На 8 років до в’язниці за … мирну демонстрацію

14:32, 3 жовтня 2011

Українську демократію із кожним днем все далі у глухий кут заганяють законодавчі ініціативи провладної партії. Нещодавно до переліку майбутніх антидемократичних нововведень долучився законопроект “Про протидію екстремізму” № 9156. Він був зареєстрований у Верховній Раді на початку вересня. Автором цієї законодавчої ініціативи виступив одіозний політик Вадим Колесніченко, депутат від Партії регіонів, ім’я якого часто пов’язують із Росією. Тому не викликає подиву той факт, що майже всі суперечливі норми Закону Російської Федерації “Про протидію екстремістської діяльності” від 25 червня 2002 року були перенесені до проекту закону України. Мета законопроекту під номером 9156, на перший погляд, видається благородною - ввести в правове поле поняття “екстремізму”, передбачити відповідальність за екстремістські діяння та вживати заходів по запобіганню їм. Проте, якщо розібратися детальніше, в око впадає безліч суперечностей, які дозволять чинній владі трактувати цей проект закону, як їй забажається.

Так, у законопроект до визначення самого поняття екстремізму додана дефініція, яка надзвичайно розширює аудиторію потенційних «злочинців»: «під екстремізмом необхідно розуміти діяльність осіб, яка спрямована на незаконне втручання в діяльність органів влади». Виходить, що будь-яке мирне зібрання чи демонстрація може бути визнане проявом екстремізму, оскільки відбувається втручання в діяльність влади. Тобто, коли влада працює, народу й звуку зайвого видавати не можна, а проходити повз Адміністрацію Президента взагалі доведеться навшпиньках – а то ще затримають порушника тиші, яка необхідна для плідної роботи депутатів, за статтею «екстремізм».

Натомість міжнародні стандарти визначають поняття екстремізму зовсім по-іншому. Їх потрактувати двозначно майже неможливо. Шанхайська конвенція про боротьбу з тероризмом, сепаратизмом та екстремізмом тлумачить екстремізм як діяння, направлене на насильницьке захоплення або утримання влади, насильницьке посягання на суспільну безпеку.

Після цього порівняння одразу стає зрозумілим, чиєю думкою керується нинішня українська влада і хто для неї є «авторитетом».Можновладці не обирають краще, вони впроваджують у дію завідомо гірше. У їхніх руках цей законопроект виконуватиме функції Цербера.За його допомогою узаконять будь-яке придушення мирних зібрань чи реалізації права на свободу думки і слова, вільне вираження поглядів та переконань, - тобто усі прояви демократії.

Зовсім не випадковим видається те, що ця законодавча ініціатива з’явилася напередодні майбутніх парламентських виборів. Саме вона, за задумом чинної влади, допоможе їй безкарно фальсифікувати виборчі бюлетені на власну користь та надалі утримати владне крісло у своїх руках. Адже вже сьогодні можновладці розуміють, що після їхніх спроб скасувати пільги, знизити пенсії, підвищити тарифи ЖКГ, на другий термін українці їх не оберуть.

Що й казати про мирні зібрання та демонстрації – у разі прийняття законопроекту 9156, вони в своєму демократичному вигляді зникнуть з обличчя України на довгі часи: святкування Дня Незалежності та Дня Перемоги проходитимуть за сценарієм влади. Так недалеко і до введення комендантської години. А мирні протести громадян проти підняття цін на газ та підвищення тарифів на ЖКГ будуть розцінюватися, як екстремізм відповідними наслідками для їх учасників. Про нещодавній мітинг чорнобильців та афганців під стінами Верховної Ради майбутня молодь зможе дізнатися хіба що з підручників історії, якщо, звичайно, до того часу влада в черговий раз не перепише їх на свій лад. 

Щодо відповідальності за так звані «екстремістські» діяння, то мало точно не здасться. Планується ввести кримінальну відповідальність з позбавленням волі аж до 8 років.

Окрім того, державні органи, які протидіятимуть екстремізму, матимуть всі необхідні повноваження, щоб призупинити діяльність юридичної особи або навіть ліквідувати її. При чому майно ліквідованої юридичної особи переходитиме …. в державну власність. Не важко здогадатися, що цими «неугодними» юридичними особами стануть опозиційні партії та громадські організації. То про яке громадянське суспільство можна буде говорити?!