19 липня у кав’ярні «Штука» своїми знаннями та знахідками поділився дослідник української фалеристичної спадщини періоду національно-визвольної боротьби 1914-1952 років Степан Пахолко.
Фалеристика — наука, яка вивчає нагороди, ордени та медалі, історію відзнак і їх авторство. До кінця ХІХ століття в українців Галичини, які не мали національної державності, відсутньою була й можливість присвоєння людям спеціальних відзнак за їх досягнення у різних сферах суспільного та господарського життя. Розвиток кооперативного руху та участь у крайових виставках стали першими кроками у становленні власної фалеристичної традиції.
Степан Пахолко – не історик, академік, натомість – залюблений в українську фалеристику ентузіаст, зусиллями якого світ побачили два друкованих видання: у співавторстві з Михайлом Дмитрівом книга «Історія, закарбована у металі» (Львів: Плай, 2011) та у співавторстві з Орестом Круковським книга-альбом «Українська фалеристика (із фондів Львівського історичного музею)» (Львів: Апріорі, 2011). Також Степан Пахолко з 2004 року є постійним автором досліджень для журналу «Нумізматика і фалеристика», всього за цей час опубліковано понад тридцять його статей.
Пан Степан розповів про пам’ятки музичної культури і спорту Західної України кінця XIX – початку ХХ століть.
Музика. Після «Весни народів» у 1848 році українці відчули піднесення національного духу, а заразом - культурного життя. Створюються український театр і товариство «Просвіта», НТШ, активно розгортають свою діяльність інші культурні об’єднання. Традиція музикування у колі сім’ї чи друзів зумовила широкий розвиток хорового співу, згуртувати осередки якого було покликанням товариства «Львовскій Боянъ». Організацію заснували 2 лютого 1891 року, головою обрали Володимира Шухевича, головним диригентом – Анатоля Вахнянина. Степан Пахолко віднайшов кілька відзнак «Бояна», особливості написання назви якого зумовлені переходом на новий правопис:
Відзнаки «Руського товариства сьпівучого «Львівський Боян»; 1891р. та 1892р. відповідно. Ймовірний автор – Петро Терещук. Із колекції проф. С. Гайдучка.
Згідно примітки проф. C. Гайдучка - власника колекції, до якої належать відзнаки, випуск першої із них (ліворуч) було приурочено до виступу «Львівського Бояну» на промисловій виставці у Празі 22 липня 1891 року в кількості 165 штук - кожному з членів товариства. Але багато з них обміняли свої екземпляри на пам’ятні медалі із виставки, що стало причиною повторного випуску відзнаки у 1892 році.
Взявши добрий приклад зі Львова, в інших містах Галичини також діють свої товариства «Боян»: Перемишлі, Коломиї, Бережанах, Стрию, Станіславові, Тернополі, Снятині, Бродах, Дрогобичі, Долині, Яворові…
Відзнаки «Боянів» міст Броди, Перемишля та Коломиї 1863, 1891 та 1895рр. відповідно.
Відзнаки «Боянів» міст Дрогобич та Броди пізніших років – 1921 та 1926 відповідно.
Щоб уможливити видавничу справу, проведення змагань і зібрань, у 1901 році на з’їзді з нагоди 10-річчя «Львівського Бояну» було створено «Союз Боянів».
Відзнаки «Союз Боянів» 1901 року
До рук Степана Пахолка втрапили й інші відзнаки, що мають безпосередній та дотичний стосунок до тогочасної музичної культури, серед них:
- приурочена до дня заснування 6 жовтня 1935 року хору товариства «Просвіта» у Львові, який часом на урочистостях збирав до 300-400 учасників;
- випущена Спілкою друзів української сцени з нагоди 70 років з дня заснування українського театру;
Відзнаки Просвітянського хору 1935 року та Спілки друзів української сцени
- для колективу театру ім. Марії Заньковецької, походження якої дослідник пов’язує із першими днями сценічної діяльності театру у Львові;
- приватного керівника оркестру Станіслава Шера у Львові, час діяльності поки-що не з’ясовано;
Відзнаки театру ім. Марії Заньковецької та приватного керівника оркестрів Станіслава Шера
- членів капели «Діброва»; ймовірно, відзнака періоду Другої Світової війни;
- для учасників величного свята з нагоди 100-річчя уродин Миколи Лисенка у Львові 1942 року.
Відзнаки членів капели «Діброва» й учасників свята з нагоди 100-річчя уродин М.Лисенка 1942р. (2 і 3 фото - титульна сторона і зворот)
Не менш цікавими є мистецьки оформлені грамоти, якими нагороджували музикантів. Степаном Пахолко знайдено та описано таких дві – Філарета Колесси 1892 року та Ольги Бачинської 1938 року.
Почесні грамоти Ольги Бачинської 1938 року і Філарета Колесси 1892 року
Спорт. Однією з перших, що стосуються української фізичної культури, серед знахідок Степана Пахолка є відзнака членів спортивного товариства «Україна», заснованого Іваном Боберським серед молоді 1-шої Академічної гімназії, яке водночас плекало дух національної боротьби. «Це було славне товариство, мало багато секцій. Дуже гарна тогочасна спортивна термінологія: лещатарство - катання на лижах, кошиківка – баскетбол, копаний м’яч – футбол, ситківка – теніс…». Ще - чудові дві відзнаки українського спортивного клубу «Сянова чайка», заснованого у 1909 році, автором однієї з яких є Олена Кульчицька.
Відзнаки членів СТ «Україна» 1901 року, УСК «Сянова чайка» 1909 року та однієї з секцій клубу з веслування (автор останньої – Олена Кульчицька)
Промовистими є нагороди, якими відзначались найкращі досягнення у ІІ Запорізьких ігрищах, що проводились у Львові 1923 року – за «скок в довжину з розбігу», «скок з жердиною», «одиночну ситківку». Зроблені вручну, вони все ж є свідченнями змагального патріотичного духу, який ширився, незважаючи на польський гніт.
Нагороди учасників ІІ Запорізьких ігрищ у Львові 16 вересня 1923 року – за стрибок в довжину, стрибок з жердиною та змагання з одиночного тенісу
Для виготовлення відзнак українці використовували і серійні заготовки, куди набивався потрібний текст. До них, описаних Сергієм Пахолко, належать:
- пам’ятна спортивна медаль за 2-ге місце у змаганнях з парного тенісу братів Петра і Тараса Франків під час проведення Шевченківського здвигу у Львові 26 червня 1914 року;
- пам’ятна спортивна медаль львівського «Клубу наколесників» для переможця у змаганнях з велоспорту на 20км 16 червня 1924 року;
- пам’ятна спортивна медаль для переможця у змаганнях з кросу на 2км для жінок під час проведення «Свята весни» у Львові в 1929 році;
- пам’ятна спортивна медаль для переможця у змаганнях з кросу на 2км для юніорів під час проведення «Свята весни» у Львові 1929 року;
- пам’ятна спортивна нагорода за перемогу в бігу на короткій дистанції з нагоди проведення «Дня українського спортовця» в Бродах 15 серпня 1937року;
- пам’ятна спортивна медаль українського спортивного клубу «Сянова чайка» для переможця у лижних перегонах на 8км 22 лютого 1930 року.
Медаль за 2-ге місце у змаганнях з парного тенісу братів Петра і Тараса Франків 1914 року
Медаль львівського «Клубу наколесників» для переможця у змаганнях з велоспорту на 20км 1924 року
Медаль для переможця у змаганнях з кросу на 2км для жінок під час проведення «Свята весни» 1929 року
Серед знахідок Степана Пахолка більшість є надзвичайною рідкістю, про них він готуватиме ще окрему публікацію. Але тут варто згадати хоча б про існування наступних відзнак:
- пам’ятної спортивної нагороди «Львівського клубу ситківки» з одиночного тенісу серед сеньорів Пласту 19-27 серпня 1926 року;
- пам’ятної відзнаки для учасників зимових Запорізьких ігрищ 1935 року, які польська адміністрація заборонила;
- відзнаки спортивно-туристичного товариства «Плай»;
- відзнак членів українського спортивного товариства «Карпатський лещатарський клуб»;
- відзнаки члена футбольного українського кружка в Перемишлі «Беркут»;
- спортивної нагороди С. Т. «Україна» переможцеві велосипедного кросу на 90км Львів-Пісочна-Львів у 1938 році з нагоди святкування 20-ліття Листопадового Чину;
- спортивної нагороди С. Т. «Україна» переможцеві велосипедного кросу на 230км Львів-Дрогобич-Самбір-Львів у 1938 році з нагоди святкування 20-ліття Листопадового Чину;
- спортивної нагороди С. Т. «Україна» переможцеві командної першості «Клубу боксерів» Львівської округи 1938-1939рр.;
- спортивної медалі львівського боксера Йосипа Кузняка за 1ше місце у змаганнях з боксу, Львів, 1929р.;
- відзнак «Фізичної справності» 1932-1947рр.;
- відзнаки члена українського спортивного товариства «Чорногора» в таборі переміщених осіб;
- пам’ятної відзнаки з нагоди 10-ліття спортивного клубу «Русь» в Ужгороді;
- пам’ятної відзнаки члена спортивно-мисливського товариства «Тур» середини 1930-х років.
Наостанок – згадка про видатного львівського боксера Антона («Тося») Білого, досягнення якого стали приводом для багатьох відзнак.
Пам’ятний знак С.Т. «Україна» для легендарного львівського боксера Антона («Тося») Білого, 1938р.
Антон Білий із братом Михайлом рано залишились без батька. Важка фізична праця, в тому числі у бригаді з ремонту трамвайних колій, швидко сформувала м’язи та міцну статуру хлопця. У 1932 році Антон Білий спостерігав у Стрийському парку боксерські поєдинки, і цей спорт так захопив юнака, що він звернувся до присутнього там тренера спортивного клубу «Погонь» взяти його на тренування. Талант «Тося» виявився майже одразу. У бою він був витриманим, пильним і вправним, вмів диктувати суперникові свої умови, передбачати тактику противника і користатись з цього. Перший серйозний бій Антона Білого відбувся у 1933 році із суперником, що займався боксом три роки, і завершився нокаутом. «Тосько», улюбленець публіки, до 1935 року провів більше 100 боїв, у 94-х ставши переможцем! У 1936 році він переходить з СК «Погонь» у СК «Україна», а у 1938 його визнали найкращим спортсменом клубу.
Історія Антона Білого – яскрава і драматична, варта ширшої розмови, багатий ілюстративний матеріал до якої зберіг В’ячеслав Слончинський – учень легендарного боксера та власник найбільшої в Україні колекції боксерської атрибутики.