Свої ромашки, гербери та троянди Ігор Марчук малює вітражним склом на керамічному пласті.
Вже понад тридцять років чоловік живе своєю творчістю. Зараз його доробками милуються в Франківську, Одесі та Мукачево. Адже вітражні натюрморти не лише цікаві образністю, а й філософськими назвами.
Є в Ігоря Марчука "держава Ромашкія", робота з назвою, що схожа на оповідання, - "Квіти ходять в гості до нас у душу" або ж "Полум’я, що живиться водою".
Тому пану Ігорю без своєї шамотної печі - нікуди. Вона хоч і на побутовому газі і без кисневого піддуву, та нагрівається до тисячі градусів. Художник "спілкується" з нею без інструкції: якщо полумя стає малинове - значить вже вісімсот, якщо середина вибілилася - дев’ятсот за Цельсієм.
А допоки нагрівається, пан Ігор береться за перо.
Керамічними фарбами відтворюватиме для нас один з букетів. Поєднує реалізм з абстракцією свідомо, аби не можна було чітко вгадати, де у нього айстри, жоржини чи троянди.
А вже сам цвіт митець виводить різнобарвними скельцями.
Перед спіканням Ігор Марчук ставить керамічний пласт в опічок, аби нагрівся. А вже опісля - можна в піч, тоді робота не трісне.
Ще кілька десятків хвилин - і чудо народжується. І навіть "говорить" . А як буде натхнення, візьметься художник вже не за натюрморти, а Карпатські пейзажі.