Довго-жданна і довго-рекламована сесія Львівської міськради. Довго-жданний і довго-рекламований звіт мера. Звіт, який, в принципі, слухати ніхто не мав найменшого наміру.
Про основні посили сесії Львівської міської ради, яка відбувалася 26-27 червня, написано вже чимало. Так само багато аналізовано про значення і сенс ухвали, прийнятої депутатами. Не хочу вдаватися до серйозних висновків на кшталт «свідчення консолідації депутатського корпусу» чи «жовта картка Садовому», бо це невдячна справа. Просто намагатимусь передати атмосферу, в якій ото все відбулося.
День 1. Бла-бла-шоу і 558 грам роботи
Довгожданна і довгорекламована сесія Львівської міської ради. Довгожданний і довгорекламований звіт мера. Звіт, який, в принципі, слухати ніхто не мав найменшого наміру.
Ходжу залом і спостерігаю за поведінкою «слуг» громади. Більшість у доброму гуморі - очікується ж бо атракція. Накрохмалили сорочки, принесли купу газет (найбільш популярними бути ті, де на останній сторінці фото глянцевих дєвочєк у купальниках) і сіли в очікуванні. Найбільш спритні встигають поміняти пляшки з актуальною «Моршинською», тобто підсунути «любим колєгам» негазовану воду на газовану.
«Ти нас фотографуй - ми нині всім покажем», - по-шпійонськи каже мені депутат від БЮТ, натякаючи на мало не сенсаційний матеріал. (Для справедливості скажу, що окрім вдоволеної усмішки майже іменинника Гудими та декольте Полякової БЮТ у той день нічого особливого «не показав»).
«Ми виконком розпустим!!!», - тішиться інший, зі «Свободи». Їх фракція підготувалася до сесії достойно - щонайменше по 10 запитань у кожного з обов'язковим вживанням у кожному другому реченні кожного виступу слова «Свобода».
«Пористи» в особі Адамика спокійні як удави. Аналогічно поводяться й найактивніші «живчики з УНП». Сіли батарейки?
Дивно веде себе хіба «Наша Україна». Їх лідер помітно нервує, решта ж байдуже тиняються залом. Вочевидь, фракція на той момент ще не визначилася: критикувати чи ні Садового. (Найбільш поінформовані й найбільш охочі побазікати з журналістами депутати інкогніто це підтверджують, кидаючи осудливі погляди в бік Трача). Щоправда, до кінця сесії «Наша Україна» таки займає якусь позицію, яку згодом з трибуни проілюструє агресивно-емоційна критика Трача.
Опускаю цьомки-бомки в залі. Усі всіх «раді бачити», усі «так гарно виглядають». (Хоча, відверто кажучи, коли цілуються дорослі дядьки, якось воно неестетично. І ще: чому тоді ніхто не цілує Садового і Квурта - вони теж живі люди?)
Гонг. Міські обранці швиденько викидають кілька десятків питань порядку денного. Залишається лише питання наслідків буревію, змін до бюджету та на десерт - звіт Садового. Усі питання «до звіту» рада проходить швидко і майже без зауважень. Далі маленька театральна пауза - на арену виходить мер. (БЮТівець Мужилівський чомусь майже потай (як це роблять закохані п'ятикласники) посміхається до «нашоукраїнця» Трача. Мабуть, від цієї посмішки і саме в цей момент і народилася позиція очолюваної останнім найбільшої у міськраді фракції.)
Поїхали! Садовий говорить про все. Говорить емоційно, жестикулюючи (майже за Карнегі), але з любов'ю: від ліричного «...маю претензії до себе особисто... до роботи виконавчих органів маю певні зауваження, але люблячи... несу за кожного з моєї команди персоніфіковану відповідальність» до скептичного «чудес не буває... влада - це насильство... так було, є і буде!»
Загалом звіт Садового чималий - кожна «заникана» під столом холу сесійного залу і викрита журналістами папка звіту заважила 558 грам (перевірено працівницями магазину «Світоч»), разом із білими і титульними сторінками. Наочна демонстрація двох років потуг.
Мера не слухають навіть у першому ряді: хтось малює картини, хтось читає газету, хтось напихається шоколадом і говорить про футбол, а хтось загалі пішов курити. Щоправда, усі присутні роблять вигляд, що слухають - дехто навіть доволі артистично підпер підборіддя руками і медитує (як-не-як телекамери і зал знімають). На гальорці серйозно слухає Одуха і чомусь постійно тішиться у телефон Павлів. Синютка слухає стоячи, паралельно спілкуючись із жіночою половиною чиновництва (спрага - ніщо, імідж - все?) Депутати з останнього ряду рятують від спраги замаринованих журналістів, жертвуючи їм свою «Моршинську»: Гірняк та Андрусишин - ось імена цих героїв.
Виступ закінчено. Мить слави для депутатів - можливість задати каверзне запитання в нікуди. Записались усі, хто не встидається говорити на публіку. Де інвестор стадіону? Де підземні паркінги? Чому не ремонтують вулиці? За що працівникам мерії 900% премії?.. Плюс ще 128 запитань із «Енциклопедії про все на світі». Для розрядки обстановки знавець регламенту Микитин розповідає анекдот про циганську сім'ю, гостей і гроші. На цій веселій ноті усі йдуть на обід - бо війна війною, а обід за графіком.
За понад дві години «відобідані» та подобрілі депутати позбирались у зал. Усе, що відбувалося далі, нагадувало базарний день на Краківському ринку перед Паскою... Через дві години базікань, кільканадцять перерв і нарад (з мером, без мера, в коридорі, за шторами, кому з ким подобається тощо) депутати знаходять «соломонове рішення» - дають слово головам фракцій і домовляються потім голосувати за звіт мера.
Садовий помітно нервує. Першим «на танки» йде Трач, далі Гудима і Павлюк. Основний лейтмотив - відставка виконкому (від ліберального нашоукраїнського «не справляється з обов'язками» до радикального «свободівського» «розпустити негайно»). От ніби і все, мить істини. Але ж ні. Яка різниця про що там домовилися депутати - з'явилось ще з десяток охочих виступити. Оскільки година пізня - вирішено йти додому.
Кіна не буде. Приходьте завтра.
День 2. Смерть мухам!
День другий розпочався з трилеру про побиття «ментами» «немовлят» на Рясне-2. Переповідати ту історію нема сенсу, бо наша міліція - найгуманніша і найчесніша в світі. А хулігани - гади. Ну, ви зрозуміли.
Повернемось до наших баранів (без образ, приказка така). Дивує те, що на початок сесії Садового нема в залі. Та це не дивує депутатів - ті знову обіймаються і цілуються. Давно не бачилися.
У залі двоє іменинників - Панас і Гудима. (Ця новина втішила журналістів - була надія, що бажання привітати колег сприятиме швидшому закінченню сесії.) Знову цьомки і квіти, які чомусь виявляються на столі у Полякової (спрацювало вчорашнє декольте?) Гудима, Полякова і Павлюк злилися у єдиному спільному обіймі...
Через кілька хвилин припадків ніжності збуджені депутати повсідались. Далі було вчорашнє дежавю: питання в нікуди і відповіді на кшталт «Don't worry! Be happy...»
На трибуну виходить Гірняк і замість улюбленого запитання «Де гроші на стадіон?» він (о чудо!) хвалить прес-службу міської ради. Представники прес-служби в ступорі. Журналісти припускають, що Гірняку «пороблено». Він швиденько виправляє це припущення другою частиною промови - усе традиційно: «Де гроші на стадіон?» Зал далі не слухає (бо чув це не раз) і занурюється в думки про насущне.
Розбудило зал питання про гроші (не в контексті міської господарки, а в контексті хто скільки заробляє). Нарід це любить. Головний канцлер депутатського корпусу Стецьків закидає Садовому космічні доходи не помічника Жарікова. Садовий не розгубився і відповів питанням у лоб: «А на які доходи живе ваша родина?..». Від цього питання лоб Стецьківа поморщився і депутат проголосив: «А це, як в тій історії... Сам дурак!» Загальне «ги-ги!» в залі. Саме якнайкраща атмосфера для кульмінації.
На трибуну виходить Трач і зачитує спільну позицію усіх фракцій. Двоє дотепників з останніх рядів на мить наспівали ґринджолівське «Разом нас багато...» Позиція проста, як двері, і жорстка, як наждачний папір: виконком розпустити (але створити новий), преміювання - скасувати, Євро-2012 - активізувати, а неугодних - звільнити. Вдоволений власною промовою Трач сідає під схвальні погляди однодумців із інших фракцій. Аби сь те знали!
Журналісти нарешті мають про що написати.
Садовий в роздумах. Він опротестує рішення про розпуск виконкому, або ж запропонує такий його склад, що депутати вимагатимуть повернути розпущений. Та це буде згодом. А поки мер пом'якшує голос і переходить до історії з побиттям на Рясному. До мікрофона виходить розгублений головний міліціонер Львова Цікало, під виступ якого міський голова зникає за кулісами...
Депутати збирають у целофановий пакет прапорчики і помаленьку покидають зал.
Я уявляю собі тости, які звучали на дні народженні Панаса чи Гудими.
Фоторепортаж "Мультики у львівській Ратуші - 2"
Фото зі сайту www.grotto.ru