Місцевий бізнесмен з Маріуполя, власник нічного клубу Михайло Пуришев разом з друзями вивіз понад 700 людей з Маріуполя, який з початку війни перебуває у блокаді. Спочатку людей вивозили одним мікроавтобусом, купленим в Калуші. А вже незабаром до волонтерського руху приєднались десятки інших водіїв, які на свій страх і ризик в’їжджали у Маріуполь, щоб вивезти звідти своїх рідних, друзів та незнайомців. Щоб врятувати людей, доводилось ризикувати власним життям, проходячи російські блокпости та потрапляючи під обстріли.
ZAXID.NET поспілкувався з Михайлом Пуришевим про допомогу мешканцям Маріуполя та гуманітарну ситуацію в місті.
«Казали мені, що я дебіл»
Михайло Пуришев – 36-річний бізнесмен, батько чотирьох дітей до війни займався бізнесом, зокрема був власником нічного клубу в Маріуполі. На початку війни він вивіз свою родину в Івано-Франківськ. У розмові з журналісткою ZAXID.NET він розповідає, що впевнившись, що родина перебуває у безпеці, Михайло Пуришев вирішив повернутись в Маріуполь, щоб забрати звідти працівників свого нічного клубу. Для цього довелось придбати мікроавтобус, адже людей було чимало.
«Я підключив своїх друзів, ми створили групу у телеграмі і почали скидатись, щоб купити цей бус. Знайти автомобіль було важко, бо всі виїжджали, ніхто не займався продажем. І так вийшло, що у Калуші одна людина сказала, що має червоний нерозмитнений бус Mercedes Sprinter і він його продає. Нам підійшла ціна і я купив цей червоний бус, забрав його. Він весь іржавий, але це не важливо», – розповідає Михайло Пуришев.
Потім чоловік поїхав у Чернівці, де вже наперед домовився з місцевими волонтерами про доставку гуманітарної допомоги у Маріуполь. Завантаживши мікроавтобус, чоловік вирушив в дорогу.
«Я обклеїв бус наклейками «їжа», «інсулін», «гуманітарна допомога». Потім заїхав у Вінницю, де мені його розфарбували. Наступного дня я вже стояв на останньому блокпості на в’їзді з української території», – згадує Михайло Пуришев.
За словами Михайла Пуришева, спочатку план дій був приблизно такий: відвезти гуманітарну допомогу і цим ж бусом вивезти своїх співробітників з Маріуполя. Але не все склалось як гадалось.
«Це було 8 березня. Коли я їхав туди, мені українські казали: «Тебе там розстріляють». Казали мені чекати зелені коридори. Не знаю, що мене тоді штовхало, сам не розумію. Потім я поїхав далі, побачив згорілі танки, міни. Вперше побачив міну – така велика кругла шайба. Їх було дуже багато по дорозі. І тут перший [російський] блокпост. Я спочатку не зрозумів, але потім побачив шеврони – Росія. Мене не розстріляли і, на щастя, не забрали гуманітарку. Казали мені, що я дебіл, і що мене розстріляє «Азов». Я відповів, що мене ніхто не буде рухати», — розповідає про свою першу зустріч з російськими військовими Михайло Пуришев. Лише за один день таких зустрічей було дуже багато, бо довелось проїхати 20 блокпостів перш ніж заїхати у Маріуполь.
Чоловік пригадує про свою розмову з одним із російських солдатів.
«Був один рядовий, він побачив молоко у мене в машині і спитав «Можна я візьму?». Я не знав як реагувати, відкрив при ньому молоко, попробував і кажу: «Бери, воно не отруєне». І він повертається і питає мене: «А коли це все закінчиться?», маючи на увазі війну. А я йому кажу: «Це тобі видніше. Я точно не знаю». І він розговорився, сказав, що був на навчаннях, а потім привезли їх в Україну, що хоче додому. Отак ми поговорили з ним хвилину, потім його командири побачили і забрали від мене», – згадує Михайло Пуришев.
На останньому блокпості уже на в’їзді в Маріуполь Пуришева в місто не пропустили. Він вирішив поїхати іншою дорогою – через приміське смт Мангуш. Дорогою, розповідає Михайло Пуришев, до нього доєднались ще дві машини.
«Перед в’їздом в місто все було заміновано, було таке, що 10 мін, зв’язані між собою мотузкою. Довелось їхати по узбіччю. Потім я почув вистріли, вибіжав, сховався за колесом. Водію однієї з двох інших машин потрапило в ногу. Я йому кричу: «Сховайся назад в машину!». Але машина стояла на підвищенні і почала котитися назад. Ми всі почали голосно кричати: «Червоний хрест! Волонтери! Ми мирні!». Але ще хвилину вони по нас палили, ми ховались за колесами», – згадує Михайло Пуришев.
Потім до чоловіків підійшли російські військові, допитали їх, перевірили вантаж і відпустили. Чоловіки поїхали до нічного клубу, де було облаштоване бомбосховище на 160 людей. Там росіяни знову перевірили їхній багаж.
«Я стояв в заторі на російському блокпості 40 хвилин»
Виїхати з Маріуполя Михайлу Пуришеву з людьми вдалося аж через шість днів.
«Так сталось, що я на шість днів залишився у цьому клубі. Були постійні обстріли, нальоти. Протягом цих шести днів я розвозив по інших бомбосховищах гуманітарку, яку привіз з собою. А на шостий день з’явилось вікно, коли можна було проїхали, і я разом з людьми виїхав з Маріуполя», – розповідає Михайло Пуришев.
На момент, коли Михайло Пуришев приїхав у Маріуполь, у бомбосховищі в нічному клубі було близько 180 людей. Більша частина з них, каже Михайло Пуришев, не були його працівниками, але серед них було багато жінок та дітей. Тому довелось спочатку вивезти вагітних, матерів з дітьми, а потім знову вертатись – за своїми працівниками, а потім за людьми з інших бомбосховищ. Таким чином план вивезти лише своїх людей перетворився в план – врятувати всіх. «У другу ходку я вже туди їхав зі своїм кумом – Павлом Лафазаном. Вивезли ще людей. Потім була третя ходка, четверта і так шість разів», – розповідає Михайло Пуришев.
За словами Пуришева, кожного разу до нього приєднувались нові люди. Спочатку дві-три машини, потім 10, потім десятки, сотні.
«Коли я вперше повернувся з Маріуполя, люди почали дзвонити, питати, цікавитись. І це так закрутилось, що десятки людей повірили, що можна туди в’їжджати і теж почали допомагати. Коли я їхав перший раз, я був один на дорозі, на четвертий раз я стояв в заторі на російському блокпості 40 хвилин. Ми з ще двома волонтерами їхали спереду, показували іншим, як проходити блокпости, як в’їжджати і виїжджати. І коли вже все показали, то ті автобуси окремо їхали, збирали свої колони. І це все дуже розрослось», – згадує чоловік.
Михайло Пуришев розповідає, що він друзями забирали людей з кількох бомбосховищ, де була критична ситуація. Не всюди можна було доїхати, але загалом за шість поїздок їм вдалося вивезти з Маріуполя більше 700 людей. Інші водії-волонтери вивезли ще декілька тисяч мешканців. Людей вивозили безкоштовно в Запоріжжя.
В один момент, каже Михайло Пуришев, їздити в Маріуполь стало занадто небезпечно.
«На шосту поїздку мені представники «ДНР» сказали: "Ще раз побачимо твій бус – поїдеш на підвал. Нам тут не потрібна гуманітарка, ми самі можемо помогти". Ми поговорили тет-а-тет з цим ДНРом і я все зрозумів. Я тоді приїхав з Маріуполя і сказав іншим волонтерам, щоб не їхали туди, бо там небезпечно», – розповідає Михайло Пуришев. Ця розмова відбулась в кінці березня і відтоді Пуришев з друзями перестав їздити в Маріуполь.
Михайло Пуришев вважає, що ситуація стала настільки небезпечною через ажіотаж, який виник у соцмережах.
«Багато хто з політиків фотографували, як виїжджають колони і публікували, що вони допомагають вивозити людей. Але по факту ні чорта вони не допомагали. Жодні політики не мали до цього стосунку. Була занадто сильна увага. Коли я їхав один, потім було 2-3-10 машини, то це одне. Але коли почали їхати сотні машин, бусів, це вже привернуло увагу, створився ажіотаж, і це стало небезпечно. Блогери ходили і знімали, як вони зібрали гуманітарку, показували машини, і вони цим підставляли всю колону. Вони [росіяни]самі привозять гуманітарку, поставили там гуманітарний пост – годують людей, які виходять. Вони намагаються заробити лояльність людей, це стандартний сценарій. І їм просто не потрібно, щоб щось привозили з української сторони», – пояснює Михайло Пуришев.
За його словами, деякі водії досі забирають людей з смт Мангуш, але це дуже ризиковано. Станом на зараз уже зникло 23 водія-волонтера, один загинув, підірвавшись на міні.
Зараз, розповідає Михайло Пуришев, він з друзями-волонтерами займається адаптацією маріупольців до життя в інших містах України. Пуришев веде блоги в Instagram та Tik-Tok, де публікує історії людей, яких вдалося вивезти з Маріуполя.
«Будемо збирати гроші, щоб купувати людям житло, оплачувати оренду, щоб вони не виїжджали [за кордон]. Мені в цьому дуже допомагають підписники. Пишуть люди з Японії, Китаю, США, з Ізраїлю – всі готові допомагати. Так що до кінця року ми багато кого розселимо, сподіваюсь», – каже Михайло Пуришев.
Під час розмови Михайло Пуришев кілька разів наголошував, що порятунок людей з Маріуполя – це заслуга цілої команди людей.
«Паша Лофозан, Максим Василевський, Анна Гармашова, Наталя Гончарова – люди, які організовували усю допомогу. Перед кожним в’їздом в Маріуполь ми обнімались і це означало, що ми обов’язково повернемось. Так і сталось. Всі, кого ми вивезли, живі, здорові, незважаючи на весь жах, що там відбувається», – резюмує Михайло Пуришев.
***
Ситуація в Маріуполі зараз критична. Евакуація з міста в сторону України паралізована російськими окупантами. Натомість вони примусово вивозять людей у Донецьк, а звідти – в Росію. Також відомо, що росіяни збирають тіла загиблих цивільних у вантажівки, щоб спалити їх у мобільних крематоріях.
Підрахувати точну кількість загиблих в Маріуполі наразі неможливо, але йдеться про тисячі людей. Місто від повної окупації героїчно захищають бійці полку «Азов».