«Для музики час має принципове значення, як і для людського життя»

Композитор Олег Безбородько про відчуття часу, спогади дитинства та творче покликання

15:03, 19 листопада 2026

28 листопада у Львівському органному залі відбудеться світова прем’єра Симфонії № 4 Олега Безбородька «Пронизаний час».

Твір написано на замовлення менеджменту інституції в межах стратегії розвитку української академічної музики Ukrainian Live. Симфонію виконає Академічний симфонічний оркестр Луганської обласної філармонії під керівництвом Івана Остаповича. Запис здійснить «Радіо Культура».

Перед прем’єрою ми поговорили з композитором про задум нового твору, особливості роботи із симфонічним оркестром і те, як власні переживання перетворюються на музику.

Якщо хочете читати головні новини дня оперативно Додайте ZAXID.NET у вибрані в Google Додати

Олег Безбородько

Львівський органний зал уже втретє замовляє у вас масштабний твір. Першим був Концерт для органа і струнного оркестру у 2020 році, другим – «Симфонія незламності» у 2023-му, а тепер – «Четверта симфонія». Що для вас означає ця співпраця?

Це дуже важливо для мене. Думаю, майже ніхто в Україні так не цікавиться моєю творчістю, як Львівський органний зал. Ідеться не лише про зацікавленість, а й про реальну підтримку: зал ініціює створення нових творів, замовляє їх та оплачує композиторську працю, адже композитори теж мають за щось жити. Це зовсім інша ситуація, ніж писати твори «в шухляду».

У сфері симфонічної та інструментальної музики я не знаю інших українських інституцій, які працювали би так послідовно. Звісно, є грантові програми, зокрема Per Forma, за підтримку якої я дуже вдячний. Але там композитор сам подає заявку, а у випадку Львівського органного залу ініціатива йде від самої інституції: саме вона пропонує написати п’єсу, концерт чи симфонію, оплачує замовлення та виконує твір.

У такому масштабі це справді унікальна діяльність. Хоча, з іншого боку, так і мало би бути у європейській країні: культурні інституції повинні підтримувати створення нової музики. Львівський органний зал робить саме це.

Як народилася симфонія «Пронизаний час»? Які ідеї та образи лягли в її основу?

Насправді, задум такої музики з’явився в мене давно. Дитинство для мене дуже важливе, адже враження, які ми отримуємо в ранні роки, залишаються з нами на все життя й багато в чому формують наше світосприйняття. Ця тема так чи інакше проходить крізь усю мою творчість. Наприклад, моя перша симфонія – «Симфонія бажань», яка свого часу була дипломною роботою, – також пов’язана з дитинством і враженнями від нього. Тож це не нова для мене тема, вона постійно мене супроводжує.

У «Четвертій симфонії» я хотів також звернутися до особистих переживань і спогадів, які залишаються з людиною на все життя. Вони можуть бути цілком буденними, навіть незначними, на перший погляд. Але згодом виявляється, що саме такі враження багато в чому визначають наше сприйняття світу. Ця ідея проходить через частини симфонії, зокрема, першу і другу.

Назва симфонії відсилає до картини бельгійського художника Рене Магрітта La Durée poignardée («Пронизаний час»). Чим вас зацікавив цей сюрреалістичний образ і як він пов’язаний із задумом твору?

Це враження з дитинства, яке дуже міцно закарбувалося в пам’яті. У нас удома було чимало альбомів із мистецтва. Це були радянські часи, початок 1970-х, коли інформації про західне мистецтво, особливо модерне, було дуже мало. Сюрреалізм узагалі здавався чимось нечуваним. У радянських книжках про нього писали переважно як про щось погане, а ілюстрації були маленькими, чорно-білими. Мої батьки цікавилися мистецтвом і намагалися діставати такі альбоми, іноді навіть за великі гроші.

Пам’ятаю один чеський альбом, присвячений мистецтву XX століття. Я гортав його просто з дитячої цікавості й побачив там картину Магрітта з паротягом, який ніби виривається з каміна. Цей образ дуже мене вразив і залишився в пам’яті на довгі роки.

Рене Магрітт. Картина La Durée poignardée

Коли я почав працювати над симфонією й думати про дитинство та спогади, ця картина раптом знову спливла в уяві. Я подумав, що вона може стати гарною назвою та важливим образом для твору. До того ж, у ній є те, що особливо близьке музиці, – тема часу. Для музики час має принципове значення, як і для людського життя. Особливо тепер відчуваєш, наскільки швидко він спливає. Тож я вирішив трохи ризикнути й спробувати втілити цю ідею в симфонії.

Нещодавно у Львівському органному залі прозвучав цикл вашого колеги й друга Віталія Вишинського «Коли ми були наївними», присвячений дитячим спогадам. Чи вплинула його робота на ваші роздуми про дитинство під час створення «Четвертої симфонії»?

Ми справді дуже дружимо й часто ділимося ідеями, розповідаємо одне одному про те, над чим працюємо. Я був на прем’єрі його циклу, тому добре знайомий із тими ідеями та образами, які він розробляє у своїй творчості. Віталій також писав статті про дитинство, ця тема його дуже цікавить. Думаю, наше спілкування і його творчі пошуки певною мірою підштовхнули й мене знову замислитися над цією темою.

Якщо попередня «Симфонія Незламності» говорила про переживання всієї країни, то що слухач відкриє про вас як про людину й митця у цій новій симфонії? Чи можна цю музику трактувати як біографічну?

Я б не назвав цю симфонію лише біографічною. Так, це передусім мої враження – те, що мені дороге, що я колись пережив і відчув. Я використовую їх як матеріал для власної фантазії. Зрештою, це те, з чим може працювати композитор: власний досвід, переживання, образи, які він носить у собі.

Насправді «Симфонія незламності» – теж дуже особиста, навіть біографічна. У ній я звертаюся до музики Миколи Лисенка, Бориса Лятошинського та Валентина Сильвестрова. Це не випадкові цитати: п’єсу Лисенка я грав на першому курсі консерваторії, з твором Лятошинського вступав до консерваторії, а оркестровий стиль Сильвестрова також є частиною моїх музичних вражень. Для мене це символи України, але водночас і мої особисті символи.

У новій симфонії я так само працюю з власними спогадами. Чи будуть вони цікавими слухачеві? Залежить від того, чи зможуть вони викликати в нього щось своє. Думаю, успіх «Симфонії незламності» також пов’язаний із тим, що мої особисті переживання знайшли відгук в інших людях.

У новій симфонії я звертаюся до дитячих вражень. У певному сенсі тут менше амбіцій, адже я не намагаюся говорити про спільні для всіх суспільні переживання. Але, можливо, це навіть складніше: важливо, щоб особисті образи змогли викликати у слухачів власні асоціації.

Олег Безбородько (у центрі фото)

Чи є в цій симфонії символи, внутрішня драматургія, які об’єднують особисті спогади в цілісну історію?

Сподіваюся, певна драматургія в симфонії все ж буде. Будуть і моменти, які об’єднуватимуть її частини. Але тут немає настільки чіткої концепції, яку можна було б легко сформулювати словами. «Симфонія незламності» була значно конкретнішою в цьому сенсі: її ідею можна було пояснити, вона мала виразну символіку.

У новій симфонії мене більше приваблює саме музичний бік. Адже музика – це невербальне мистецтво. Вона говорить про те, що не завжди можна висловити словами. Сподіваюся, у цьому творі мені вдалося хоча б трохи наблизитися до цього невимовного.

Як у музиці ви передаєте відчуття часу, який ніби змінює свою тривалість – розширюється або стискається? Чи допомогли вам у цьому експерименти з оркестровими тембрами та їх поєднаннями?

Мені було цікаво працювати з музичним часом, адже музика сама по собі є мистецтвом часу. Особливо в першій частині є чимало епізодів, у яких час ніби розширюється або стискається. Можливо, саме так я й намагався передати відчуття пронизаності часу.

Також мене цікавили різні поєднання інструментів, темброві барви та оркестрові можливості. У цьому сенсі симфонічний оркестр – величезне поле для експериментів. Кожен крок у роботі над твором певною мірою стає експериментом. Звісно, спочатку є певна ідея, іноді навіть попередній план, але в процесі роботи він постійно змінюється. І кожна нота може стати своєрідним відкриттям.

Партнер проєкту Культура – blago – технологічна компанія, яка створює середовище для комплексно якісного життя в місті. Компанія працює з усіма сферами міського середовища і через технології робить міста сучасними, комфортними та зручними для життя. Компанія blago – будує міста третього покоління!

Що дає вам стимул продовжувати працювати й створювати масштабні симфонічні твори в такий складний час? Чи можна сказати, що сама музика вас веде?

У мене ще з дитинства й юності назбиралося багато музичних ідей, образів. Я вважаю своїм обов’язком — і навіть певною мірою сенсом життя — їх реалізувати. Інша річ, що не завжди вдається присвятити цьому стільки часу й сил, скільки хотілося б. Це вже пов’язано з життєвими обставинами, зокрема з війною, вибухами та всіма іншими труднощами.

Я ж від років 13 хотів бути композитором – створювати нову музику, а не просто відтворювати чужу. Щоправда, шлях до професійної композиції в мене був досить довгим: серйозно займатися нею я почав приблизно у тридцять років. І досі поєдную це з великим обсягом іншої роботи – викладацькою, піаністичною, навіть адміністративною. Але сам процес написання музики, створення чогось нового – це мій raison d’être, сенс мого буття.

Фото Львівського органного залу