- Якби я сказав, що немає корупції, це би виглядало просто дивно. Корупція є всюди, корупція є у всіх органах влади, вона є у всіх державах. Корупція може мати нижчий або вищий рівень. Людина по своїй суті є недосконалою, а тому не може постійно робити досконалі речі.
Якщо врахувати актуальну соціологію, видається імовірним, що чинний голова Львівської облради, член «Нашої України» Мирослав Сеник допрацьовує останні дні на цій посаді. Саме тому ZAXID.NET звернувся до нього з проханням підбити в інтерв’ю підсумки роботи облради 5-го скликання. А заодно розповісти майбутню стратегію НУ та її взаємини з новою обладміністрацією.
«Після виборів застосування мені знайдеться»
- Соцопитування показують, що рейтинг «Нашої України» у Львові та області є найнижчим із 2002 року. Ви й самі визнавали, що він є рекордно низьким. Чи не здається, що об’єктивно ваша політична сила себе уже вичерпала навіть у Західній Україні, що виборці вже просто не можуть повірити, що вона здатна зробити щось позитивне, адже вже стільки років фактично була у Львові при владі?
- «Наша Україна» переживає такі процеси, які переживають всі партії влади. Це треба визнати. «Наша Україна», власне, стане партією зараз. В умовах опозиції вона має шанс стати партією – і ті події, які відбулися на центральному рівні, говорять про те, що це справді буде партія добра, консервативна, яка стоїть на певних цінностях, державницька партія.
Всі процеси мають під собою якусь основу, це все відбулося об’єктивно. Процес творення партії, коли її лідер є при владі, є досить-таки ейфорійним, у неї ідуть багато людей, які не сповідують її цінностей і є пристосуванцями. Ці пристосуванці покидають партію, це дуже добре. Зараз процес витоку з партії припинився, іде поповнення партійних рядів дуже цікавими людьми, відданими людьми – досить назвати Наливайченка, Огризка, Онищука. Це знакові фігури, люди, які тільки додають партії. Якщо говорити про обласну організацію, то достатньо назвати прізвище Івана Геля, який ніколи не був у жодній партії за все своє життя, не був ні в Комуністичній партії, ні в Русі. Зараз він вирішив вступити у «Нашу Україну», і це говорить про перспективу партії.
Тому результат, який буде на виборах, – це буде та платформа, на якій ми далі робитимемо поступи вперед. Затребування на таку партію в нашому суспільстві є дуже високим.
- А чи існує у вашої політичної сили якась конкретна стратегія щодо діяльності під час передвиборчої кампанії і після неї?
- На виборах стратегія вже є. Ми зараз розпочали виборчу кампанію, завершився процес висунення кандидатів і реєстрація за списками, висунення кандидатів по мажоритарних округах. У виборах беруть участь всі міста і райони обласного значення, в нас ніде немає такої ситуації, щоби був якийсь вакуум чи пауза.
Чи вдасться нам покращити результат, який ми зараз маємо відносно соціологічних опитувань? Думаю, що вдасться, бо активність на виборах обов’язково щось додасть, якийсь результат. Я не хочу сказати, що це буде якийсь захмарний результат, але це додасть. А от після виборів партійному будівництву однозначно треба приділити дуже багато уваги. Треба залучати до партії людей знакових, людей, які мають великий авторитет. Ми маємо банк даних таких людей. Ми колись робили в партії таке опитування, де ставили питання по кожному району – непряме питання «Кому ви більше довіряєте: Сенику, Телюку чи кому?», а ставили питання: «Хто у вашому районі є найбільш авторитетною людиною, кому ви найбільше довіряєте?». І ми отримали банк даних людей. Ми будемо з цими людьми зустрічатися, розмовляти, залучати їх до партійної роботи, будемо залучати їх до партії. Не всюди це вдасться, бо в людини може бути інші якісь симпатії, я не знаю до яких партій вони взагалі належать. Але, в принципі, так буде організовано роботу, щоби шляхом залучення авторитетних людей розбудовувати партійну структуру.
Друге, як я бачу розбудову, – партія має перейти на самофінансування. Це – однозначно. В нашій партії – і ми обговорювали з Валентином Олександровичем – не буде спонсорів. Подивіться самі: Львівська обласна організація – це майже вісім тисяч дев’ятсот членів партії. Якби встановити щомісячні внески тільки по 10 гривень – це невелика сума, правда? – Ми виходимо на 90 тисяч гривень. Можна щось зробити за таку суму коштів? Звичайно, що можна. Тобто ми будемо ставити питання, що партія має самофінансуватися і правильно організовувати цей процес. Тоді будемо розбудовувати партійну мережу.
- Ви неодноразово казали, що результат партії на місцевих виборах буде «дуже добрим» - принаймні, ви на це сподіваєтесь. Чи це означає, що маєте намір – або допускаєте таку можливість – очолити обласну раду вже шостого демократичного скликання?
- Скажімо так: я вважаю, що мій досвід міг би бути корисним для Львівської обласної ради шостого скликання, і якщо такі пропозиції будуть, я розгляну їх, бо питання голови вирішуватимуть у переговорному процесі між усіма політичним силами, які увійдуть до обласної ради. Якщо цього не станеться, трагедії для мене не буде, бо в обласній раді я все одно залишуся, і той досвід працюватиме на обласну раду і на інтереси території. Але я не відкидаю такої можливості очолити раду шостого скликання.
- А якщо не вийде – що тоді? Можливо, повернетеся до бізнесу? Адже на життя потрібно якось заробляти…
- Безумовно. Де я себе, скажімо, можу реалізовувати… Я не бачу себе в структурах державної влади, бо я є опозиційний політик, мені багато не подобається з того, що робить у нас державна влада, і тому я не хочу себе ототожнювати з тими діями. Можу розглядати питання – якщо говорити про владу – про органи місцевого самоврядування. Можу розглядати питання бізнесу. Маю досвід роботи у «Львівській політехніці» - десь в академічній спільноті.
Але так питання ще не стоїть сьогодні – де я працюватиму. Думаю, якщо хочеш працювати, то обов’язково знайдеш собі застосування. У мене вже такий великий трудовий шлях, і за цей трудовий шлях в мене не було ні одного дня без праці, ні одного дня. Тобто в мене було якоїсь паузи між одною роботою і другою, щоб я десь там звільнився з одного місця і два-три місяці відпочивав. Я переходив з одного на друге місце того ж дня ще з часів закінчення інституту. Думаю, і зараз не сидітиму, склавши руки. Застосування знайдеться.
«Позиція Горбаля не може не викликати поваги»
- Ви кажете, що є опозиційним політиком. При цьому влітку в інтерв’ю ви говорили, що, як голова обласної ради, приречені на хороші стосунки з губернатором-регіоналом Василем Горбалем. Коли вже ви підкреслюєте, що є опозиційним політиком, можливо, ваше ставлення змінилося?
- Я так говорив і вважаю, що це – правильна позиція для будь-якого голови обласної ради співпрацювати з обласною адміністрацією. Ми повинні усвідомлювати, що живемо в одній державі і бажаємо їй добра. Ми маємо різні бачення щодо впровадження моделей управління державою, моделей розвитку економіки, але це не означає, що ми – вороги цієї держави. А коли ми не є ворогами, то обов’язково маємо шукати консенсус, обов’язково. Хай ці кроки будуть невеликі, але ми повинні шукати точки дотику, не робити протистояння, бо від протистояння буде страждати територія.
Я працюю з третім головою обласної державної адміністрації. Ця адміністрація, сьогоднішнього скликання, є найбільш закритою структурою
Якщо я не буду головою обласної ради, то це дає мені ширше поле для діяльності. Я можу тоді більш відкрито говорити про певні недоліки в роботі, про упущення. Але як посадовець я мушу все-таки більше працювати на конструктив. І, повірте мені, кожен голова обласної ради, якщо він проникнутий відповідальністю за територію, за людей, які тут проживають, то він повинен відшукати консенсус.
- Однак щось таки Ви можете відзначити з позитивних і негативних результатів роботи обласної держадміністрації?
- Я працюю з третім головою обласної державної адміністрації. Ця адміністрація, сьогоднішнього скликання, є найбільш закритою структурою. Дуже важко, як для обласної ради, спілкуватися на рівні начальників відділів, начальників управлінь. Вся інформація носить практично закритий характер. Так побудована робота – це мені дуже не подобається – що всі питання, які потребують узгодженості, вирішують на рівні перших осіб. Цього не повинно бути, це неправильно, але це такий стиль, і такий стиль я мушу приймати для роботи.
- Складається така ситуація, що Ви очолюєте список «Нашої України» на виборах до обласної ради, а Василь Горбаль очолює список Партії регіонів. Чи не означає це, що губернатор і голова обласної ради тепер приречені на сутичку?
- Ми зробили достатньо різних заяв, щоби кожен окреслив свою позицію, щоби не було двозначного тлумачення. Тим не менше, ми разом проводимо якісь заходи, беремо участь у святкуваннях – скажімо, недавно були разом присутні на святкуванні сторіччя з дня заснування Українського лікарського товариства в Оперному театрі. Ми спілкуємося, обговорюємо питання щоденні, які є, і я думаю, що ми це будемо робити. Принаймні, я це робитиму. Думаю, Василь Михайлович теж.
Водночас кожен має свою позицію, кожен буде слугувати тим цінностям, носієм яких він є. Але що мені зараз імпонує – це те, що Василь Михайлович став першим номером в списку. Це є відкрита позиція, а відкрита позиція мені дуже подобається. Я розумію, він яскравий представник Партії регіонів, він зробив цей крок, очолив список – бо було дуже багато питань, буде він це робити чи ні. Він бере на себе відповідальність. Це – позиція, яка не може не викликати поваги.
- Уявімо собі такий сценарій: голова держадміністрації іде на вибори як представник Партії регіонів, при цьому застосовує адмінресурс проти «Нашої України», ви все одно перемагаєте і стаєте головою обласної ради. Якими будуть ваші стосунки в такому випадку, коли ви знатимете, що державну адміністрацію очолює людина, яка все зробила для того, щоб ви програли вибори?
- В обласної ради є достатньо важелів для того, щоби все-таки повернути роботу в конструктивне русло. Повірте мені, обласна рада навіть при тому куцому законі, який є – бо вона не має своїх виконавчих органів – наділена повноваженнями, які до певної міри дають можливість контролювати все, що робить обласна державна адміністрація, особливо – контролювати ефективність використання фінансів, ефективність впровадження тих чи інших програм. І якщо будуть загострюватися стосунки, якщо хтось прийде і переступить межу, то в обласної ради є дуже багато важелів, щоби, по-перше, поставити все на свої місця.
По-друге, врешті-решт, є таке питання, як недовіра главі обласної державної адміністрації. Те, що ми проголосували за висловлення недовіри у 66 голосів, це, за законом, подається на розгляд Президента. Ми подали, а Президент може погодитися з рішенням обласної ради, може й не погодитися. Але якщо обласна рада голосує двома третинами голосів, це вже має обов’язковий характер – Президент зобов’язаний тоді замінити такого керівника обласної державної адміністрації.
Не думаю, що керівником ОДА, хто б ним не був, не зважає на таку норму закону.
«Програма «Хто тут живе?» не має нічого спільного з журналістикою»
-Під час своїх інтерв’ю ви неодноразово казали, що розумієте критику вас як посадовця, але не любите і не хочете, щоб ця критика втручалася у ваш приватний простір. При цьому не так давно ви з’явилися в передачі «Хто тут живе?», щодо якої було зрозуміло, що вона буде торкатися ваших особистих сфер життя. Чому ви на це пішли?
По-перше, я не знав, що вона настільки буде торкатися особистих сфер життя. У тій інформації, яку ми побачили в передачі «Хто тут живе?», є порушення, чітке порушення Конституції і норм Кримінального кодексу. Знаєте, я думав, що це буде стосуватися тих моментів, коли до мене відкрито приходили і брали в мене інтерв’ю чи приходили до мого сина і просили в нього інтерв’ю – і все.
А хто давав право робити зйомки прихованою камерою, робити зйомки, коли я тільки прокинувся у ліжку і вийшов… Це вже є втручання. По-перше, я про нього не знав, по-друге, це – брудно, це недопустимі речі, це нічого спільного з журналістикою не має.
Я пішов на це, і мені не було чого боятися, але я не знав формату програми, не знав, що біля пам’ятника Шевченка будуть організовані групи людей, яких просто… Це було зрозуміло, хто там стоїть і з якою метою. Ну що випадкові перехожі мають робити о десятій годині вечора біля пам’ятника Шевченка? Я не знав про це. Я не знав про той формат, що будуть, скажімо, експерти в студії, про формат мені нічого не було відомо. Тому я пішов, я думав, що це буде розмова з журналістом. Це було трошки інакше.
Я не вважаю, що і сам журналіст, і передача дуже багато здобули від цієї зустрічі. Сталося так, як сталося. Я би не хотів, щоб таке повторилося з кимось, бо це не є правильно, коли є втручання в особисте життя. На такий збір інформації може давати право тільки суд.
- Що стосується критики і звинувачень, які звучали з вуст багатьох людей – зокрема від колишнього глави ЛОР Михайла Сендака під час загаданого вище ефіру – що в обласній раді процвітає корупція, «земельного скандалу», того, що для вас ваші люди купували посаду голови обласної ради – чи не було у вас думки подати в суд на людей, які говорять конкретно про вас ці речі?
- У мене була така думка, я зараз перейду до цього питання. Але коли таке звучить в прямому ефірі, це мало би бути питання до правоохоронних органів. Вони чують цю інформацію, так? Вони аналізують цю інформацію. Вони повинні би поставити Михайлу Сендаку питання, раз він оприлюднює таку інформацію, і він приховує деякі речі, які йому відомі – це вже теж є злочин, прикриття злочину. Нехай він чітко скаже: хто платив, які суми платив, кому платили. Оце постійне говоріння…
У тій інформації, яку ми побачили в передачі «Хто тут живе?», є порушення, чітке порушення Конституції і норм Кримінального кодексу
А щодо того, чи буде моє звернення до суду – я завжди виходжу з такої позиції, що доба має 24 години, і кожну годину, яку я витрачу на якісь там виправдовування, на якісь суперечки – це час, який я краду в тих справ, які я маю за ту годину зробити. Це – мій принцип життя. Хоча такої можливості – звернення до суду – я не відкидаю. Нехай трохи побуде інтрига.
«Рішення облради, за яке мені соромно»
- Ми з вами недавно говорили про ефективність роботи обласної ради. Ви казали, що вона була достатньо високою. Мені ж хотілося б від вас дізнатися що, на Вашу думку, за ці чотири роки можна було зробити краще.
- Ми не змогли, попри спроби і намагання, створити сприятливе середовище для розвитку бізнесу. Це мене дуже хвилює. Ми не змогли подолати оту систему дозвільних речей, спростити цю систему, ми не змогли запровадити систему єдиного дозвільного вікна, ми не змогли навіть рішення приймати оперативно, які стосуються розвитку конкретного підприємства. Подекуди такі рішення нам практично приходилося приймати протягом трьох, чотирьох, можливо навіть більше пленарних засідань, бо завжди були в когось якісь питання.
На жаль, рада п’ятого скликання не розуміла людей, які творять робочі місця і які, скажімо, наповнюють бюджет. Моє бачення – що це великий мінус ради п’ятого скликання.
- Хотілось би знати: яким рішення обласної ради за останні чотири роки ви найбільше пишаєтесь, а яке вам було найбільш неприємним?
- Таких рішень, якими ми пишаємося, є дуже багато, але перш за все це – системні рішення. Ми прийняли Стратегію, ми затвердили угоду регіонального розвитку між Львівською обласною радою і Кабінетом міністрів, ми затвердили схему планування Львівської області – це все те, що буде працювати на перспективу. Ми утворили Центр просторового розвитку, який має реалізовувати цей генеральний план розвитку області. Це дуже важливі рішення.
Крім того, я пишаюся, що обласна рада п’ятого скликання стільки уваги приділила увічненню пам’яті людей, які боролися за незалежність України. Будівництво пам’ятника Степану Бандері фактично розпочалося з 2007 року – коли ми вже приймали бюджет, ми заклали кошти, і він сьогодні є на завершенні. Ми взяли під патронат – і цього року буде завершена перша черга – музей національно-визвольних змагань на Лисенка. Це ті речі, якими обласна рада може пишатися.
Мені було прикро за рішення, які стосуються розвитку бізнесу, які нам тяжко давалися. Це стосувалося багатьох, вже зараз і не пригадаю всіх… Скажімо, заводу залізобетонних виробів – ми кілька разів ставили питання про надання йому права на користування технічною водою. На останній сесії мені дуже прикро, що ми не прийняли рішення про надання дозволу на користування технічною водою такому підприємству, як «Хенкель Україна». В Миколаївському районі це найбільша іноземна інвестиція за останніх десять років. Якщо ми так будемо поводитися з інвесторами, то які інвестори сюди прийдуть? Так, за таке рішення мені соромно.
- В коментарі, який ви недавно давали для ZAXID.NET, ви також казали, що господарка не страждала від політизованості облради. При цьому хоча б з останньої сесії ЛОР було добре помітно, що політичним питанням присвячується дуже багато часу, дуже багато розмов і дуже багато уваги, а за господарські питання голосують уже під кінець сесії – фактично, без обговорення. Чи це не означає, що, можливо, статистично господарських рішень таки більше, але уваги до них набагато менше?
- Питання проходять свій підготовчий процес. Політичні питання не проходять того підготовчого процесу, вони народжуються в сесійній залі і тут же проходять своє обговорення. Господарські питання надходять до сесійної зали після не одного дня роботи. Може бути і до п’яти розглядів комісій, бо затребуються якісь додаткові матеріали, коли вивчається питання, виїзд на місце. Це довгий процес, і цього процесу не видно в сесійній залі. Але це абсолютно не означає, що йому присвячено мало часу. Робота комісій – це так само робота обласної ради, і рішення виноситься вже відпрацьоване в сесійну залу, де депутатам, які отримали матеріали на руки, вже зрозуміло, будуть вони голосувати за це питання чи не будуть. Там немає що обговорювати вже.
- Тим не менше, фахівці-політологи, які також давали нам коментарі з цього питання, відзначали, що якщо судити про ефективність обласної ради, то, порівняно з іншими областями, Львівська достатньо відстає – скажімо, у тому, що стосується прикордонного співробітництва. Тобто робота ніби якась відбувається, а ефективність її є низькою. Вам так не здається?
- Ні, мені так не здається. Я не знаю, як оцінювали цю роботу. Тобто, які в нас є прикордонні області у західному регіоні? Львівська, Закарпатська, Волинська – все, в нас більше немає областей, які мають західний кордон. Так, більш жвава є робота Закарпатського регіону, я це визнаю. Якщо брати Волинську, то там немає жвавішої роботи, тут ми випереджаємо Волинь.
Все-таки Закарпатська область – це з іншим пов’язано. Там є більша активність і більша налаштованість на співпрацю угорської сторони, ніж в нашому стосунку – польської сторони. Є бар’єри, які ми повинні долати.
«Якби я сказав, що в облраді немає корупції, це виглядало б дивно»
- Ті ж самі політологи пояснювали високу політизованість ЛОР зовсім не занепокоєністю депутатів національними питаннями, а їхнім непрофесіоналізмом – зокрема незнанням проблем у регіоні і небажанням ними займатися. Окрім того, за їх словами, депутати за політичними заявами приховують той факт, що вирішують в облраді свої приватні, бізнесові проблеми.
- Ну, мені дуже прикро, що, якщо в людей є якісь питання, і вони мають претензії до роботи обласної ради, що вони напряму не можуть поставити ці питання перед головою обласної ради. Я відкритий до спілкування, ми можемо сісти і обговорити ці питання. Я теж зі своєї сторони можу поставити питання, що така заява політологів говорить про те, що вони хочуть себе показати, наскільки вони добре аналізують процеси. Якби вони хотіли, щоб щось змінювалося, то вони мали б прийти, сісти, і ми мали би обговорити ці питання, бо ця інформація є важливою. Я відкритий до співпраці, і жодного такого випадку не було, якби хтось мав дійсно цікаві пропозиції, щоби ми не зустрілися, я не знайшов часу і ми не обговорили ці питання. Я готовий обговорювати і такі питання.
Думаю, таке бачення має право на життя, що там хтось із депутатів, може, прикриває свою якусь діяльність політикою, але це радше виняток з правила, а не правило.
- А все ж-таки – в обласній раді є корупція, чи її немає?
- Розумієте, якби я сказав, що немає корупції, це би виглядало просто дивно. Корупція є всюди, корупція є у всіх органах влади, вона є у всіх державах. Корупція має нижчий або вищий рівень. Людина по своїй суті є недосконалою, а тому не може постійно робити досконалі речі. Тому рівень корупції потрібно понижувати системними речами – законодавством. Тільки не каральні речі – каральні речі ні до чого доброго не приводять. Каральні речі приводять тільки до наповнення місць ув’язнення – і більше нічого. А ситуацію вони не змінюють, просто частіше змінюються люди – тільки й всього.
Тому звичайно, що корупція є присутньою, але вона не носить системного характеру. Вона може бути і несвідомою, коли до депутата хтось прийде і попросить, що треба підтримати те чи інше питання. Це не означає, що він в якийсь спосіб його простимулював, просто він його переконав, але депутат не має до кінця повністю всієї інформації. Він відстоює це питання так, як бачить – і це вже можна розглядати, що він має якусь зацікавленість.
Тут багато є дуже моментів. Щоби їх уникнути, треба просто з сесійної зали забрати ті питання, які не є властиві для обласної ради. А тих питань дуже багато. Питання надання дозволу на користування надрами – це не питання, яке має вирішуватися в сесійній залі. Має бути спеціальний орган. А обласна рада має прийняти системне рішення – чи ми будемо надавати піщані кар’єри для розробки, чи не будемо, і де надавати. Оце би мало бути прийняте рішення – що в тому-то в тому районі ми будемо надавати кар’єри для розробки. І виконавчий орган мав би це питання зреалізувати. Тоді є персональна відповідальність.
корупція є присутньою, але вона не носить системного характеру. Вона може бути і несвідомою, коли до депутата хтось прийде і попросить, що треба підтримати те чи інше питання
А коли на 120 депутатів виноситься рішення, щоб надати комусь кар’єр, то безумовно, що звинувачення в корупції будуть. Ми того не уникнемо. Тобто треба тут наводити порядок системно, зміною законодавства, з концентрацією обласної ради на тих питаннях, які їй властиві: бюджет, програма, планування. А такі конкретні речі – продати чи не продати тому чи іншому підприємству приміщення – не є це функцією обласної ради, неправильно це. Ми повинні в принципі визначати перелік об’єктів, які ми продаємо, а вже кому продаємо, як продаємо – має бути виконавча структура. Вона є, але вона тільки реалізовує те, що прийме обласна рада. Знову, це неправильно.
У такий спосіб треба починати боротьбу з корупцією. Якщо не буде нічого робитися, то корупція буде присутня. Вона буде коливатися в певних межах, але межі будуть досить високі, якщо не робити системних змін.
- Але вам відомо про конкретні випадки корупції в обласній раді?
- Я щиро кажу – мені абсолютно невідомо про ніякі конкретні випадки, щоб хтось комусь платив за вирішення того чи іншого питання. До мене не звертався ні один бізнесмен, що його десь притісняють – хоча такі звернення були з мого боку, що якщо є якісь такі факти, то приходьте, будемо в якийсь спосіб розв’язувати ці питання. До мене не звертався ніхто з депутатів, що давайте проведемо таке чи таке рішення, бо за ним стоїть якась матеріальна вимога. Ну не було такого жодного разу. Мені вже важко на ці питання відповідати – я ж не маю, що на нього говорити.
- Тим не менше, Мирославе Петровичу, якщо корупція є, а ви про такі випадки не знаєте – хіба це не вказує на те, що ви, як голова обласної ради, недостатньо знаєте, що в ній відбувається?
- Я, як голова обласної ради, ніколи не використовую і не буду на будь-якій посаді використовувати такі методи, як якісь таємні агенти. Таку інформацію можна зібрати таким оперативним шляхом. Це не моя функція. Для того є органи, які отримують заробітну плату. Вони повинні цю роботу вести. Хіба якесь питання є закрите? Та нема в нас закритих питань. Є шлях проходження питання, і якщо є якісь підозри, то я думаю, що оперативна інформація мала би бути, і вона мала би реалізовуватися. Як тільки є звернення від Управління боротьби з організованою злочинністю чи від прокуратури, чи від Служби безпеки – ми ж не затримуємо тієї інформації. Я всю інформацію даю з потрібного питання. Я готовий до співпраці.
- Видається, що ви згодні з французьким політологом Реймоном Ароном, який казав, що поки державою не керують ангели, то влада завжди буде корумпованою.
- По своїй суті корупції може не бути тільки в монархії. Крапка. Але в монархії не може бути і справедливості.
«Поки що УПЦ МП не може претендувати на роль національної Церкви»
- У промові з нагоди Дня Незалежності України, а згодом і в інтерв’ю ви сказали, що – цитую - "Ми повинні підтримати свою національну Церкву, а такими церквами я вважаю Українську Греко-Католицьку Церкву і Українську Православну Церкву Київського Патріархату». З цього приводу були обурені заяви представників Української Православної Церкви Московського Патріархату. Отже, ви вважаєте, що в Україні є національна церква?
- А як ви вважаєте – я в якийсь спосіб, сказавши так, образив Українську Православну Церкву Московського Патріархату? Я в жодний спосіб не образив їх.
Кожна заява політика має під собою якийсь контекст, так? Коли я виступав в оперному театрі, то для мене вже був відомий сценарій святкування Дня Незалежності в Києві. Безумовно, що я, як голова обласної ради в області, де переважна більшість населення є прихильниками або Української Греко-Католицької Церкви, або Української Православної Церкви Київського Патріархату, не мав права не підтримати їх, коли з ними повелися так під час святкування Дня Незалежності в Києві, коли Президент вперше за 19 років незалежності пішов в одну церкву Московського Патріархату і абсолютно не зважав на те, що в нас є і греко-католики, і Київський Партіархат, є Автокефальна Церква, є римо-католики і так далі.
Всі попередні президенти святкування Дня Незалежності проводили в Софіївському соборі з залученням всіх конфесій. Навіть мусульман запрошували на молебень, вони були присутні. Мусульмани, іудеї, протестанти – всі Церкви були запрошені до такого спільного молебню. Тому до певної міри це було образливо для тих людей. Моє завдання було їх підтримати. Я казав: «Ваша Церква - є національною Церквою, ви гідні того, щоби мати свою Церкву, маєте право на це».
Я ж не обмежував прав, не робив якихось закидів в сторону Української Православної Церкви Московського Патріархату, я не казав, що вона не має права тут бути, що люди не мають права туди ходити молитися – не дай Бог! Це право їм забезпечене. Але я хотів підтримати тих людей, які тут живуть.
Тепер щодо того, чи є в нас національна Церква. Безумовно, що є, і це є дійсно тих дві національні Церкви. До них ще можна додати Українську Автокефальну Православну Церкву. Чому ці Церкви вважаються національними? Бо ці Церкви завжди працювали над тим, щоб підняти українців, витягнути з тої моральної ями, в якій вони були. Якби не було в Західній Україні Української Греко-Католицької Церкви, то ми би нічого не мали – ми би не мали ні Січових Стрільців, ні кооперативів, ні маслосоюзів, ми не мали би розвинутої мережі економічних підприємства, які були, ми не мали би освіти відповідної. Все зародилося в надрах Української Греко-Католицької Церкви, все зародилося з такої, здавалося б, невеликої події, як створення Руської Трійці і вимагання від тодішнього духовенства навіть Української Греко-Католицької Церкви проповіді українською мовою. І поступово ця робота йшла довкола Церкви. Хіба це не є національна Церква? Це є національна Церква.
А чи може претендувати на роль національної Церкви Українська Православна Церква Московського Патріархату? Вона може в майбутньому претендувати, якщо змінить свою політику. Якщо сьогодні УПЦ МП зачисляє до лику святих людей, які нищили Україну, які нищили українців і все українське – вона може претендувати на роль національної Церкви? Поки що – не може. Як би мене це не боліло, але я буду відстоювати право тих вірних, які належать до тої Церкви, ходять до тої Церкви і моляться. Але назвати її національною Церквою – це буде лицемірство і блюзнірство. Церква, яка проголошує анафему Мазепі – і до сьогодні вона є, ця анафема – не є це національна Церква.
- А як же бути з мільйонами громадян України, які є українцями за національністю і прихожанами УПЦ МП. Чому ж вона є менш «національною»?
- Вона – менш національна, бо вона не долучилася так до того, щоб була самоіднетифікація українства. Досі богослужіння ведеться церковнослов’янською – причому не церковнослов’янською, яка була на наших богослужіннях у 30-х роках, а російською транскрипцією церковнослов’янки. Хіба цього не досить?
- Можливо. Але Вам не здається – спробую сформулювати коректно – що Вам, як політику, втручатися в церковні справи це так само некоректно, як для Церкви втручатися в справи державні?
- Я не втручаюся в церковні справи! Я в своєму виступі знову ж сказав, що ми повинні підтримувати отих дві Церкви, бо тих дві Церкви працюють на Україну. І я поставив крапку тут, я не втручався в їхні стосунки між Церквами. Але я, як політик, не маю права на лицемірство.
Мирослав Петрович Сеник – голова Львівської обласної ради п’ятого демократичного скликання.
Народився 2 листопада 1957 року у с. Кам’янки Тернопільської області. Закінчив механіко-машинобудівний факультет «Львівської Політехніки». З 1990 по 1992 роки був головою Червоноградської міської ради та виконавчого комітету. У 1992 році очолив регіональне відділення Фонду держмайна у Львівській області, а з 1995 до 2000 був головою Личаківської РДА у Львові. У 2001 році покинув державну службу і до 2004 займався бізнесом як директор підприємства з ремонту та експлуатації ліфтів «Ліфт-ЕКО». У лютому 2005 року став першим заступником голови ЛОДА.
Головою Львівської обласної ради обраний 28 квітня 2006 року.
Належить до політичної партії «Наша Україна». До цього був членом Української республіканської партії і Конгресу українських націоналістів.