На XXXIII Олімпійських іграх, які тривають у Парижі, немає команди, яка б представляла країну з центом у Кремлі (СРСР/РФ). Уперше з 1984 року, а якщо не рахувати демонстративний жест перед Олімпіадою в Лос-Анджелесі – то взагалі з 1948-го. І, що цікаво, ці ігри проходять без жодних серйозних скандалів.
Без скандалів навколо «роботи» із суддями, як було на зимовій Олімпіаді-2002 у Солт-Лейк-Сіті. Без скандалів із допінгом, як сталося на зимових Іграх-2014 у Сочі. Ви вже здогадалися (чи знали), що і в Юті, і на узбережжі Чорного моря головними «героями» були саме росіяни. Цього разу їх на Олімпійських іграх немає – ну, не рахувати ж ті жалюгідні півтора десятка «індивідуальних нейтральних спортсменів», які позбавлені прапора, гімну, власне, усіх державних ідентифікаційних маркерів.
І – неймовірний збіг, чи не так? – саме відсутність Російської Федерації дозволила спортивному світу просто насолоджуватися змаганнями і результатами. Олімпіада знову стала тим, чим і задумувалася – всесвітнім святом спорту. Але Росія не була б Росією, якби не спробувала зіпсувати той захід, куди її не пустили.
Ідеться про скандал навколо «боксерки-трансгендерки» з Алжиру Іман Хеліф. Сам скандал розгорівся через її швидку перемогу (46 секунд) над італійською спортсменкою Анджелою Каріні. Після цього блискучого успіху тут же з’явилася «інформація» про те, що Хеліф, мовляв, не зовсім жінка – трансгендер чи щось інше. А причому тут Росія, спитаєте ви?
А при тому, що цю «інформацію» надала Міжнародна боксерська асоціація, IBA, представники якої заявили, що 2023 року Іман Хеліф була дискваліфікована через те, що не пройшла тест на стать. Яким був цей тест – в IBA не пояснили, методологію визначення не розкрили, мовляв, «вірте нам на слово» і крапка.
А очільником IBA з 2020 року є ніхто інший, як генеральний секретар Федерації боксу Росії Умар Кремльов, з яким пов’язана ціла купа різноманітних скандалів. Скандалів, які, зокрема, призвели до того, що на Олімпіаді-2024 організацією боксерського турніру зайнявся відділ боксу Міжнародного олімпійського комітету – а до того це право було саме в IBA.
Звісно ж, керівництву кремльовсько-кремлівської організації така ситуація не могла не сподобатися. Саме тому скандал навколо Іман Хеліф, скандал, який досить швидко загасили – зокрема, Анджела Каріні, яка спочатку дорікала суперниці, що вона є не зовсім жінкою, встигла вибачитися за свої слова, – розгорівся на основі проросійської «інформації».
І все б нічого – історія із «трансгендером», як я вже сказав, завершилася, ледве розпочавшись. Та в одній європейській країні соцмережі встигли розігнати цю тему так, що на деякий час вона стала чи не головною подією всієї Олімпіади. Цією країною, як ви вже здогадалися, є Україна.
Така виходить дивна ситуація. Якщо на театрі реальної війни Україна, її громадяни хоробро протистоять російським агресорам – на іншому фронті, інформаційному, українці несвідомо, але активно допомагають росіянам просувати потрібні їм вкиди. Звісно, у районі Часового Яру – не так, як в інтернеті, там чітко зрозуміло, де наші, а де росіяни. В інтернеті із цим складніше, бо навіть той елементарний фактчекінг, що всю історію з Хеліф розігнали з подачі та за допомогою IBA, яку очолює людина з промовистим прізвищем Кремльов, – велика кількість українських громадян не годна пройти. Що вже казати про складніші конструкції, які вимагають реальної аналітично-розслідувальної роботи…
І було би пів біди, якби справа обмежувалася лише скандалом на Олімпіаді. Врешті-решт, спорт в українському суспільстві займає не таке вже й значуще місце, як про це дехто думає. (Чудовою ілюстрацією є розповідь футбольного журналіста Сергія Болотнікова, який після мобілізації потрапив до навчального центру ЗСУ, де з подивом виявив, що футбольні матчі там цікавлять тільки його одного).
Та подібна модель поведінки характерна для багатьох українців і в значно серйозніших – критичних у нинішніх умовах – ситуаціях. Зі значно серйознішими наслідками. Війна, яку Росія розпочала 2014 року, війна, яка переросла в повномасштабну, повноформатну фазу 2022 року ,триває не тільки на лінії фронту в Донецькій, Запорізькій, Харківській і Херсонській областях. Росіяни не змогли здолати Україну в запланованому Владіміром Путіним бліцкригу, не можуть здолати в затяжній війні на виживання і винищення. Кожен місяць 2024 року добиває російську економіку – і, відповідно, здатність продовжувати військові дії на території України та повітряні атаки українського тилу.
І, розуміючи це, росіяни активізувалися на тому напрямі, який вони якраз знають дуже добре – напрямі дезінформації, провокацій та фальсифікацій. Це саме те, чим займався КДБ СРСР, саме те, чим займається ФСБ РФ. Кількість фейків на тему війни, які були закинуті в український інформаційний простір протягом повномасштабної війни, перевищує всі розумні і нерозумні межі. І далеко не всі російські вигадки, провокації й відверту брехню українці навчилися ідентифіковувати.
Саме тому є важливою така нібито безпечна, нешкідлива історія з «алжирською трансгендеркою» на Олімпійських іграх. У нинішньому інформаційному суспільстві будь-яку інформацію треба перевіряти за визначенням. У ситуації ж, коли проти нас запеклу боротьбу веде одна з найпідступніших спецслужб світу, – це «треба» зростає в геометричній прогресії.
Та й взагалі, під час свята спорту, свята українських перемог на паризькій Олімпіаді, чи варто нам бути на кремльовському (і, як наслідок, кремлівському) боці?..