Музика – митецтво колективне. Музикантам, як і акторам, важко обходитись без повних залів та багатолюдних репетицій. Ми вирішили розпитати львівських музикантів, що працюють у різних жанрах, як вони живуть в ізоляції і що допомагає їм пережити відсутність концертів.
Ігор Гнидин, засновник джазового проекту ShockolaD та першої джазової школи у Львові, композитор
«Скажу про себе та Анастасію Литвинюк. В нас карантин проходить спокійно. Дотримуємось всіх обмежень і правил, бо розуміємо, що це серйозна справа. Але дуже важко психологічно.
З одного боку багато часу на творчість, пишемо музику. З іншого – часом не хочеться писати, тому що немає впевненості, що комусь це буде потрібно і ми знову зможемо грати концерти. В нас планувалось багато різних мистецьких подій.
Коли тільки ввели карантин, ми мали проводити майстер-класи у Києві перед джазовим фестивалем «Єдність». Також були заплановані майстер-класи разом з польськими музикантами в Інституті Глієра для студентів джазового факультету. Це скасували. Потім мав грати концерти з Соломією Чубай у Львові. З ShockolaD мали їхати до польського Познаня на фестиваль «Українська Весна». Ще багато мало бути подій, концертів і майстер-класів за участі ShockolaD. Ну і, звичайно, найголовніша подія для нас, яку ми організовуємо щороку і збираємо на неї молодих талановитих джазових музикантів зі всієї України – Міжнародні джазові майстер-класи в Польщі Chojazz 2020, – теж, напевно, буде скасована. Це планувалося на липень. Тобто до осені режим невідомості.
Я почав давати більше уроків онлайн. Але теж не всі мають можливість зараз брати уроки. Це як під час війни – коли війна, то кому потрібна музика чи малювання? Кожен зараз думає як вижити або як далі жити і де дістати шматок хліба.
Ми завжди усвідомлювали, де ми живемо і яка в нас держава. Але якось давали раду, бо завжди жили ідеєю, щоб на нашій землі розвивати мистецтво і культуру. Бо усвідомлюємо наскільки це важлива річ для розвитку суспільства. Культура – це плід нашої уяви. Все, що ми бачимо – це плід наших людських ідей і фантазій, реалізованих людьми, які завжди породжують щось нове. Тому, якщо забрати з суспільства культуру, людей, які творять культуру – це суспільство приречене на деградацію до тваринних інстинктів, почуттів і дій. Ми любимо свою землю, ми тут народились, тому вболівали за те, щоб у нас розвивались люди і розвивалась культура, кожен ставав кращим і було краще жити.
Але коли почався карантин, ми (маю на увазі вільних митців: музикантів, художників, письменників, поетів) в першу чергу відчули удар і усвідомлення того, де ми живемо. Коли все добре, то люди, які творять мистецтво потрібні, як повітря, а коли стає погано, то перші у суспільстві стають непотрібними.
Про фінансову підтримку простих людей чи бізнесу, як у розвинутих державах, у нас взагалі не йдеться. Тим часом урізають бюджети. І насамперед з культури. З людей, які і так весь час в порівнянні виживають і живуть як божевільні ідейні фанатики, які в таких непростих умовах стараються творити мистецтво, творити культурні проекти, які мають одну з найбільших впливових сил для розвитку суспільства людей нашої держави. "Але кому це взагалі потрібно...?".
Тому робимо що можемо під час карантину. Даємо уроки, пишемо музику і самі вдосконалюємось, вчимось, щоб не деградувати і розвиватись у своєму мистецтві. Сподіваємось цей сон, який став реальністю, скоро завершиться».
Дмитро Кацал, художній керівник капели «Дударик»
«"Дударик" – це 400-500 людей, учні, батьки, вчителі, співаки капели, форевери, парафіяни, працівники і так щодня, а ще концерти, репетиції, Літургії... І в мить – тиша.
Оговталися швидко, перейшли на дистанційну роботу. В інтернет транслюємо записи концертів, онлайн Службу Божу з храму Святого Лазаря, де співаємо поперемінно квінтетом хормейстерів та диригентів. Хористи працюють дистанційно з новим матеріалом (5 концертних програм). Учні онлайн займаються. Офіс, техперсонал працюють без змін, лиш з урахуванням вимог безпеки.
Все ніби нічого, але "Дударик" це громада однодумців, щирих і завзятих людей, цього невимовно не вистачає. Живого контакту, виступів, репетицій. Пропустили цього року роковини Бориса Возницького, Ігоря Білозіра, щороку співаємо панахиду і кілька пісень на могилі, а це виховання, тяглість і передання традицій, цінностей.
Не поїхали на гастролі, не заспівали півтора десятки концертів. Завдає збитків нам ця ситуація, але то не на довго. Маємо суперові напрацювання, і як тільки но буде можливим, зробимо надзвичайні речі. Благо є час подоробляти хвости. А це рок-опера "Коза-дереза", мультимистецьке дійство "Березовський і Пінзель" з циклу "Україна – країна бароко", співана вистава "Козаки", програми "Світла музика", "Дударик – Мамі", "Від Сковороди до Жадана", а ще Македонська Літургія, Вечірня на Богоявлення (давні духовні поспівки наново переосмислені), дитяча Літургія, дитяча опера і ще кілька проектів.
Дай Бог нам подолати і пережити цей вірус, суспільний духовний, політичний і економічний колапс, а решта, відженем свиней від яблуні щоб зову зародила рясно. Будьмо дужі!».
Павло Табаков, співак та композитор
«Карантинний період видався доволі плідним. За останній місяць вже встиг запрем'єрити свій новий сингл "Все для нас", а також дві свої нові авторські пісні у виконанні юних вихованців Творчої школи Павла Табакова – "Аморе Амо" (до 90-річного ювілею Ліни Костенко) і "Підпал" (соціальний трек, покликаний привернути увагу суспільства до злочинів паліїв сухої трави).
Для творчих людей карантин, як би це дивно не звучало, – благодатний час. Особисто для мене це добра нагода залишитися сам на сам із творчістю, більше часу присвятити власне написанню музики, чого у щоденній гонці мені часто дуже не вистачало. Зараз працюю над новими піснями до свого майбутнього альбому, а також над новим мюзиклом.
Творимо і з дітьми із Творчої школи, щоправда, зараз увесь наш навчальний процес перейшов онлайн – і тепер я даю уроки вокалу дистанційно, по ZOOM».
Ірина Стасишин, диригентка Львівської опери
«Всі ми опинилися в незвичній та неприємній для нас ситуації, коли ми змушені припинити нашу щоденну діяльність, змінити наші звички для того, щоб вберегтися від цієї страшної хвороби, котра запанувала світом. Це, звісно, непросто. Особливо, коли ти щойно відбув одну прем‘єру і зразу ж з головою поринаєш в наступну. І тут раптом: "Стоп!!!!". в кожного в думках промайнуло: "Що ж робити весь цей час?". Що робить наша сім‘я? Займається всіма хатніми справами разом! Готуємо, прибираємо, дивимося фільми, граємо ігри разом. Я сприймаю цей вимушений карантин як період, коли ми повинні надолужити весь, недоданий один одному, час.
Крім того, в мене продовжуються заняття з англійської мови в режимі онлайн. Це новий та цікавий для мене досвід! А також я знову почала вишивати бісером після чотирирічної перерви».
Олександр Божик; скрипаль
«Для нашої родини карантин - це можливість більше часу проводити в родинному колі. Спілкування та ігри з донечкою, вирішення домашніх справ на які ніколи не вистачало часу та просто відпочинок від шаленого концертного графіку.
Але і про мистецтво не забуваємо. Тільки тепер наші щотижневі відео від проекту Божик Дуо записуємо не виходячи з дому».
Мирон Юсипович, диригент Львівської опери
Розповів, що життя в карантині йому полегшує захоплення поезією: «У поезії я не професіонал і те, що пишу, має радше соціальний характер. Висока музика потребує високого слова. Мої ж вірші – це можливість висловити власну і громадянську позицію та передати стан душі як рефлексії через якийсь музичний твір».
Андрій Чайковський, концертмейстер оркестру Львівської Національної Опери, скрипаль
«У зв'язку з введенням карантину, оркестр припинив репетиції у театрі, але кожен музикант продовжує займатися вдома. Головне – створити собі орієнтовний графік і план на день.
Щоб тримати себе у формі, я займаюся двічі на день мінімум по дві години. І, незважаючи на різні побутові справи, намагаюся дотримуватися цього. Оскільки на мені лежить відповідальність виконання соло у балетах і операх, в першу чергу повторюю їх. Також, щоб підтримувати технічний рівень, граю гами і каприси.
Карантин вплинув на емоційний стан кожної людини. Але перевагами цього періоду є можливість більше часу приділити сім'ї, рідним, погратися з дітьми. Щоб зберігати спокій і гарний настрій, раджу переглядати в прямому ефірі вистави світових оперних театрів, відвідувати онлайн музеї. Або ж можна зайнятися вдосконаленням англійської мови чи пройти будь-які онлайн курси. Особисто я завдяки карантину почав щодня стояти в планці і перечитую книги свого улюбленого автора Стівена Кінга».
Михайло Сосновський, флейтист, директор-розпорядник Симфонічого оркестру (АСОЛФ)
«До карантину завжди бракувало часу для сім'ї, дітей та дружини. І хоча усі з розумінням ставились до цього, та сам бачив, що день надто короткий, і ще б хотілося додати до нього годинок чотири. Також мало часу було для книг, список яких зібрався чималий.
Музика під час карантину мене надзвичайно підтримує. Вона є завжди у моєму житті. Слухаю її і з професійної точки зору, і для настрою. Зараз дуже би хотілось зіграти з оркестром будь-яку із симфоній Бетховена».
Тарас Вергун, диригент, адміністратор АКО «Віртуози Львова»
«Під час карантину мені дуже допомагає музика. Зараз дуже би хотілось виконати Серенаду для струнних чеського композитора Антоніна Дворжака.
Також в цей час займаюсь пошуком нового репертуару для оркестру, слухаю сучасну українську музику, також Володимира Івасюка у різних виконаннях, Еллу Фіджеральд та ще багато іншого. Після завершення карантину хочу багато часу проводити на вулиці!»
Ірина Тіхонова, гобоїстка АСОЛФ
«До карантину мені завжди бракувало часу на самовдосконалення, як музичне, так і в інших сферах.
Зараз музика допомагає підняти настрій, а власні заняття не дозволяють забути про особисті творчі плани. Зараз дуже би хотілося виконати щось романтичне і життєствердне. Можливо, Брамса, Шуберта, Чайковського, Римського-Корсакова, а з українських – Колессу чи Колодуба. Коли закінчиться карантин, я найбільше хочу зустрітися разом з усією родиною десь на природі. Дуже не вистачає дівочих посиденьок з кавою і солодким!».
Дарія Миронова, скрипалька АСОЛФ
«Зараз у мене з’явилося більше часу на читання книг та персональний розвиток. Щоденні заняття на інструменті допомагають відчувати присутність мистецтва у собі і свою присутність.
У цей час цінуєш те, що маєш, і усвідомлюєш, наскільки прекрасно бути музикантом. Постановка певних професійних задач допомагає розвиватися та вдосконалювати свою майстерність, незважаючи на ізоляцію».
Микола Гав’юк, скрипаль АСОЛФ
«Після карантину дуже б хотів виконати з оркестром твори українських композиторів (Станковича, Сільвестрова), а також Шимановського, Бартока, Прокоф’єва, Пендерецького.
Основний раціон мого карантину – це час з сім'єю в першу чергу, також реалізація всіх справ, які були відкладені на потім через постійну нестачу часу. Зараз слухаю різножанрову музику, якщо оминути класику, подобаються гурти: Cinematic Orchestra, Bonobo, JagaJazzist, Massive Attack, чудовий канал в YouTube NPR Music , KEXP. Цей список може бути дуже довгим.
Після карантину в першу чергу прийду у філармонію, вип'ю кави з друзями, та пограю в струнному квартеті Phoenix!»
Лілія Вікарук, солістка-вокалістка
«Якби в добі була ще одна зайва година, я б її використала для свого хобі. Дуже люблю вишивати.
За час карантину вишила картину. Музика моє все :) Щодня до обіду ми з донечкою виконуємо завдання зі школи (загальноосвітні предмети), після обіду 2-3 години займаємося на скрипці, одну годину на фортепіано, а в перервах між тим я розучую арії Генделя і Вівальді.
Сказати по-правді, давно було бажання зробити таку програму, але серед багатьох запланованих заходів до їх розучування справа не доходила. Після карантину одразу піду до бібліотеки за нотами».
Тетяна Вахновська, солістка Львівської Національної Опери
«Бажаний душевний спокій мені дарує молитва. А ще – музика Баха, у якій час теж зупинився, як і у нас. Я дуже люблю готувати, випікати!
Тож зараз повністю пірнула у це давнє своє захоплення. Також зі сім'єю займаємося спортом в домашніх умовах. Разом переглядаємо фільми, бавимося в ігри, читаємо вголос книжки.
Та я вже дуже скучила за сценою! А щоб повернутися до нашого глядача у добрій вокальній формі, то, звичайно, продовжую вправлятись у розспівках, повторювати свої партії. Є й добра нагода вивчати щось нове».
Гурт LEONVOCI
«Перші дні пандемії та карантину застали наш гурт під-час великого турне у супроводі симфонічного оркестру за межами України.
Коли ми почули про перенесення наступних концертів, було дуже сумно. Та повернувшись додому, до наших сімей, ми вкотре усвідомили, що є найціннішим та найважливішим у нашому житті.
Ми займаємося саморозвитком, вивчаємо мови, хтось завершує ремонт, хтось вчить нові оперні партії та відпочиває у родинному колі.
А тепер серйозно взялися за можливість організувати повноцінний онлайн-концерт гурту LEONVOCI»
Інструменталтний гурт ROCKOKO
«Карантин дає унікальну можливість зануритись в творчість, адже тебе не відволікають жодні справи, пов'язані з твоєю зайнятістю – концерти, гастролі та повсякденні справи.
Карантин – це той час, коли ти можеш побути зі своєю музою наодинці і зі свіжою головою творити щось нове. Готуємось до ое\нлайн-концерту та записуємо новий трек #stayhome, ритмічною складовою якого є звуки дому, свої партії ми записували дистанційно».
Віктор Винник, фронтмен рок-групи «МЕРІ»
«Так виглядає, що ситуація у якій ми опинилися, є серйозною. На початку було багато запитань, хоча вони й зараз є. Важко не лише нам, але й більш розвинутим країнам світу. А враховуючи стан нашої медицини, можна тільки припускати, яка ситуація є у нас.
Щодо мене, якщо я не знаю, як чинити у цій ситуації, то я роблю правильно, тобто слухаю і враховую побажання людей, які краще в цьому розбираються – тобто медиків. Це не так важко виконувати ці настанови і старатись самоізолюватися. Якщо виходити на вулицю, то використовувати маски, антисептики і т.д. Зрозуміло, що ми стикнемось з важкою економічною кризою невдовзі після закінчення карантину і пандемії. Але маємо розуміти, що це світ зайшов у таку фазу, не тільки ми. Треба зберігати спокій.
Зараз ми випустили п'ятий альбом "Снайпери-Амури". Багато пісень уже оприлюденні і вони отримали хороші відгуки у слухачів. На підтримку альбому відзнято вже шість відеоробіт. Коли життя повернеться у своє звичне русло, будемо продовжувати знімати кліпи. Також випустили карантинну версію свого хіта «Мерідіани».
Оскільки виступи в домашніх умовах створюють певні обмеження для виконання, то карантинний варіант "Мерідіанів" також вийшов акустичним і з вкрапленнями мотивів латини».
Андрій Заліско, співак
«У мене готова нова пісня "Як без тебе я" і вже відбулася її прем’єра на офіційному YouTube каналі і в мережах. Крім того ходжу на студію (де нас тільки двоє і в масках) підганяю нові пісні, дороблюю старі.
Пишемо нові демо, готую до випуску цього року подвійний CD. Монтуємо відео на дві нові пісні з концерту, який ми ще встигли зробити 14-го лютого у Львівському цирку. За можливості, намагаюсь бути дома більше часу, добре, що там у мене є спортзал, який я часто відвідую.
Коли гуляю з Деном (собакою) у своєму районі, то обов’язково з маскою. Іноді годинами розмовляю по телефону з друзями, з якими давно не зв’язувався або не бачився, і які теж на карантині. Спілкуюсь в соцмережах.
Вечорами переглядаю якісь нові і старі фільми англійською і з субтитрами. Тобто стараюсь бути активним і час дарма не витрачати».