Український політик, міністр оборони (2005–2007), голова Комітету ВР України з питань нацбезпеки і оборони (2007-2012), голова Підкомітету з протидії відмиванню брудних коштів (2012-2014), голова Координаційної ради партії «Громадянська позиція». Доцент Києво-Могилянської академії. Полковник запасу.
Я не є адвокатом Андрія Садового, ми в різних партіях і, в принципі, є політичними конкурентами. Однак у критичній ситуації, що склалася у Львові й навколо Львова, промовчати не можу.
Коли Президент (і його Уряд) в угарі політичних ігрищ на знищення Садового, разом з його рейтингом і фракцією Самопоміч, вже явно заступили за червону межу – не лише відповідальності, але й людської моралі. Коли від мстивого Президента і його умисної бездіяльності щодня, вже протягом восьми місяців, потерпають сотні тисяч львів'ян.
Напевно Садовий як міський голова міг і мав би зробити більше для завчасного і системного вирішення проблеми з вивезенням/утилізацією сміття. Пообіцяв на виборах – зроби, врешті це питання політичної відповідальності. Але...
Коли вже сталося лихо і нависла реальна небезпека екологічної катастрофи, коли мер неодноразово звертається за допомогою до Президента, Уряду – чому замість допомоги, не меру навіть, а сотням тисяч людей, Порошенко і підпорядковані йому порошенки проявляють повну бездушність і безвідповідальність?!
Врешті, ти ж Гарант, маєш захищати людей і їхні права – хіба твої власні політичні ігрища й виборчі розклади/наперстки важливіші людського горя?!
Неприпустимо, коли для локалізації екологічної катастрофи міський голова змушений за допомогою звертатися не до власної держави, а до зарубіжних держав, іноземних послів, іноземних міст-побратимів.
Соромно за такого Президента і за таку державу, в якій людина, її права і інтереси для найвищих посадовців – не на першому, а на десятому місці.