У неділю, 30 квітня, у Львівському органному залі відбудеться концерт «Maestro Kuijken & Collegium».
Під час концерту диригент Сігізвальд Кьойкен разом з оркестром «Collegium Musicum» виконає програму з творів Вольфганга Амадея Моцарта - Симфонія №38, Йоганнеса Брамса - Серенада №2, Людвіга ван Бетховена - Симфонія №8.
Подія відбувається в рамках святкування 25-річчя дипломатичних відносин між Україною та Бельгією за сприяння посольства Королівства Бельгія.
«Цей концерт для нашого оркестру є надзвичайно важливим. Важливо є поспілкуватись з таким видатним музикантам. Це для нас велика честь, що він знайшов місце для співпраці із оркестром «Collegium Musicum» у своєму щільному графіку. Хотів би зазначити, що ми дуже тішимося, що цей концерт відбудеться у рамках святкування 25-річчя дипломатичних відносин Бельгії та України», - зазначив диригент оркестру «Collegium Musicum» Іван Остапович.
Сігізвальд Кьойкен отримав звання почесного доктора Католицького університету м. Льовена (2007 р.), престижну премію уряду Фландрії за досягнення у професійній діяльності (2009 р.) та премію фламандської радіостанції класичної музики «Klara» за здобутки в кар’єрі (2016 р.).
Сігізвальд Кьойкен є активним промоутером давньої музики та такого методу виконання, яке максимально наближається до автентичного. Саме так намагаються працювати і у «Collegium Musicum».
ZAXID.NET мав можливість поставити видатному музикантові декілька запитань.
Чи могли би ви докладніше розповісти про метод автентичного виконавства?
Коли ми виконуємо музику Моцарта, ми намагаємося використовувати давні інструменти. Коли граємо музику, створену раніше, то зазвичай надто складно знайти автентичні інструменти того часу. Я думаю, що можна грати і на нових інструментах, як ми це робитимемо у Львові. Інструменти не є найважливішим, головним є підхід, свідомість виконавця. Найважливіше - відчувати музику, грати серцем.
Має бути важливим композитор, мова, якою він говорить. Якщо я ставлю себе на перше місце, а не композитора, то нічого доброго з цього не вийде. Музика має йти від нот до нашого серця, а не навпаки. Тобто йти від того, що написав Бетховен, а не від нашого уявлення про це. Все є в нотах, я не маю показувати власну інтерпретацію, а розуміти стиль композитора. Здебільшого диригенти роблять красиві рухи, гарні жести, а за тим немає нічого. Мій диригент – партитура.
Композитор сам дає вказівки, їх треба навчитись бачити напряму, вміти ховати власне его.
Тобто тут існує ще науковий підхід?
Так. Потрібно звертатись до першоджерела, вичати їх. Потрібно використовувати добрі видання партитур, з добрим редакторським підходом. Дуже важливою є «гола» партитура, над якою ще ніхто не працював, без чужих поміток.
Чи можна говорити про улюбленого композитора?
Так. Хоч мені і важко про це говорити, мабуть, я назвав би Моцарта, Баха та Гайдна. Але те, що я їх люблю найбільше зовсім не означає, що інших я вважаю гіршими.
Чи є щось у сучасній музиці, що може вас цікавити?
Я надаю перевагу тій музиці, яка продовжує традиції великої класичної музики, люблю додекафоністів, Шенберга. Люблю Стравінського та Равеля.
Чи може музика третього тисячоліття так само напряму говорити з Богом як Бах?
На це неможливо відповісти. Це залежить від особи, від композитора чи музиканта. Від того, що усередині.
Як може давня музика допомагати простим слухачам у таких трагічних ситуаціях, в якій перебуває зараз Україна?
Я думаю, що музика може допомагати знаходити внутрішню гармонію, знаходити душевні сили і таким чином допомагати витримати драматичні ситуації.