилить його вагу, і доступ до розподілу державних коштів, а під таку потрібну ідею можна «вибивати» чималі видатки. На 2018 рік у бюджет служби у справах ветеранів заклали майже 137 млн грн. Загалом же за різними програмами в державному кошторисі на потреби учасників АТО виділено 3 млрд 400 млн грн.
Міністерство можливостей
Ідею нового міністерства підтримують і в Адміністрації президента. Проте на посаді міністра бачать свою людину, а не креатуру Третьякова. Фаворитом Банкової є соратниця Петра Порошенка, його колишня речниця, нардеп Ірина Фріз. Вона вже готова очолити нове відомство й охоче коментує його перспективи. При цьому Фріз не вважає, що це міністерство може стати ще одним «мертвим» органом, як-от МінТОТ і МінСтець.
«Є така приказка: «Як нічого не робити, то нічого й не буде». Якщо ми будемо «рубати» ідеї, які апробовані в усьому світі, на початковому етапі їх створення, то ми не досягнемо жодного результату, – заявила Фріз в інтерв'ю порталові Depo.ua. – Я розумію всі ризики, тому своїм завданням на посаді міністра бачу створення умов, за яких ніхто не зможе сказати, що Міністерство не працює».
Із наближенням президентських і парламентських виборів ветеранське питання набуватиме щораз більшої актуальності й ваги. Зважаючи на те, що армія – один із провідних смислових стовпів агітаційної кампанії Порошенка, президент також ратуватиме за створення нового міністерства. Він уже робить відповідні заяви.
Так, на Міжнародному волонтерському та ветеранському форумі «Там, де ми – там Україна» Порошенко сказав, що Міністерство у справах ветеранів має стати міністерством можливостей, а не лише відомством для соціального захисту. І більшу частину його працівників мають становити учасники бойових дій, які завдяки нульовій толерантності до корупції та популізму здатні змінити правила гри в державі.
Сама по собі ідея Міністерства у справах ветеранів – добра, правильна і шляхетна. Аналогічні відомства успішно функціонують у США, Канаді, Великій Британії, Австралії, Хорватії та є прикладом для наслідування в Україні. Проте на шляху до створення цієї інституції державі й активній громадськості треба буде пройти через рифи недовіри і зневіри. Аби вкотре не чути звичних закидів, що «влада наживається на війні», а тепер іще й на ресоціалізації та реабілітації захисників.