Міські лікарні Львова не мають правових підстав надавати висновки про стан алкогольного чи наркотичного сп’яніння. Третинну допомогу, до якої належить наркологія, на Львівщині надають виключно обласні медичні установи. Про це заявив начальник управління охорони здоров’я міста Львова Володимир Зуб, передає 27 грудня прес-служба ЛМР.
За його словами, лікарні Львова не мають можливостей і юридичних підстав для такої практики, оскільки вона не входить в компетенцію міських лікувальних установ. А саме до міських медзакладів ‒ лікарні швидкої медичної допомоги та 8-ої лікарні ‒ правоохоронці найчастіше доправляють водіїв на виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння.
«Акт обстеження повинен підписати виключно лікар-нарколог, а у штатному розписі цих лікарень немає посади лікаря-нарколога, як і немає наркологічних кабінетів у їх структурі, бо на цей вид медичної практики вони не мають ліцензії. Наш лікар може просто констатувати те, що він виявив, проте без підпису нарколога акт медичного обстеження у суді не має жодної доказової бази», ‒ зазначив Володимир Зуб.
Керівник управління охорони здоров’я наголосив, що міські установи надають первинну і вторинну медичну допомогу, а третинну допомогу, до якої, власне, і належить «наркологія», надають виключно обласні медичні установи.
«Це чітко визначено розподілом повноважень – функціонування спеціалізованих медичних наркологічних закладів, зокрема, кабінетів з метою виявлення у водіїв стану сп’яніння, належить до компетенції обласної влади, це їх пряме підпорядкування і фінансування. Тому обласній владі потрібно забезпечити цю роботу там, де є лікарі-наркологи, і все необхідне для цього обладнання», ‒ пояснив начальник управління охорони здоров’я Львівської міської ради.
Нагадаємо, у січні для службової перевірки закрили кабінет оглядів на стан сп’яніння, що на вул. Науковій, 49, який є структурним підрозділом спеціалізованого ОКЗ ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень». Зараз він не працює, однак, зі слів Володимира Зуба, немає жодного офіційно оприлюдненого документу, який би підтверджував офіційне закриття спеціалізованого кабінету.