У селищі Підкамінь на Львівщині відреставрували вежу монастиря XVIII ст., яка була в аварійному стані і навіть втратила частину скульптур. Завдяки міжнародному партнерству вдалося залучили гроші Євросоюзу для відновлення пам’ятки. Монастир внесено до паломницького транскордонного маршруту. Підкамінь стане не тільки місцем для релігійних пілігримів, але й туристично привабливою локацією з оглядовою вежею.
ZAXID.NET розповідає історію монастиря і його реставрації.
Єдина пам’ятка національного значення, відновлена за європейські кошти
У 2009 року вежу монастиря у Підкамені визнали аварійною. Через два роки на її завершенні обвалилися барокові скульптури, була пошкоджена частина даху дзвіниці. Обласна влада намагалася проводити протиаварійні реставраційні роботи.
Згодом асоціація «Єврорегіон Карпати – Україна» виграла грант програми транскордонного співробітництва Польща–Білорусь–Україна, за яким 90% коштів давав Європейський Союз, а 10% – виділили з обласного бюджету.
Проект «Транскордонний паломницький маршрут як інструмент промоції спільної історико-культурної спадщини в українсько-польському прикордонні» мав на меті не лише відновити пам’ятки національного значення в Підкамені (Україна) і в Мокободах та Голублі (Польща), але й розвинути між ними співпрацю, розвивати туризм, популяризувати їх як важливі релігійні місця паломництва.
Виконавча директорка асоціації «Єврорегіон Карпати – Україна» Галина Литвин зазначила, що проект розпочали у 2018 році, саме відновлення вежі розпочали у 2019. Роботу призупинили складні умови під час локдауну через світову пандемію та воєнні дії в Україні 2022 року. Також гальмували додаткові обставини, пов’язані з археологічними дослідженнями, під час яких знайшли примонастирський цвинтар з надмогильними плитами.
Головний архітектор проекту реставрації Остап Василина додав, що роботу ускладнювали важкі кліматичні умови і праця на великій висоті. Під час робіт майстри знайшли стару пляшку із запискою з інформацією про попередні реставрації.
Загальна вартість реставраційних робіт, які розпочали у 2018 році, становить понад 20 млн грн, з них 12,6 млн виділив Європейський Союз, 9,5 млн – кошти з бюджету Львівщини.
Ще цього року, в умовах війни, розчистили і відреставрували фасад дзвіниці, кам’яні блоки вхідної брами, покрили міддю дах, закінчили благоустрій подвір’я монастиря. Дзвіницю обладнали системою пожежної сигналізації.
Фортеця-катівня-інтернат
Археологічні дослідження вказують на те, що гора, на якій збудований монастир у Підкамені, була заселена ще в період пізнього палеоліту. Перший дерев’яний монастир згадується у 1464 році. Кам’яний почали зводити 1612 року, камінь на нього брали зі скелі. Будівництво тривало багато років. Спочатку постала західна частина монастиря, коли кількість монахів сягнула близько 150, добудували друге крило, де зараз працює інтернат. Вежу примурували до храму у 1708 році. Монастирський комплекс займав 10 га.
Його меценатами були відомі шляхетські роди. А король Речі Посполитої Ян III Собеський, який також профінансував відбудову обваленого склепіння монастирського храму, назвав святиню «східною Ченстоховою».
І недарма. Це було місце паломництва ще з тих часів. У монастирі зберігали чудотворне розп’яття та ікону з частинкою Господнього хреста. Ікону, яка була коронована Папою Римським, домініканці вивезли 1939 року у Вроцлав, коли були змушені покинути Україну.
Домініканський монастир походження дерева Хреста Господнього був не лише місцем релігійного усамітнення ченців, але й оборонною фортифікацією, про що свідчать залишки оборонних конструкцій довкола.
Монастир-фортеця сильно постраждав під час двох світових воєн. У першу згоріла монастирська бібліотека з цінними фоліантами. У Другу – снаряд потрапив в п’ятий ярус дзвіниці і вибив опори балок нижніх ярусів. У такому аварійному стані воно простояло до наших часів.
Вже в повоєнні роки НКВС влаштувало тут пересильну тюрму. Щоб врятуватись від холоду, її в’язні розпалювали вогонь предметами інтер’єру костелу. У 1946-1956 роках у підвалах монастиря і храму влаштували катівню, підірвали підземні ходи, які закидали тілами вбитих.
На місце тюрми у другій половині 1950-х років прийшов психоневрологічний інтернат закритого типу. У колишньому костелі зробили конюшню, потім – гараж для сільськогосподарської техніки.
З 1997 року монастир знову заселили монахи – цього разу східного обряду, ченці-студити УГКЦ. В одному крилі досі працює медичний заклад.
У підземній крипті, в якій раніше відспівували священиків і монахів, а потім катували людей, в пам’ять про них облаштували церкву Усікновення голови Івана Хрестителя. Два студенти Академії мистецтв як дипломну роботу розписали інтер’єр підземної каплиці. А костел зараз в риштуваннях і чекає на своє відновлення.
Туристична локація і паломницький маршрут
Завершення проекту транскордонного співробітництва для Підкаменя це ще не кінець історії, адже на реставрацію чекають основний об’єм костелу, оборонні мури з баштами, монастирські келії. Відкритим залишається також питання виселення інтернату з його приміщення.
Цей комплекс є пам’яткою архітектури національного значення. Це відоме місце паломництва, в яке віруючі християни приїжджають за зціленням і віднайденням душевного спокою. За проектом його включили ще й в транскордонні релігійні маршрути.
Додатково за кошти гранту замостили подвір’я, облаштували лавочки, встановили мультимедійний інформаційний борд.
Селище Підкамінь – здавна відомий паломницький центр, туристична локація з гарною природою, популярне у минулі роки місце для проведення молодіжного фестивалю. Тепер туристи можуть ще й піднятися на 56-метрову вежу і помилуватися краєвидами довкола.
Представник Програми транскордонного співробітництва PL-BY-UA 2014-2020 Василь Хім’як озвучив плани на наступні роки. За його словами, Білорусь через невідповідність проекту і підтримку воєнної агресії більше не братиме участь у конкурсах на гранти ЄС. Тому українські прикордонні області мають більші шанси отримати фінансування з Європи. В умовах війни це чи не єдина можливість зберегти культурну спадщину.