Місто мусить перейти від культури «ні, тому що» до культури «так, якщо»

Уроки креативного міста для львів’ян

13 березня

Під час публічної лекції, що відбулась у Львові 9 березня, автор концепції креативного міста Чарльз Лендрі розповів про те, як розвиваються сучасні міста і що необхідно зробити кожному амбітному місту (в тому числі Львову) у ХХІ столітті.

ZAXID.NET записав найцікавіші тези британського урбаніста.

***

Місто - це більше, ніж просто фізичне місце у просторі, це - драма у часі. Для деяких людей ця драма є дуже цікавою, а інших вона навпаки лякає. Такі питання завжди постають під час періодів перетворень. Все починає набувати швидшого темпу: люди швидше ходять, буквально все роблять швидше. Парадигми змінилися і ми маємо сприймати світ по-іншому.

Економіка пережила різні трансформації, від промислової до інформаційної. Зараз все частіше говорять про креативну економіку. Якщо ви погоджуєтесь, що креативність та уява є важливими, тоді ми можемо розглядати їх як валюту. Чому так? Тому що це може збільшити потенціал міста; слід, яке воно залишає багатьма способами; це може утримати в ньому таланти та привабити туристів. Міста, які мають бідну культуру і низький рівень уяви, зазвичай, не такі успішні.

Якщо ми спробуємо проаналізувати, якими є основні показники успіху для такого міста як Львів, то це рівновага між кількістю людей, які їдуть та тим, наскільки кваліфіковані люди приїжджають до міста. Одними з основних чинників, які приваблюють залишитись людей у місті, є його відмінності чи особливості; можливості для розвитку, які воно дає. І фізична структура міста так само важлива, як і те, що відбувається у його місцях чи на його об’єктах.

Сьогодні світ стає більш стисненим, тож треба думати про переформатування існуючих парадигм. Особливістю такого зменшеного, тіснішого, простору нашого світу є його діджиталізація - у позитивному і негативному аспектах. Наприклад, це Uber, який не платить податки, але який ми можемо замовити по телефону.

«Креативність і уяву можна розглядати як валюту»

Креативність можна вимірювати по-різному, наприклад, на основі кількості інновацій. Коли ми говоримо про креативність, то маємо на увазі креативних людей, організації, процеси, програми чи інші види діяльності, креативні мережі та регіони. Окрім мистецької спільноти, яка є важливими елементом креативного міста, ми почали формувати креативний клас для того, щоб сформувати креативну систему в місті. Крім мистецьких галузей, важливими стали науковий бізнес, соціальні та бюрократичні інновації, які раніше не брали до уваги.

Припустимо, що у вас є розвинений мистецький сектор, але решта сфер міського життя не є креативними. Звичайно, це створить певні труднощі. Вся система має рухатись в одному напрямку і прямувати до однієї цілі. Саме тому я згадую бюрократію та органи влади, бо вони мають здатність співпрацювати та взаємодіяти з іншими, новими, системами.

Коли я говорю про формування культури креативності, то мій аргумент полягає в тому, що культура визначає місце, а креативність - це кров та нервова система цього місця. Коли ми працюємо з містами, дуже важливо рухатись за потоком цього міста, пожинати плоди його культури. Але питання в тому, чи культура є позитивною чи негативною? Культурне мислення не завжди інтегрується у загальне уявлення про планування та розвиток міста, але, на мою думку, культура - це прихована рука, яка задає напрямок, визначає амбітність чи рівень безпеки міста.

Спочатку мені здавалося, що креативність завжди мусить бути на першому місці. Але кілька років тому я працював у дуже бідному регіоні Великобританії, і там усвідомив, що є щось, що стоїть перед креативністю. Якщо говорити про місто, то перш за все треба дозволити людям бути допитливими. Люди, які мають можливість запитувати, можуть проявити свою уяву. Мешканці можуть генерувати свіжі думки, і якщо у них багата уява, то вони будуть створювати ідеї, які ми можемо називати креативними.

«Креативність – це ресурс, який постійно відновлюється»

Найкращі ідеї з’являються на перетині думок тих, хто формує міський ландшафт: це архітектори, урбаністи, соціальні експерти, антропологи, культурні активісти, дизайнери. Важливо використати потенціал відмінностей їхніх ідей, важливо виходити за рамки власного простору і середовища. Відкритість і довіра є рушіями інновацій, тому треба працювати з психологією мешканців. Не всі райони Львова стануть потужними активними хабами, але мусять бути різні точки і пункти, які стануть інноваційними зонами чи зонами експериментів.

Місто мусить перейти від культури «ні, тому що» до культури «так, за умови якщо» . Часто це означає, що ви мусите працювати не лише з буквою закону, але й з його духом. Іноді саме дух закону є вашою метою, бо це створить більше можливостей для людей, які готові щось дати. Успішні міста не лише намагаються з’єднати різні речі і диригувати ними. Треба мати різні інструменти для цього диригування та для того, щоби об’єднувати різні, відмінні між собою, точки.

Одне з основних питань полягає у тому , що ми маємо робити зі спадщиною. Гадаю, що спадщина та креативність є партнерами. Креативність – це ресурс, який постійно відновлюється, а спадщина таким ресурсом не є. Те, що ми сьогодні вважаємо нецікавим, вчора було інноваційним. Креативність і спадщина можуть співпрацювати, і завдяки цьому партнерству ми можемо отримати комфортніше життя.

Місто 1.0, 2.0 і 3.0.

Місто розвивалось як ідея. Місто 0.0 - це його історія, і у всіх вона різна. У місті 1.0. мова йшла про конкретні фізичні об’єкти, пристрої чи речі; таке місто складалось з безособової інфраструктури. Місто 2.0 - це вже місто, яке характеризується софт-урбанізмом, який враховує емоційні характеристики міста і намагається зрозуміти, які емоції та відчуття мають люди, коли проходять вулицями, звертає увагу на комфорт мешканців. У цих умовах планування стає партисипативним, виникають питання: «Чи нам потрібно це?» Це ера розумного міста, яке думає категоріями розвитку, але це також ера людей, які знаходять нові функції чи призначення старим будівлям. У культурі формується креативна економіка: ви використовуєте митців, щоб продавати свої товари. І так ми підходимо до міста версії 3.0., тобто міста, в якому комфортно жити. Для цього потрібно розуміти усі категорії мешканців, молодих та старшого віку. Це місто, в якому завдяки новим технологіям можна почути всіх.

Амбітне місто ХХІ століття – це:

«Місто має прагнути бути найкращим для світу»

Люди хочуть мати легке сполучення, wi-fi і відчуття маленького комфортного містечка у великому місті. Хочуть мати глобальне мислення, але все одно відрізнятися в локальному плані; хочуть мати баланс між бідними і багатими, мати вибір між різними типами житла, зберігати певний шарм у поєднанні традиції та інновації. І ключовим елементом до цього є громадські публічні простори. Усе це звучить дуже просто, хоча треба визнати - втілити це не так легко.

(Усі фото - Діани Горбань)

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
В найближчі дні в Україні пройдуть дощі зі снігами і посилиться вітер
Віктор Янукович потрапив до лікарні у Москві
Помер прикордонник, якого на Закарпатті збив контрабандист
Срібний ланцюг Буняка і ключі від міста
У Києві активісти вимагали відставки Арсена Авакова під його будинком
Домоуки
«Свої перші персні ми робили у татовій майстерні»
Збірна України зазнала принизливої поразки від збірної Словаччини
Львів оголосив тендер на електронний квиток для оплати проїзду у міському транспорті
Біла сомалізація України