Останнім часом доводилось багато читати і дискутувати на тему міської культури. Особливо дратували мене скроєні нашвидкуруч теорійки про те, як колись було чудово і як тепер стало погано. Про те, яким досконалим було життя міщан у Львові навіть після того, як тих міщан вистріляли, арештували, депортували і замінили на всі дев’яносто п’ять відсотків, а потім приперлося українське село і зруйнувало всю ту цивілізацію. Я відстоював думку, що село «проникало» в місто помаленьку, оглядаючись по боках, несміливо займаючи пивниці, а потім переїжджало в райони новобудов. «Село» чекало на те, що міська еліта запропонує йому зразки міської поведінки і навіть було готове багато в чому їх наслідувати. Проте, чи то слабкість міської еліти, чи відсутність у неї самої досвіду міського життя, призвели до того, що місто з чудовою архітектурою, цікавою історією і колись рафінованим стилем поведінки перетворилося на місто пігмеїв…
Реконструювати стиль, або ж буденний триб життя не так просто. Єдине, що промовисто свідчить про рівень культури попередніх поколінь - це архітектура міста. Варварське ставлення до цього культурного спадку найбільше промовляє про сучасну громаду міста, про його, вибачайте на слові, «еліту».
Аматори... Куди не кинь оком - скрізь аматори. Ні тобі професійного чиновника, ні доброго ремісника, ані політика. Куди б не звернувся - відчувається повна декласація. Вища освіта - несправжня, кваліфікація слабенька, моральних засад - ніяких. Здавалося б, прийшла нова команда в стіни Ратуші. Молоді, амбіційні. Хотілося побачити перші розумні кроки: чекалося і сподівалося, але... Знову ті ж аматори, але дуже захланні. Вже писав про «гадюшню» в самому серці міста, вже інші люди закликали до розуму міську адміністрацію прибрати ганебний «пам'ятник» Леопольду Захер-Мазоху, до речі, абсолютно нелегально встановлений! Але у відповідь отримали новий «креатив» у вигляді старого трамвайного вагона. Куди б не йшло, може бути. Але не в тому місці! І знову ж, напевно, без жодного погодження. А згоди від міських служб у даному випадку в принципі не може бути, бо там продають пиво, але нема туалета, хіба що пам'ятник королю Данилові якось припасують... Вище керівництво міста і його оточення не просто мовчить і не зважає на таке паплюження Львова, воно навіть бере участь в урочистостях з нагоди чергового «окреативлення» міського простору, що викликає більше ніж здивування, а може навіть і підозру.
Недавно зустрів знайомого галерейщика - заслужена людина, любить місто і дуже багато для нього робить. Бідкався, що дістав припис з міської адміністрації демонтувати невеличку керамічну табличку роботи знаного скульптора Петрука з фасаду свого будинку. Натомість, вся центральна частина міста просто запаскуджена крикливими, гігантськими вивісками і знову ж складається враження, що чиновникам не йдеться про демонтаж тих огидних реклам, їм йдеться про те, щоб бізнесмени їх узаконили і почали сплачувати податок на них...
Цікаво, чи узаконював хтось подібний «креатив», який пропоную читачам переглянути на фотографіях? За кілька кроків від Ринку на вулиці Друкарській «оселили» якогось неповносправного бовдура, який сидить з піднятою бочкою перед фірмовим магазином вин «Масандра». Десь в Криму, перед радянським пансіонатом, йому може й місце, але не у Львові. Хто дозволив встановити там цього Попандопола? Хто погодив дизайн цієї невеличкої ніші?
Недавно проходив вулицею С.Бандери попри головний корпус Політехніки і знову аж занімів від здивування. Перед будинком, де знаходиться факультет архітектури встановили два кічуваті фонтанчики, посередині спорудили не менш кічове капище, а за всю цю красу поплатилася життям алея туй, яка росла попри огорожу. Естети з Політехніки наказали вирізати дерева, щоб перехожим відкрився кращий вигляд на їхню «красоту»... Можу собі уявити, яких висококласних архітекторів випускає цей заклад, які вони естетично вразливі, якщо погоджуються на подібне «окультурення» свого закладу...
Гноми прийшли на вулицю Коперніка і поселилися майже навпроти палацу Потоцьких. Це продуктовий магазин «Абрикос» додумався поселити ці створіння на вулиці ХІХ ст., надавши їм функціонального призначення - поручнів на вході в магазин. Гноми з їхніми червоними ковпаками, рожевими пиками у всьому світі вважаються символами несмаку і кічу. Гноми беруть в облогу наше місто, а може це просто нашу Ратушу зайняли пігмеї?