Народний депутат України, член української делегації в ПАРЄ Надія Савченко сьогодні, 25 травня, повернулася в Україну. Її обміняли на засуджених за тероризм в Україні російських військових Олександра Александрова і Євгена Єрофєєва. В полоні в росіян українська льотчиця пробула 709 днів і цей час вона стала символом боротьби України проти російської агресії.
Після короткої зустрічі з журналістами в аеропорту «Бориспіль», Савченко поїхала в Адміністрацію президента України, де взяла участь у брифінгу разом із президентом Петром Порошенком.
Подаємо повний текст виступу Надії Савченко в Адміністрації президента.
***
Дякую матері, що дочекалася. Дякую сестрі, що воювала. Не було б у мене такої сестри, я була б мертва. Дякую народові України і всього світу. Я вам скажу, що Народ – це велика сила. Якби народ не говорив, то політики нічого б не робили.
Напевно є суть демократії в тому, щоб народ говорив і його чули, щоб народ змусив себе чути. Нас будуть чути, тому що ми - українці. Ми за це клали життя і не одне. І ми цього досягнемо, щоб наш голос більше ніколи не залишався не почутим.
Я дякую всім хлопцям, які залишились живі, і які померли за нашу Україну. Я прошу вибачення, що я ще жива. Але я завжди готова піти в бій за Україну до переможного кінця. Україна має право бути, не зважаючи ні на чию гнилу душу і хвору голову. І ми будемо, тому що ми - українці, тому що ми - народ, тому що ми - нація.
Я не стану говорити про людей погано, я не хочу передавати вам свою лють, свою ярість, свою злобу і свою ненависть. Я сподіваюсь, що з часом із тих почуттів у мене залишиться тільки мудрість. Точніше, з тих почуттів в мене виникне мудрість.
Я не хочу, щоб люди хотіли війни. Я хочу, щоб люди хотіли миру. Але мир можливий, на жаль, тільки через війну. Буває такий рубіж, після якого іншого шляху немає.
Дуже добре, що є Мінські домовленості, дуже добре, що вони будуть виконуватись. Тому що ми зробимо все,щоб вони виконувались.
Я хочу, в першу чергу, передати привіт росіянам і сказати, що нічого боятися. З колін треба вставати. Я розумію, що це не та країна, в якій з колін встати легко, але якщо вони хочуть так само жити в злагоді, як і ми, то їм треба вставати з колін. А нам треба не дати їм прийти сюди. Не дати їм прийти далі,ніж вони думають, що мо
Будемо працювати. Я буду працювати, щоб повернувся кожен, хто полонений і ще живий, повернувся живим. Для того, щоб якомога менше загинуло. Будемо працювати для того, щоб Україна була сильною, для того, щоб у нас ніколи не був більше забутий народ, для того, щоб українці мали право бути українцями, жити гідно на своїй землі.
За Україну. Україна – понад усе! Слава Україні!