Сьогодні на запрошення Європа без бар'єрів / Europe without Barriers взяв участь у онлайн-дискусії «Місія (не)здійсненна? Будівництво і реконструкція пунктів пропуску на шенгенському кордоні».
Рівень дискусії був доволі глибокий, а суперечки гострими. Вирішив і сам висловити/підтримати кілька тез за результатами цього заходу:
1) ми (українці) є чемпіонами у всьому, однак на етапі планування. І гроші на розбудову заклали (зі слів Мінфіну, близько 9 млрд грн в наступні три роки), і пункти пропуску нові плануємо відкрити (в Львівській області, як мінімум, ще 5 впродовж наступних двох років, єдина проблема, що колеги з Польщі ще на це не погодились). Постійно планується значно більше, ніж реалізується;
2) грошей нема, але ви тримайтесь (як мінімум, вдвічі було зменшено витрати Держмитслужбі на утримання та розбудову інфраструктури в бюджеті цього року, і ще більше минулого);
3) місцеві органи влади підтримують відкриття нових пунктів пропуску, але землю виділяти для їх будівництва не завжди хочуть;
4) є невеликі зрушення в реалізації польського кредиту, можливо в березні 2021 завершать проектні роботи, а там, не мине й двох років (треба ще ж побудувати), як будемо мати європейського рівня інфраструктуру в Краковці, Шегинях і Раві-Руській. Ще десь за рік відкриємо пункт пропуску Нижанковичі-Мальховіце, тоді польські колеги почнуть офіційно обговорювати перспективи нових пунктів пропуску.
5) як показує практика відкриття пунктів пропуску у Грушові, Угринові та заплановане відкриття в Нижанковичах від часу обміну нотами до офіційного відкриття проходить не менше 10 років;
6) окремі недоліки все ж Україна виправляє, а саме дороги до населених пунктів (де в майбутньому планується відкриття пунктів пропуску) будуються вже, а не згодом, як було в Грушові;
7) відкриття нових спільних пунктів пропуску з країнами ЄС, зважаючи на позицію Брюселю, Україні найближчим часом не світить.
Як висновок, на цей момент треба зосередитись на побудові під'їздних шляхів, завершенні розпочатих інфраструктурних проектів, будівництві сервісних зон перед існуючими пунктами пропуску, підготовці ТЕО і переговорах з сусідами про забезпечення належної ритмічності роботи (хоча б на рівні проектної пропускної здатності).