У «Сенсотеці» презентували підсумки проєкту «Доступний Ренесанс», присвячений дослідженню, цифровізації та створенню тактильних копій творів мистецтва з фондів Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького.
Лише важливі новини – підписуйся на наш WhatsApp-канал
Проєкт має на меті зробити мистецьку спадщину доступною для людей із порушеннями зору та водночас запропонувати новий спосіб взаємодії з нею для широкої аудиторії. Проєкт реалізовано громадською ініціативою 17/My Future Heritage, відомою, серед іншого, за проєктом «Pinsel. Тактильна експозиція».
Особливістю нинішньої експозиції є те, що представлені п’ять музейних рельєфів XVI століття знаходяться у фондах і є практично недоступними для огляду. Ці рельєфи потрапили до галереї у 1940 році після націоналізації радянською владою колекції професора Леона графа Пінінського (1857–1938). Після 1945 року в музеї були оформлені інвентарні книги, в яких ці твори були названі, датовані та описані. Сьогодні вони мало дослідженні, тож їх копії є напрочуд важливими та цікавими абсолютно для усіх відвідувачів та науковців. Уже зараз, протягом роботи над проєктом, була частково змінена атрибуція творів.
П’ять дерев’яних горельєфів – це «Ecce Homo», «Прибивання до хреста», «Розп’яття з пристоячими», «Покладення до гробу» та «Воскресіння Господнє».
Рельєфи походять із південнонімецького регіону та датуються періодом на межі XV–XVI століть – часом, коли пізньоготична традиція поступово поєднувалася з новими пластичними рішеннями Ренесансу. Більшість творів належить до циклу Страстей Христових. У них біблійні події представлені через деталі та образи, характерні для тогочасного європейського суспільства: одяг, обладунки, головні убори та типажі персонажів.
«У XIV-XV століттях основним підприємством, де виготовляли сакральну скульптуру, була артіль. Основним напрямом роботи артілі було храмове будівництво. На чолі стояв начальник будови. Він керував будівельниками. Потреба в різьбярах виникала після завершення будови для облаштування інтер’єру церкви. Роботу виконували різьбярі, а розфарбовували виконану скульптуру малярі. Були й позолотники, які золотили окремі деталі. Але в нашому випадку німби не були золочені. У деяких випадках робота різьбяра зводилась до підготовчої. Скульптор, готуючи фігури для майбутнього розфарбування, свідомо спрощував моделювання, оскільки ґрунт та фарби нівелювали пластичність. У цьому циклі цілком вірогідно, що роботу виконували двоє різьбярів і один маляр. Однак пластика у цих рельєфах відіграє суттєву роль. Окрім проробки деталей – драперій одягу, борід та волосся персонажів, зображень на тлі – це створення світлотіньових ефектів завдяки горельєфному трактуванню форм», ‒ розповів про проєкт мистецтвознавець Ігор Сьомочкін.
Деталі особливо важливі для тактильного сприйняття. Об’єм, форма, композиція та пластика рельєфів дозволяють «прочитати» твір не лише очима, а й через дотик.
Тому важливо було не просто оцифрувати твори, що зберігаються у фондах музею, а використати цифрові технології для створення нового способу взаємодії з музейною спадщиною.
П’ять рельєфів оцифрували за допомогою фотограмметрії та 3D-сканування. Кожну скульптуру ретельно фотографують (для кожної роблять близько 2 тис. фотографій), сканують (3D-сканування), а потім відбувається постобробка.
Після цього створюють 3D-модель, яку можна роздивлятись, крутити, видруковувати. Ці моделі, а також фото оригіналів можна побачити на сайті Галереї мистецтв.
Отримані цифрові моделі стали основою для виготовлення фізичних тактильних копій. До кожного об’єкта зробили інформаційний супровід, який поєднує друкований текст та шрифт Брайля. Відвідувачі можуть самостійно досліджувати рельєф і водночас отримувати інформацію про його сюжет, походження та художні особливості.
Твори представлені у мобільній тактильно-освітній експозиції, яку можна показувати не лише в музейному середовищі, а й в інших культурних, освітніх та реабілітаційних просторах. Зокрема, у планах – презентувати копії поряд з оригіналами, як це було в Музеї Пінзеля.
Такі копії, до слова, порушують традиційну музейну практику, коли експонатів не можна торкатись. Тут усі відвідувачі можуть спробувати мистецькі шедеври на дотик і цим розширити свій досвід спілкування з творами мистецтва, які переважно розраховані лише на візуальне сприйняття.
Довідка: «Доступний Ренесанс» ‒ проєкт, що поєднує дослідження культурної спадщини, цифрові технології та інклюзивні музейні практики. У межах проєкту досліджено та оцифровано п’ять дерев’яних рельєфів початку XVI століття з фондів Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького, створено їхні 3D-моделі та фізичні тактильні копії. Проєкт спрямований на розвиток доступу до культурної спадщини, зокрема для людей із порушеннями зору, та на пошук нових форматів взаємодії аудиторії з музейними колекціями. Проєкт створено за підтримки Українського культурного фонду.
Громадська ініціатива 17/My Future Heritage займається оцифруванням матеріальної культурної спадщини, створенням тактильних експозицій для незрячих та слабозорих людей, 3D-скануванням та друком, а також фотограмметрією. Тут працюють на перетині культури, технологій, інклюзії та допомагають музеям впроваджувати сучасні підходи до каталогізації та доступу до спадщини.