– У Тбілісі під час бомбування ми записали гуркіт літаків, наклали на це вірші і випустили в Інтернет. Мій вірш «Серцебиття» тепер є на мобільних у дуже багатьох грузинів.
Напрочуд енергійний грузин Давід-Дефі Гогібедашвілі - поет, прозаїк, журналіст, актор... Під час серпневих подій в Грузії він закликав увесь світ спинити російську агресію проти Грузії, його слова гуртували грузинів у важкі дні.
Пропонуємо вашій увазі ексклюзивне інтерв'ю з Давідом Гогібедашвілі, записане під час ХV Форуму видавців у Львові.
- Розкажіть детальніше про грузинський орден поетів «Самкаулі», до створення якого ви причетні?
- Це була моя ідея - об'єднати, згуртувати поетів-однодумців. Ми хотіли відновити тяглість грузинської поетичної традиції. Так у 2003 році виник перший у ХХІ столітті грузинський поетичний орден «Самкаулі» («Коштовність»). Ми давали клятву на могилі поетів дуже знаменитого свого часу в Грузії ордену «Голубі Роги».
- Як появу ордену сприйняла публіка у Грузії?
- Дуже позитивно. До створення ордену я писав цілу вічність. Просто в цей період це почало так вихлюпуватися. Спочатку ми - я, Георгій Зангулі і Георгій Шаламберідзе - активно виступали разом, видавали книжки, диски. У нас є записи, де вірші накладені на любий нам народний грузинський спів. Ще ми зробили сайт. Останнім часом ми рідше збиралися разом, оскільки мої друзі не лише поети, вони ще й актори, один переїхав до Кутаїсі, інший - в Америку. Я теж не лише поет, але й прозаїк, пишу романи, ще роблю перформанси.
- Що для вас поезія?
- Я не ділю поезію на верлібри і чотиривірш. Після Бродського займатися верлібром те ж саме, що після Пушкіна - «четверостишьем». Це не важливо. Це кліше. Я передаю те, що відчуваю. Поезія поза будь-якими межами, і вона всюди - за поворотом, між нами, поезія - це серцебиття. Поезія - не лише почуття, але й сновидіння. Не тільки сновидіння, але й дійсність. Не лише дійсність, але й надія. Не тільки надія, але й стремління. Поезія - це величезний потік часу-простору, який змушує нас звільнитися від самої поезії. Велике Божественне мовчання - причина всіх причин - це, напевно, і є поезія людства.
Поезія як дихання. Якщо ти дихаєш рівномірно, чесно, по-людськи, без умислу сподобатися публіці, це дихання не може не подобатися. Я все роблю для себе і для тебе - це для мене головне. Інакше я б і не писав нічого.
- Як для вас розпочалася війна в Грузії?
- Напад був дуже підступний, дуже підлий - вночі 8 серпня, коли почалися Олімпійські Ігри. Я ввечері приймав гостей вдома. Гості пішли, я слухав музику. І тут почав дзвонити телефон, з одного цього звуку я відчув, що він тривожний. Я підняв трубку, говорив мій друг-журналіст, його слова «Давід, в нас почалася війна» досі в мене в голові.
Потім його ранили, а його друга взагалі вбили. Тільки тому, що він був журналістом і був там. Поставили до стінки і розстріляли. Не подумайте, що я збожеволів, але в цієї людини в нагрудній кишені була книжка моїх віршів. Це страшно. Це і є війна.
В Тбілісі під час бомбування ми записали гуркіт літаків, наклали на це вірші, і випустили в Інтернет. Мій вірш «Серцебиття» тепер є на мобільних у дуже багатьох грузинів. Звучить дуже тривожно, переконливо і зрозуміло.
- Що ви робили в ці дні?
- Спершу ми дуже перелякалися, але потім вирішили розказати про те, що відбувається в Грузії, всім. Я організував прес-центр, який почав передавати звістку про військову агресію в інші країни. Треба було дати цьому відсіч, заявляючи: «STOP RUSSIA! I'm Georgian! STOP RUSSIA! I'm Ukrainian!», і так далі.
Україна була першою, хто дуже чітко сприйняв це. Ми склали вірш грузинською, потім товариш - український журналіст, що був в Грузії, - подзвонив у Київ до дружини. Вона переклала, і ми подали це в Інтернет, в радіоефір - «Переможе Грузія - переможе Україна!»:
Переможе Україна - переможе любов
Переможе любов - переможе поезія
Переможе поезія - переможе людство!
Далі сприйняли Польща, Прибалтика, а решту Європи довелося дуже активно будити протягом трьох днів поспіль, доводилося казати: «Хлопці, скидають бомби, танки рушають на Тбілісі, щоб скинути уряд. Для чого це все? STOP RUSSIA! Бо після маленької Грузії буде Україна, після України - Польща, потім - ще і ще, потім місяць захоплять!»
- Російські письменники підтримки чи співчуття грузинам не висловлювали?
- Мовчання російської інтелігенції - це огидно. Своїм мовчанням вони потурають цій агресії. Тому я це відверто сказав Владіміру Сорокіну, і передав йому наклейку «STOP RUSSIA! I'm Georgian!»
- Під час Форуму видавців у Львові ви брали участь у дискусії «Що є Європа?» То що є Європа для вас?
- Європа дає нам не лише культурні цінності, Європа дає таку матеріальну інфраструктуру, в якій витворюються цивілізовані, порядні люди, в товаристві яких мені комфортно і безпечно. Це для мене означення «європейський».
Від обговорення, чому відбулася така груба агресія - чи тому, що росіянам монголи таке занесли; чи тому, що ми їх провокуємо; чи тому, що в усьому винні американці, - від цього нікому не буде легше, гинуть люди. Європа має на це адекватно реагувати, інакше це поняття буде зведене виключно до географічного.
- Багато українських політиків переконані, що Росія застосувала до Грузії агресію з метою зміщення президента Саакашвілі...
- Це абсолютна правда. Треба зрозуміти, що ми демократичним шляхом вибрали Саакашвілі своїм президентом, і вибрали його саме тому, що хотіли перенести вектор нашого розвитку на Європу. Дехто був проти, казали, що все це обернеться на фарс. Були торік багато мітингів, кампаній проти нього.
- Ви торік зустрічалися із Саакашвілі, що ви йому радили у тогочасній нестабільній ситуації?
- Він сам мене покликав, хотів поради. Це було несподівано. Я сказав, що не маю відношення до політики, я поет, можу прочитати вірші. Він послухав декілька віршів, а потім сказав: «Світ, який творите ви, поети, набагато складніший, але значно досконаліший, ніж світ, який творимо ми, політики. Світ політики - значно тупіший і недосконалий».
Проте, мені здається, Саакашвілі не така людина. Він прагматик, але він романтик, ідеаліст, він справжній Джидай. Тому він так вболіває, щоб піднести політику до рівня поезії. Поки що такого нікому не вдавалося. Якщо він це зробить, визволить Грузію від агресорів, які прийшли 8 серпня, взагалі від всього того, що вже було, то, напевно, ми, об'єднана Грузія, з Україною разом увійдемо разом в НАТО.
- Публіка під час Форуму видавців зустрічала вас дуже приязно. Чи відчули ви потребу в перекладі ваших творів українською?
- Так, це потрібно зробити. Бажано, до мого наступного приїзду. На Форумі я познайомився з Юрієм Андруховичем, можливо, у співпраці з ним щось вдасться зробити.
Фото зі сайту www.samkauli.ge