Вони познайомилися на своїй спільній виставці під назвою "Арттерапія". Однак, виявляється, їхнє мистецтво пасує одне до одного. Богдан працює з керамікою, Наталка - у живописі. Однак в обидвох багато яскравого експерименту.
Богдан, пригадує, ще малим крутився біля батька і дитячим чайником заливав у форми шлікерну масу. Однак в підлітковому віці вже не бачив себе митцем - вивчився на бармена. Та побувавши нещодавно у батька в Польщі, знову надихнувся. Придбав собі піч і почав ліпити голови.
Його творчість теж називають терапією, однак "шоковою". Адже й самому митцю важко пояснити, чому ці голови такі кольорові? І чому зелена, до прикладу, називається "Та, що з"їла зелене яблуко"?
Художня кераміка - теж частина життя Наталі Черних-Трицятник. Адже жінка навчалася цього ремесла в Академії мистецтв. Однак переключилася на живопис.
Її роботи натхненні дітьми, для яких немає правил у мистецтві. Адже Наталя навчає малювати дошкільнят у Дитячій школі народних мистецтв. Тож і її творчість не обмежена реальністю - для неї це не цікаво. Черних любить фантазувати, як і її улюблена художниця Фріда Кало.