Нинішній депутатський корпус, якому де-факто всього 100 днів, схоже, не повністю усвідомлює масштаби завдань, що стоять перед ним і важливість кинутих Україні викликів. В іншому випадку коефіцієнт корисної дії парламентаріїв був би значно вищим. Обрання нового складу Верховної Ради повинно було завершити процес оновлення влади в 2014 році.
Не можна сказати, що минулі 26 жовтня вибори повністю вирішили це завдання. І справа не тільки в тому, що нинішнє депутатське скликання не нараховує 450 передбачених за Конституцією депутатів через анексію Криму та окупацію Донбасу. Проблема полягає не в кількості, а в якості депутатів, і навіть оновлення на 60% складу законодавців не змогло змінити ситуацію.
Після втечі Віктора Януковича в лютому минулого року Україна знову стала парламентсько-президентською республікою. Але якість роботи депутатського корпусу і його готовність брати на себе відповідальність за події в країні залишаються парадоксально низькими. Верховна Рада продовжує працювати на мінімальних обертах, часами збиваючись на холостий хід. Посудіть самі: після гучної заяви про створення коаліції «Європейська Україна», в якій налічується понад 300 парламентаріїв, парламентарії так і не зуміли перетворитися на справжню машину для голосування, приймаючу необхідні для країни рішення без сучка, без задирки. Суспільство не бачить реальних змін, крім зміни головних дійових персонажів у сесійній залі парламенту. Поспішне прийняття бюджету-2015 авансом, у розрахунку на професіоналізм уряду, може стати серйозною помилкою депутатського корпусу, досконалою, звичайно ж, з найкращих спонукань. Консенсус «Блоку Петра Порошенка» і «Народного фронту» - двох фракцій, що представляють партію влади, з цього питання - найкраще тому підтвердження. Цікаво, що соратники Петра Порошенка та Арсенія Яценюка після цього збігу інтересів неодноразово входили в словесний клінч з тих чи інших питань. Останній приклад - запекла дискусія з питання підпорядкованості Антикорупційного бюро. Подібні випадки розбіжностей виглядають показовими для виборців, які стрімко втрачають віру в слуг народу.
За час зі старту своєї роботи парламент може занести собі в актив оперативне обрання керівництва Верховної Ради, профільних парламентських комітетів і скасування позаблокового статусу України. Голосування за направлення до Конституційного Суду законопроекту про скасування депутатської та обмеження суддівської недоторканності носить скоріше пропагандистський, ніж практичний характер, оскільки остаточне рішення парламентарії прийматимуть восени. Як не дивно, але прийняти рішення про персональне голосування кожного парламентарія після кількох раундів боротьби з кнопкодавством законодавці поки не в змозі. Нещодавнє визнання дій Росії агресією - політичне рішення, яке не має під собою практичних наслідків, але воно хоча б виправдано як заявлена позиція законодавчого органу. Цього не скажеш про рішення позбавити Віктора Януковича звання президента, оскільки цей крок не тільки сумнівний з юридичної точки зору, але і не здатний викреслити непривабливі сторінки з новітньої української історії.
Схоже, депутати вважають за краще популістські пустушки копіткій роботі над необхідними законами. Але виборців на полові не проведеш. Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з Центром Разумкова провели соціологічне дослідження, яке повинно спантеличити законодавців. Задоволені роботою Верховної Ради восьмого скликання лише 21% опитаних, тоді як 61% респондентів оцінюють депутатську активність зі знаком «мінус». Хоча достроково обраний парламент не може бути розпущений протягом року, дані опитування - тривожний дзвіночок для всієї системи державної влади, в якій парламент відіграє ключову роль. Суспільство не відчуває позитивних змін у роботі народних депутатів в порівнянні з правлінням Януковича, і це може вже навесні виплеснутися в акції протесту біля стін Верховної Ради.