"З одного боку - у мене є друзі-галичани, з іншого - недолюблюю це суспільство", - зізнався вчора, 8 листопада, на своєму творчому вечорі у Львові критик, видавець, письменник, лауреат Шевченківської премії Дмитро Стус.
"Я значною мірою вихований на Донбасі, а галичани недолюблюють цей район, це було відчутно під час виборів. Я це сприйняв особисто. Значною мірою я виховався на вулиці. Я не вірю, що можна любити націю, свою країну, Україну, а не любити свого сусіда, і не спробувати його зрозуміти. Галичина тяжіє до Заходу, а на Заході завдають удару в спину. На Донбасі цього не боюся. Там, якщо комусь щось не подобається, відразу скажуть (наб’ють писок). Там діє не моральний закон, а закон сильнішого: хто сильніший, той правий. Одначе, нам треба не оцінювати один одного, а пробувати зрозуміти. Ми у чомусь різнимося, але у нас більше є спільних рис", - заявив письменник.
"Окрім цього, у мене таке враження, що хтось спеціально діє так в Донбасі, аби виштовхнути звідти українську мову. Там ведеться банальна бюрократична цинічна українізація, включно з низьким рівнем викладачів української мови, неякісними книгами", - додав він.