Якщо ви дивилися фільм «Володар Перснів: Повернення короля», то маєте пам’ятати величну столицю Гондору – місто Мінас Тірит, білу неприступну фортецю, яка височіє на скелі. Та чи знаєте ви, що архітектура міста – це не просто вигадка кінематографістів, а реальний прообраз Мінас Тірита можна відвідати у Франції?
ZAXID.NET розповідає про Мон-Сен-Мішель – муніципалітет-острів Нормандії, який відрізають від суші найвищі в Європі приливи.
***
Муніципалітет розташовується в однойменній бухті протоки Ла-Манш і є частиною регіону Нормандія, що на північному-заході Франції, і разом з бухтою став першим об’єктом культурної спадщини ЮНЕСКО у країні. Це одне з найбільш відвідуваних туристичних міст Франції – після Ейфелевої вежі та Версаля. Та попри таку велику популярність постійно тут проживають лише кілька десятків людей.
Мон-Сен-Мішелем називається й острів, на якому розташований муніципалітет. Це скеля, що складається зі стійких до вивітрювання магматичних порід – лейкогранітів. Вона височіє над середнім рівнем моря майже на 80 м, а її периметр – всього приблизно кілометр.
Двічі на місячну добу (майже 25 год.) тут відбуваються припливи та відливи – найбільші у Європі та другі за амплітудою у світі. Висота припливу в середньому становить 12-13 м, але може сягати і 16 м. Вода може відходити від острова на 18 км, і поширюватися на 20 км вглиб узбережжя. До будівництва дамби у 1879 році потрапити на острів можна було потрапити або на човні, або ж небезпечною стежкою під час відпливів. Саме тому Мон-Сен-Мішель ні разу не змогли захопити жодні вороги.
Історія заселення острова почалася ще в першому тисячолітті, коли скеля ще розташовувалася на суші. На цій території проживали племена кельтів, а їхні друїди на горі проводили свої обряди. У 6-7 ст. він використовувався як армориканська твердиня галло-римлян. Приблизно в той час через просідання ґрунту скеля стала островом. До VIII століття його називали Могильною горою.
Згідно з легендою, у 708 році єпископу Оберу з Авранша явився архангел Михаїл і наказав побудувати на скелі церкву. Саме на честь нього і називаються досі острів, гавань та муніципалітет. Являтися архангелу довелося аж тричі, бо єпископ не був певний, чи правильно зрозумів знамення. І тільки після того, як, за однією версією, Михаїл постукав Оберу по голові перстом, а за іншою – пропалив мечем рясу, єпископ наказав ченцям почати будівництво. Церкву звели у формі гроту, що зображає печеру, у якій являвся архангел.
У 966 році на скелі оселилися монахи-бенедиктинці, які прийшли сюди з монастиря Сан-Вандрій зі своїм абатом Майнаром. Вони заснували тут абатство, яке будували у XI до XVI ст. і яке збереглося досі як зразок середньовічного французького укріпленого монастиря. Монастирську церкву на вершині скелі почали будувати у 1020 році. У Середньовіччі абатство було могутнім центром паломництва та впливу.
У XVI столітті монастир почав поступово занепадати. У кінці XVIII ст. ченці покинули його і повернулися аж у 1969 році. До 1863 року острів використовували як в’язницю для політичних противників правлячих режимів Франції від Першої республіки і до Другої імперії.
Теперішнє поселення біля монастиря берез свій початок у першій половині ХІІІ століття: попереднє спалили бретонці разом із частиною абатства у 1204 році. Сучасне містечко розміщується по обидва боки єдиної дороги, яка тут є і веде до монастиря. Окрім роботи у сфері обслуговування, місцеві мешканці займаються сільським господарством на землях поруч. Тут, зокрема, вирощують унікальну породу овечок з особливо смачним м’ясом, що пов’язане з їхнім харчуванням травою на засолених луках.
До містечка можна вільно потрапити з 10:00 до 19:00, проте потрібно бути в захисній масці. Чимало турагенств та гідів пропонують платні кількагодинні екскурсії. Також можна придбати піший тур гаванню – під час відпливу, звичайно.
До абатства можна зайти безкоштовно, якщо вам до 25 років, інакше квиток коштує 11 євро. Аудіогід – ще плюс три євро. Також тут тричі на день проводять англомовні екскурсії, до яких можна долучитися за таких же умов, як і потрапити в абатство. Крім монастиря, у Мон-Сен-Мішелі можна відвідати чотири музеї – морський, археологічний, історичний та будинок середньовічного лицаря.
Доїхати до Мон-Сен-Мішеля можна різними способами: по дамбі до острова веде широка дорога, розрахована і на автомобілі, і на велосипеди, і на піші прогулянки. Для тих, хто приїжджає на власному транспорту, поруч є кілька парковок, де лишити автомобіль на добу коштуватиме майже 9 євро у низький сезон і майже 15 – у високий. Передбачені паркомісця і для будинків на колесах, проте ціна парковки буде вищою.
Найближча залізнична станція розташована за 9 км у Понторсоні. Літаком найближче можна долетіти до аеропорту Дінар-Плертюї (70 км) чи Ренна (75 км). Також є варіанти з добиранням на човні. Мон-Сен-Мішель обслуговує кілька автобусних ліній з Понторсона, Ренна, Гранвіля та Авранша. Від паркінгу і до входу в містечко за 25 хвилин можна доїхати кінному шатлі.