Письменник та політолог Микола Рябчук не проти того, щоб Україна була трохи меншою.
"Хоча, правду кажучи, я нічого не мав би проти, якби ця країна була трохи меншою. Або й зовсім малою – зі столицею, скажімо, у Львові. Бо для мене моя Україна закінчується там, де закінчується українська мова", - зазначив Микола Рябчук в інтерв’ю ZAXID.NET
На запитання про те, що він як творча особистість сформувався у Львові, але у середині 80-х переїхав, Микола Рябчук зазначив: "Львів – це як перше кохання. Його неможливо забути, але й неможливо пережити вдруге. Це - як Інше Життя. До Києва я таких сентиментів не маю, хоча місто мені подобається. Але на світі є й чимало інших міст, які мені теж подобаються. І в кожному з них я міг би, у принципі, жити. Ну, може, не в кожному, але, напевно, в тих, де розумію мову. І де мене розуміють. Але живу переважно в Києві, бо так склалося. Бо маю тут помешкання, маю родину. Маю певні обов’язки. Зрештою, це ще й столиця країни, яка номінально є моєю і до якої почуваю певний сентимент. Хоча, правду кажучи, я нічого не мав би проти, якби ця країна була трохи меншою. Або й зовсім малою – зі столицею, скажімо, у Львові".
"Бо для мене моя Україна закінчується там, де закінчується українська мова. І коли на мою українську у Харкові чи Одесі вирячують очі, як у Стамбулі чи Будапешті, то я розумію, що це вже Туреччина чи якась інша Семигородщина. У Києві буває по-різному, тож мої почуття тут складніші, сказати б, амбівалентніші. Кияни, гадаю, й самі ще не визначилися, до якого світу вони належать – українсько-європейського чи православно-руського. Одні думають так, другі інакше; вранці по-одному, ввечері по-іншому. Мені, як досліднику, тут цікаво", - додав Микола Рябчук.