На Хмельниччині знайшли один із найстаріших в Україні «чумних хрестів»

У селі Зеленче поблизу Дунаївців Хмельницької області виявили камʼяний надгробок, датований 1719 роком. Це один із двох найстаріших відомих в Україні датованих позацвинтарних «чумних хрестів». Пам’ятка пов’язана з епідемією чуми, яка на початку XVIII століття охопила Поділля.

Про знахідку повідомила команда «Україна Інкогніта». Хрест обстежив і сфотографував краєзнавець із Дунаївців Олександр Романюк. Учасники команди допомогли розшифрувати написи та встановити походження пам’ятки, розповів історик Дмитро Полюхович.

Надгробок розташований на східній околиці Зеленче, на краю Нестеровецького лісу. За словами місцевих жителів, раніше він стояв на кам’яній плиті й сягав майже двох метрів заввишки. Нині його висота – близько півтора метра. Водночас дослідники вважають, що розповіді про більші розміри хреста можуть бути перебільшеними: за його формою не схоже, що значна частина надгробка прихована під землею.

Поруч із хрестом помітні нерівності рельєфу, які можуть свідчити про розташування давніх споруд. Тому дослідники припускають, що колись на цьому місці міг бути хутір, мешканці якого загинули під час епідемії.

Напис на надгробку зберігся частково. На одному боці вдалося прочитати: «…Раб Божий Василий Томєн… Прєдставился под час повєтра (пошесті – ред.)». Інший бік, де вказаний рік смерті, сильно пошкоджений вивітрюванням. Однак дослідникам вдалося розшифрувати дату – 1719 рік.

Саме тоді Поділля охопила перша велика епідемія чуми XVIII століття. Тож надгробок із Зеленче належить до найдавніших відомих в Україні датованих пам’яток такого типу.

Дослідники також звернули увагу на отвір, висвердлений у центральній частині хреста. Він не наскрізний. Подібні отвори команда «Україна Інкогніта» знаходила на надгробках XVIII–XIX століть, зокрема на кам’яних хрестах і мацевах – єврейських надгробках.

Точного пояснення призначення таких отворів наразі немає. За однією з версій, вони пов’язані з народними уявленнями про надгробок як символічні двері між світом живих і мертвих, через які могла проходити душа померлого.

Фото команди «Україна Інкогніта»

Кам’яні «чумні хрести» – рідкісні пам’ятки. Під час епідемій померлих часто ховали неподалік від їхніх осель, щоб не переносити тіла через населені пункти до кладовищ. На могилах переважно встановлювали дерев’яні хрести, адже кам’яні надгробки були дорогими. Крім того, пошесті нерідко забирали цілі родини, тож подбати про пам’ятник могло бути нікому.

В Україні широкому загалу відомо трохи більше ніж три десятки позацвинтарних «чумних хрестів» XVIII століття. Більшість таких пам’яток на Хмельниччині пов’язана з епідемією 1770–1771 років, решта – з пошестю 1797–1799 років.

До знахідки в Зеленче на Хмельниччині був відомий ще один надгробок жертви епідемії 1719 року. Він розташований у селі Кам’янка – присілку Сатанова. Йдеться про поховання Григора Кадона, яке команда «Україна Інкогніта» обстежила під час експедиції у 2024 році.