Боротися з зарослями борщівника стає все важче: він легко насіюється і важко викорінюється. Опіки ж цією рослиною можуть призвести навіть до летального кінця.
Завезли ж борщівник в Україну аби якраз годувати худобу, та зрозуміли, що вона непридатна як корм, адже молоко в корів від борщівника гірчить.
Взявся за косу пан Ігор — мешканець села Погорільці. Мовляв, нема спасу від цієї отруйної рослини. Жартує, цю заразу до нас завезли диверсанти. Стинаючи рослину під корінь, затямив головне правило — сік зі стебла не має потрапити на шкіру.
«Так шось попадає, то воно пече, свербить, то ж якась там кислота з нього. Он допустим стебло є, знизу 15 см в тому стеблі рідина, кислота ота. В нас один пацан косив минулого року і не знав, шо то таке ядовите, попало на тіло і він без футболки без майки, попало на тіло, він порозмазував, порозмазував, то він місяць був на лікарняному», — розповів чоловік.
Якщо ж сік борщівника потрапив на шкіру, її слід якнайшвидше промити водою та цю ділянку тііла закрити від сонця на кілька днів.
«Опіки борщівником є специфічні, опік викликає не тільки хімічна речовина, яку виділяє борщівник, а власне та речовина сприяє кількаразовому збільшенню чутливості шкіри до сонячного випромінювання і шкіра стає чутливішою до сонця і внаслідок того виникають ще й соначні обпіки», — каже заступник головного лікаря 8-ої лікарні Ігор Стояновський.
Якщо людина ще й алергік , то рослина може стати вбивцею — контакт із нею викличе набряк Квінке і можливі навіть летальні наслідки. Проте рослина шкодить не лише людям.
«Він вбиває і своїмиви виділеннями, його фітозалишки агресивні, розкладаючись вони віділяють речовини, які пригнічують розростання насіння аборигенних видів.
Опіки він може спричиняти не лише людині, а й будь-яким тваринам, перш за все для дихального шляху», — пояснює еколог Олександр Кагалов.
Найбільше борщівник полонив території біля річок та узбіччя доріг. Там трави або не косять взагалі, або ж роблять це рідко. Проте аби знищити хоча б такі джунглі із борщівника, у селах та містечках — бракне робочих рук. Вихід із ситуації знайшов міський голова Перемишлян. До робіт залучає безробітніх , які перебувають на обліку у центрі зайнятості.
«Ми беремо їх на громадські роботи на засадах 50 на 50. 50% дофінансовує міський бюджет, 50% дофінансовує бюджет центру зайнятості. Це дає тим людям якусь матеріальну допомогу, мають додаткове джерело доходу. Ми ж з того маємо користь - додаткові робочі руки, які можем скерувати в то чи інше місце, де нам потрібні робочі сили», — каже міський голова Перемишлян Олександр Зозуля.
Переймати досвід міський головаПеремишлян радить і своїм колегам.