У різдвяний вечір, 25 грудня, Кабінет міністрів України вніс до Верховної Ради законопроект про удосконалення мобілізації, військового обліку та проходження військової служби. Одночасно уряд вніс ще один законопроект – про зміни до Кодексу про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за військові правопорушення.
Появі цих документів передувала кількамісячна інформаційна кампанія про недоліки мобілізації та прикрі інциденти із працівниками ТЦК і СП у різних куточках України, що тільки підтверджувало недосконалість існуючої системи мобілізації та потребу змін до підходів її проведення.
ZAXID.NET вирішив розібратись, які нововведення у мобілізації передбачає урядовий законопроект і як каратимуть тих, хто ухиляється від закону.
Електронний кабінет призовника для усіх військовозобов’язаних
Найважливішим нововведенням у мобілізаційній кампанії буде створення електронного кабінету, через який військовозобов’язані зможуть уточнювати свої дані та отримувати повістку. Як саме це відбуватиметься?
Уряд пропонує змінити статтю 22 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Головним нововведенням цієї статті є обов’язок призовників, військовозобов’язаних і резервістів реєструвати електронний кабінет призовника.
У випадку оголошення мобілізації військовозобов’язані упродовж 60 діб зобов’язані уточнити свої облікові дані через центр надання адмінпослуг або електронний кабінет призовника, або особисто у ТЦК і СП за місцем перебування.
Повістка про виклик до ТЦК і СП може бути надіслана громадянину через електронний кабінет призовника або на електронну пошту.
Хто й де матиме право виписувати повістки
Окрім того, у новій редакції закону уточнено, хто й де може роздавати повістки. Не так давно візити працівників ТЦК і СП до спортзалів, ресторанів та торгових центрів викликали хвилю не завжди позитивних емоцій в соцмережах. Пропонований Кабінетом міністрів документ ставить крапку у дискусіях про те, де можна виписувати повістки, бо по суті це можна буде робити всюди, зокрема:
- у приміщеннях ТЦК і СП працівниками центру;
- за місцем проживання або перебуваннями працівниками ТЦК і СП, роботодавцем або поліцейськими;
- у громадських місцях працівниками ТЦК і СП або поліцейськими.
Призовник може не прибути у ТЦК і СП у строк, зазначений у повістці, якщо має на це вагомі причини: стихійне лихо, хвороба або смерть родича.
У період проведення мобілізації громадяни України віком від 18 до 60 років, які перебувають на військовому обліку або зняті з нього, повинні носити при собі військово-обліковий документ та пред’являти його на вимогу. Під час перевірки документів працівник ТЦК і СП або поліцейський можуть вести фото- і відеофіксацію.
До слова, новий законопроект передбачає, що виконання військового обов’язку громадянами України забезпечують не лише державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, але й центри надання адміністративних послуг (ЦНАПи).
Хто не підлягає призову
Пропоновані урядом зміни торкнуться також людей з інвалідністю. Якщо раніше призову на військову службу під час мобілізації не підлягали люди з усіма групами інвалідності, то після ухвалення закону призову не підлягають лише ті, хто мають I та II групи інвалідності.
З-поміж інших категорій, які згідно зі статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову, уряд пропонує звільнити від мобілізації також і інших. Зокрема тих, хто підпадає під такі критерії:
- зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також своїми батьками, які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду;
- які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи II групи та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю обрали військовозобов’язаного для здійснення за ними догляду;
- опікуни особи з інвалідністю І чи ІІ групи, визнаної судом недієздатною;
- члени сім’ї першого ступеню споріднення особи з інвалідністю I групи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю І групи (не більше одного члена сім’ї) за умови, що такі особи з інвалідністю обрали військовозобов’язаного для здійснення за ними догляду;
- члени сім’ї першого ступеню споріднення особи з інвалідністю II групи або особи, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, зайняті постійним доглядом за такими особами (не більше одного члена сім’ї) за умови, що такі особи з інвалідністю обрали військовозобов’язаного для здійснення за ними догляду;
- жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених частиною шостою статті 2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»;
- жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;
- вагітні жінки;
- діючі народні депутати України та депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
- здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий за однією спеціальністю (фахом), а також докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти;
- наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи на повну ставку;
- жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Окрім того, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації упродовж двох років з дня звільнення з військової служби військовозобов’язані, які проходили військову службу під час правового режиму воєнного стану та були звільнені зі служби у запас.
Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані, які проходили військову службу та були звільнені у запас у зв’язку зі звільненням із полону.
А що із чиновниками?
Зміни торкнулись також бронювання чиновників. Якщо раніше бронюванню підлягали усі чиновники, які працюють в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, то тепер це змінилось. В органах державної влади бронюванню підлягають усі працівники держслужби категорії «А». Що стосується службовців двох нижчих категорій – «Б» і «В», то їх можна забронювати, але лише до 50% кількості від усіх військовозобов’язаних. В органах місцевого самоврядування забронювати працівників можна, якщо це необхідно для забезпечення їхнього функціонування.
Що зміниться для жінок?
Жінки, які придатні до проходження військової служби за станом здоров’я та віком і закінчили заклади професійної (профтехосвіти), фахової передвищої або вищої освіти та здобули медичну або фармацевтичну спеціальність, підлягають взяттю на військовий облік військовозобов’язаних.
Жінки, які перебувають на військовому обліку, можуть бути призвані на військову службу чи залучені для виконання робіт із забезпечення оборони держави у воєнний час в добровільному порядку.
Базова військова служба з 18 до 25 років
Законопроект вводить поняття базової військової служби замість строкової, яку проходять громадяни України віком від 18 до 25 років. Зазначається, що вони можуть обирати рік та період проходження базової військової служби до досягнення 25 років. Строки базової військової служби в календарному обчисленні встановлюються в мирний час – до 5 місяців, з яких до 3 місяців здійснюється базова загальновійськова підготовка, до 2 місяців – фахова підготовка, а під час дії воєнного стану – на строки визначені у відповідному указі Президента України.
Місцеве самоврядування наділять новими повноваженнями
Зміни торкнуться й Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». У разі схвалення закону Верховною Радою, місцевому самоврядуванню делегують такі повноваження:
- повноваження із забезпечення організації призову громадян на військову службу за призовом;
- ведення персонально-первинного військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів;
- здійснення під час мобілізації своєчасного оповіщення і забезпечення прибуття громадян, які залучаються до виконання обов’язку щодо мобілізації, техніки на збірні пункти та у військові частини;
- забезпечення планування та проведення мобілізаційної підготовки, заходів мобілізації та демобілізації на території відповідних населених пунктів;
Місцеві державні адміністрації будуть зобов’язані забезпечити планування та проведення мобілізаційної підготовки, заходів мобілізації та демобілізації на території відповідних населених пунктів.
Які обмеження застосовуватимуть до ухилянтів
Законопроект пропонує внести зміни до статті 336 Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність за ухидення від мобілізації у вигляді позбавлення волі від трьох до п’яти років. Пропоновані зміни передбачають таку ж відповідальність за ухилення від проходження військово-лікарської комісії.
Окрім того, пропонується внести зміни, згідно з якими військовозобов’язані українці за кордоном зможуть отримати консульські послуги в дипломатичних установах України лише за наявності у них військово-облікових документів. Аналогічна норма стосується оформлення закордонного паспорта під час воєнного стану.
Військовозобов’язані та резервісти, які не з’явились у ТЦК і СП або до визначених військових частин, за повідомленням керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки вносяться до Єдиного реєстру боржників та до них застосовуються наступні обмеження у вигляді:
- заборони виїзду за кордон;
- заборони на проведення операцій з рухомим та нерухомим майном;
- обмеження на право керування власним транспортним засобом та отримання посвідчення водія;
- обмеження права на користування та розпорядження коштами та іншими цінностями;
- відмови в укладенні кредитного договору, договору позики;
- призупинення отримання пільг та послуг від держави.
Ці обмеження припиняються, якщо військовозобов’язаний або резервіст виконує свої обов’язки згідно з частиною третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Військовозобов’язані, які під час особливого періоду порушили законодавство про оборону, військовий обов’язок і військову службу, правила військового обліку, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, може бути затримано до трьох годин для складення протоколу, а в деяких випадках для встановлення особи або з’ясування обставин правопорушення навіть до трьох діб.
Порушників законодавства про оборону, військовий обов’язок і військову службу, мобілізаційну підготовку та мобілізацію у мирний час можуть оштрафувати на суму від двох тисяч до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (34 – 85 тис. грн), а під час особливого періоду – від дев’яти тисяч до дванадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (153 – 204 тис. грн).
Порушників військового обліку штрафуватимуть на суму від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Важливо наголосити, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень може бути накладено протягом трьох років з дня його вчинення або виявлення.