У цій статті хочу розповісти про найпопулярніший механізм корупційного збагачення депутатів місцевих рад.
Усвідомлення цього прийшло до мене не відразу. Отримавши деякий досвід та спілкуючись з колегами з інших рад, можу стверджувати, що серйозною можливістю для корупції є робота в депутатських постійних комісіях. Згідно Закону України «Про місцеве самоврядування», депутати місцевої ради об’єднуються у постійні комісії. Основне завдання таких комісій – вивчення, попередній розгляд і підготовка проектів рішень, які належать до їх відання. Важливим завданням комісії є також контроль за виконанням рішень ради. Так має бути в теорії.
Насправді ситуація кардинально інша. Програми, які приймає місцева рада включають бюджетне фінансування тих чи інших цілей. Бюджет програми включає перелік заходів, які потрібно профінансувати. Ось тут і починаються «коломийки».
Найпростішим варіантом є затвердження розподілу коштів на сесії ради, разом з іншими елементами програми. Зрештою цей спосіб є єдиним по-справжньому легітимним. Згідно з законодавством, рішення, які стосуються громади, повинен приймати орган місцевого самоврядування. В нашому випадку – це Львівська облрада. Звичайно, місцева рада не має жодних підстав і прав делегувати право розпоряджатися бюджетом області іншим органам чи організаціям. В тому числі постійним комісіям.
Інколи буває, що на момент прийняття програми визначити точний перелік заходів неможливо. Тоді в програмі визначаються цілі, механізми відбору об’єктів для фінансування. Далі створюється конкурсна комісія, з числа депутатів, виконавчих органів та громадськості, яка за визначеними у програмі критеріями визначає точний перелік заходів. Ну і на сам кінець, цей перелік затверджує сесія ради.
На жаль, більша частина обласних програм обласної ради передбачає вкрай непрозорий і корупційний механізм розподілу коштів. «Вершителями доль» таких програм визначають постійні комісії. Тобто кілька людейк, членів певної профільної депутатської комісії, вирішують (або «рішають») куди будуть витрачені гроші громади. Тобто комісія, яка згідно законодавства наділена дорадчою і контролюючою функцією, фактично визначає переліки заходів обласної програми.
Що ми маємо по факту? Рада проголосували за «пусту» програму, а потім декілька депутатів у ручному режимі погоджують, що і в якому об’ємі буде профінансовано. Окрім грубого порушення цілого ряду нормативно-правових актів, ми маємо можливість корупції. Зрозуміло, що домовитися з декількома депутатами простіше, ніж з усім сесійним залом.
У жовтні минулого року Львівська обласна рада прийняла рішення про порядок розгляду обласних програм, який фактично легалізує цей корупційний механізм розподілу коштів post factum, без сесії, в ручному режимі. Саме це рішення я оскаржую в адміністративному суді.
Розумію, який спротив я отримаю з цього приводу. Проте зупинятися на цьому не буду. Аргументи «так простіше», «так було і раніше» не проходять. Час уже інший колеги! Дерибан не пройде!