Музиканти із Сімферополя Ескен Зова та Філ Вернер покинули анексований Крим ще в жовтні минулого року. У Львові винаймають квартири. А для того, щоб заробити на життя, співають. Уже тепер вони беруть участь у музичних проектах, співають у кав’ярнях, а починали з вулиці, з площі Ринок.
«Як у Криму були «вєжлівиє человечкі», тут – вічливі міліціянти, бо вони ніколи нас не женуть. Підходять і вічливо кажуть: «Хлопці, будь ласка, перепрошуємо, тут не можна грати. Якщо можна, зробіть тихіше. Ідіть на вулицю Галицьку» – на Галицькій теж не можна. Там інші міліціянти підходять і кажуть те саме. То ми по Галицькій йдемо до пам'ятника Данилові і потім додому», – розповів Ескен Зова.
Львів любить альтернативну музику, кажуть переселенці. У їхньому репертуарі реггі, фанк, західна музика: Макс Ромео, Джеймс Браун, Томас Руфес та Боб Марлі. Крим, натомість, хотів чути інше.
«А ты Цоя можеш сыграть? А Михайлова?» – Але ми такого не граємо», – поділився спогадами Філ Вернер.
Філ забрав з рідного Сімферополя дружину та дітей, залишив там ІТ-бізнес. За плечима Ескена – режисерська освіта, сім років праці в Кримськотатарському Нацтеатрі. Потім був спільний гурт «Грувен денс», з яким заробляли на весіллях. Тепер хлопці всю апаратуру перевозять до Львова.
«Минулого разу зі собою центнер перевіз через кордон. А це, щоб ви розуміли: доїжджаєш електричкою із Сімферополя до Джанкоя. Потім сідаєш на маршрутку – везе до кордону. Потім три кілометри пішки. Там сідаєш на таксі. Потім чекаєш сім годин на потяг, який йде вночі, – і тільки наступного дня ти у Львові», – додав Ескен Зова.
Музика для них – наразі головний заробіток. І байдуже, що, до прикладу, у Філа навіть немає музичної освіти. Кажуть, свого вчителя з гри на гітарі він просто переріс, тож диплома вже не потребував.