При подачі позовів до Російської Федерації в міжнародні суди Україна буде опиратись на міжнародні конвенції і міжурядову угоду, заявила заступник міністра закордонних справ з питань європейської інтеграції Олена Зеркаль.
В інтерв'ю «Дзеркалу тижня. Україна» вона пояснила, що затримка у поданні позовів пов’язана з тим, що Україна обмежена в діях нормами багатосторонніх і двосторонніх угод, які є обов’язковими як для України, так і для Росії.
Проаналізувавши наявні міжнародні угоди, офіційний Київ визначив кілька договорів, на основі яких може захистити свої права. За словами дипломата, це Конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, Конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму, Конвенція ООН з морського права, а також українсько-російська міжурядова угода про заохочення та взаємний захист інвестицій.
«З точки зору підготовки і проходження всіх передбачених стадій досудових процедур, Конвенція по боротьбі з фінансуванням тероризму найскладніша. У нас вже відбулися три раунди переговорів за цією угодою, де ми обговорювали і Волноваху, Маріуполь, Краматорськ, і рейс MH17, і багато іншіх фактів», – розповіла Зеркаль.
Що стосується питання расової дискримінації, то в питанні підготовки Україна сильно залежить від даних, які надають неурядові організації, що працюють по Криму, зазначила вона.
Говорячи про міжурядову угоду про заохочення і взаємний захист інвестицій, Зеркаль зазначила, що «питання території», швидше за все, дійсно виникне при розгляді у арбітражах. Саме тому Україна як держава готує свою позицію, яка буде представлена в арбітражах. Застосування такої угоди до територій, що знаходяться під окупацією, в міжнародній практиці буде розглядатися вперше. Як і вперше одна держава звинувачує іншу у фінансуванні тероризму.
«Визнання Міжнародним судом ООН Росії державою-спонсором тероризму може спричинити за собою тектонічні зміни у геополітиці. Потрібно розуміти, що міжнародні відносини будуються на певних правилах, і основні гравці їх ретельно шанують», – зазначила Зеркаль.
«По більшості процесів ми – першовідкривачі. І це додаткова складність. Вивчаючи досвід інших, ми знаємо, де заховані “граблі”. Наприклад, показовим є досвід Грузії щодо застосування Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. Коли ж ти першопроходець, то і досягнення, і помилки – все твоє. З іншого боку, коли немає прецедентів, дуже важко приймати рішення і судам», – резюмувала вона.
У той же час, заступник міністра додала, що вказані конвенції не встановлюють часових обмежень для досудового врегулювання.