У Яворові у суботу, 19 серпня, влаштували другий етнофестиваль «Яворівська забавка». Майстри, яких в регіоні залишилося до десятка, тішили малечу своїми виробами. Цю іграшку називають саме забавкою, бо нею забавляли, бавили, заспокоювали малечу. Зазвичай це стилізовані, різьблені та розписані коники, півники, тарахкальця, пищики, тріскачі, деркачі.
Скільки років цій забавці – достеменно не відомо. Кажуть, майстри трудилися над нею ще з XVIII ст. Вирізали з осики, бо здавна вважається, що вона відганяє усе лихе, а також – із липи.
«Тріскачі, тарахкальця – це забавки до Паски. Вони тріщать і видають звуки. Тож коли Христос воскрес, дається знак про це. А ще деркачі повідомляють про воскресіння. Як то кажуть, загуркотіло, загриміло – і в той же час Христос воскрес», – розповів народний майстер Антон Гула.
Розписують забавку квітами та листочками, що схожі на вербові гілочки – «вербівкою». І віддавна лише трьома кольорами: зеленим, червоним та синім, що символізує небо та воду. Фарби робили з кори дуба, цибулиння. А на початку XX ст. додали жовту барву. І перейшли на акрил.
«Пов’язують червоний колір із квітами, жовтий колір із сонечком, зелений колір – як травичка. Мабуть, це правда. Бо яворівська дитяча забавка котилася по землі і котилася поміж тими кольорами: між травичкою, між квітами…», – пояснив народний майстер Василь Яремин.
Майстри продовжують традицію забавкарської школи, що діє ще від 1896 року. За цей час «яворівська іграшка» встигла помандрувати світом: є вона в Голландії, Канаді, Німеччині і навіть у Японії.