Покриття поверхні ґрунту органічними та неорганічними матеріалами, або ж мульчування, – головний для отримання якісних ягід та зменшення втрат врожаю полуниці. Додаткові роботи на ягіднику окупаються сповна, адже мульча – це і збереження вологи, і метод боротьби з бур’янами, і добриво, і заслін від шкідників, і захист ягоди від зіткнення з вологим ґрунтом. Коли потрібно мульчувати полуницю та чим саме, розповідає «Зелена садиба».
Терміни мульчування полуниці в різних регіонах наступають у різний час. Орієнтуватися потрібно на стан грядок: починати мульчування необхідно тоді, коли на кущиках з’явилася зав’язь. У південних районах це кінець весни, північніше – початок літа. Перед мульчуванням потрібно видалити бур’яни, злегка розпушити грядки, провести полив та підживлення. Мульчу викладають довкола кущів та на вільне місце на грядці, не засипаючи сам кущик. Будь-яку мульчу органічного походження укладають шаром 5-7 см.
Не застосовують мульчування тільки при суцільній посадці, коли полуниця зростає суцільним килимом і замульчувати її просто неможливо. Врожай по загальній вазі з таких плантацій не сильно відрізняється від вирощування рядами завдяки більшому розташуванню кущиків на одній і тій самій площі, проте ягоди ростуть набагато дрібніші.
Найбільш поширеним методом мульчування полуниці на сьогодні є плівка та неткане полотно (спандбонд та ін.). Але, крім них, не менш популярні солома, трава, тирса, хвоя, торф, компост, перегній – усе залежить від складу ґрунту, бажання та можливостей. Часом неорганічну та органічну мульчу застосовують разом, наприклад, чорну плівку та солому. У такому випадку плівка є основним матеріалом для мульчування, а солома завдяки світлому забарвленню відбиває зайві сонячні промені під час спеки.
Найкращі матеріали для мульчування
Чорна плівка
Цей вид покриття добре утримує вологу, відмінно стримує ріст бур’янів, згладжує в міжсезоння перепади температур, підвищує температуру ґрунту на +1,5-2°С, оберігає ягоду від контакту з землею, не дає вусам вкорінюватися, а якщо правильно підібрати товщину – є довговічним у використанні. Для полуничної грядки товщина плівки має бути 30 мкм, тоді вона прослужить три роки.
Є у мульчуванні полуниці чорною плівкою і свої недоліки. Під чорну плівку необхідно правильно організувати гряди або короби і прокласти крапельний полив, що є досить трудомістким процесом. А завдяки тому, що плівка «не дихає», ґрунт під нею влітку перегрівається, що недобре для південних регіонів. Також плівка накопичує зайву вологу, сприяє розмноженню мокриць, слимаків та грибних захворювань, а в окремих випадках і випріванню коренів.
Спанбонд
Переваги використання:
- чорний спандбонд, як і плівка, не пропускає світло, що утримує зростання бур’янів;
- затримує випаровування ґрунтової вологи, що дозволяє економити на поливальній воді;
- підтримує температурний режим ґрунту при весняних та осінніх перепадах температури;
- на відміну від плівки, через спанбонд можна проводити поливи;
- агроволокно «дихає».
Проте у південних регіонах земля під спандбондом може перегріватися, а в зонах з високою вологістю під поверхнею полотна може збиратися конденсат, що збільшує ризик розвитку грибкових захворювань.
Спанбонд для покриття полуничних грядок краще обирати двоколірний (одна сторона чорна, інша світла) зі щільністю тканини 60 г/м2: у такому випадку він здатний прослужити 3 роки. Біла поверхня буде відбивати сонячні промені, що збереже ґрунт від перегрівання. Для профілактики випрівання кореневої системи іноді грядки провітрюють, піднімаючи полотно по краях.
Солома або сіно
Солому досить просто придбати, вона є органічним матеріалом, дихає, добре пропускає воду, стримує ґрунтове випаровування, відбиває сонце, захищає ягоди від контакту із землею. Та водночас солом’яні тюки через сильну спресованість складно розбирати. Стебла соломи досить довгі – їх не так просто укладати, а іноді, щоб замульчувати ґрунт під невисокими кущами, їх доводиться різати ножицями. Якщо солому покласти недостатньо щільно, через неї проростають бур’яни, а розкладаючись солома підкислює ґрунт, тому з нею потрібно бути обережним на і так кислих ґрунтах.
Ті ж плюси і мінуси чекають городника і при мульчуванні полуничних грядок сіном, але в сіні більше насіння бур’янів, ніж в соломі.
Більше корисних порад – у рубриках «Сад» і «Город»
Хвоя
Перевагами такого виду мульчі є рихлість, вона добре пропускає воду, стримує випаровування вологи, захищає ягідник від шкідників, у тому числі від равликів та слимаків, дезінфікує ґрунт, стримує розвиток сірої гнилі. Проте така мульча досить неоднорідна: вона містить не тільки хвойні голки, а й дрібні гілочки, залишки шишок. Її непросто набрати в потрібній кількості і незручно укладати через голки. При регулярному використанні хвоя розкладається і підкислює ґрунт, тому на кислих ґрунтах вносити її необхідно із золою або періодично розкислювати ґрунт.
Тирса
Тирсу багато хто вважає найбільш вдалим матеріалом для мульчування полуниці. З нею легко працювати, адже вона лягає рівним шаром, красиво виглядає на грядці, відмінно відбиває сонячні промені, добре утримує вологу, краще, ніж трава, сіно або солома, стримує ріст бур’янів, ускладнює пересування равликів та слимаків, покращує структуру ґрунту. Щоб підготувати тирсу до мульчування, необхідно пролити її розчином сечовини або змішати з гноєм чи курячим послідом.
Проте розкладаючись тирса поглинає азот, тому для мульчування необхідно або застосовувати вже стару, лежану тирсу, або попередньо вносити азот. Крім того, тирса підкислює ґрунт, тому перед застосуванням на кислих ґрунтах її необхідно змішати з золою, доломітовим борошном або вапном.
Садова щепа
Щепа добре справляється зі стримуванням росту бур’янів, захищає землю від завітрювання, ягоду – від контакту з ґрунтом, а також красиво виглядає на грядках. Та як і солома, тирса та хвоя, вона підкислює ґрунт. Земля під щепою швидше пересихає в порівнянні з іншими матеріалами та ущільнюється, що зле для полуниці: прикореневий шар має бути не тільки пухким, але і помірно вологим. У кінці сезону прибрати таку мульчу досить проблематично.
Трава, бур’яни та рослинні залишки
Як мульчу можна використовувати скошену газонну траву, бур’яни, рослинні залишки. Така мульча дістається безкоштовно, зручна в розкладці, добре зберігає вологість ґрунту. Перегниваючи трава живить землю, а укладена товстим шаром стримує зростання бур’янів. Трав’яну різку перед використанням в якості мульчі краще підсушити в тіні.
Проте викладена відразу товстим шаром така мульча під час дощу легко спресовується та загниває. Тому викладати трав’яну січку та рослинні залишки необхідно поступово, додаючи невеликими шарами, з певною періодичністю. Оскільки підсихаючи свіжа трава, бур’яни і рослинні залишки сильно зменшуються в об’ємі, додавати їх потрібно постійно. Розкладаючи бур’яни під кущики полуниці, краще спочатку видаляти з них суцвіття та насіння.
Компост та перегній
Вони добре утримують вологу, стримують ріст бур’янів, живлять грядки і є відмінним добривом. Крім того, компост і перегній перешкоджають розвитку хвороботворних мікроорганізмів та покращують структуру ґрунту. Водночас темний колір підвищує температуру ґрунту, а неправильно приготовані компост і перегній можуть стати джерелами бур’янів та хвороб. Протягом літа така мульча потребує періодичного підсипання.
Садовий торф
Торф буває з різною кислотністю. Найбільш нешкідливіший – нейтральний. Не дуже кислий – низинний. А ось від верхового торфу краще утриматися, особливо на кислих ґрунтах.
Загалом з торфом приємно працювати. Він добре вбирає вологу та стримує її випаровування, дуже добре справляється з бур’янами. Грядки, вкриті торфом, виглядають ошатно. Бур’яни, які одинично пробиваються крізь торф, легко видаляються, при цьому верхній шар ґрунту залишається пухким. Проте торф дуже добре вбирає вологу, тому при поливі необхідно стежити, щоб земля під ним добре промокла. Крім того, не всюди торф однаково доступний, а через темний колір він підвищує температуру ґрунту.