16 січня у каплиці на вул. Пекарській у Львові рідні, близькі та друзі провели в останню путь Віру Крокіс — зв’язкову та надрайонову Українського Червоного Хреста.
Віра Крокіс народилася 1924 року на Рогатинщині. У 17 років вступила в Юнацтво ОУН, у 20 — підпільно навчалась надавати першу медичну допомогу. Згодом стала надрайоновою Українського Червоного Хреста Рогатинщини. У підпіллі отримала псевдо Реня.
«Милосердя — це було найголовніше. Вони рятували, зокрема пані Реня, не тільки зі свого боку, але й з боку противника, бо статут Червоного Хреста так закладений», — говорить голова Товариства Червоного Хреста Личаківського району Ірина Апостолюк.
Жінка діставала медикаменти й організовувала мережу медпунктів для упівців. Перебувала під слідством у тюрмі на Лонцького. Пізніше «за участь у контрреволюційній організації» пані Віру засудили до 10 років і відправили до таборів ГУЛАГу. У 50-му дізналася, що головний командир УПА Василь Кук нагородив її Срібним Хрестом. Цю звісточку передала її мама.
«Вони мені передали в хлібі, хліб спечений був, хліб був розрізаний в посилці і одночасно було в куточку хліба та записка від проводу, що я нагороджена», — пригадує Віра Крокіс у розмові з нашими журналістами у 2012 році.
Згодом записка потрапила до рук енкаведистів. І жінка не зізнавалася про нагороду. Чотири роки тому знайшли архівні матеріали і Срібний Хрест за заслуги перед підпіллям вручили Вірі Крокіс.
Пані Віра своїх дітей не мала, за доньку їй була племінниця Осипа Кулинич. Жінка прожила з тіткою понад 50 років. Навіть в старшній боротьбі з раком Віра Крокіс не падала духом.
«Вона думала тільки про інших. В мене багато роботи, а вона мене заставляла шкарпетки їй помагати в’язати для АТО, писала листи туди. Побратимам каже: «Я за незалежність боролася, а ви також відстоюєте. Тепер хоч я старенька, але підтримую вас духом», — переповідає племінниця Віри Крокіс Осипа Кулинич.
Поховали жінку на Янівському цвинтарі. 29 січня Вірі Крокіс виповнилося б 92.