Сьогодні у музеї-заповіднику «Личаківський цвинтар» на могилі українського композитора Ігоря Білозіра освятили пам’ятник у вигляді білого ангела. Він виготовлений з італійського мармуру. Скульптори працювали над ним понад півтора року. Вшанувати пам’ять митця прийшли родичі, друзі та понад півтисячі львів’ян.
«Постамент зроблено з нашого українського граніту, а пам’ятник – з італійського мармуру. Вся культурна світова спадщина виготовлена тільки з італійського мармуру. Андрій Білозір (син Ігоря Білозіра, - ред.), він сам їздив в Італію на кар’єри, вибирав камінь 2 на 2 метри. Цей камінь мав бути дуже великий, щоб він не розколовся. Сам його привіз і вже потім майстри зробили свою справу», – розповіла Оксана Білозір.
Також вона додала: «19 серпня – це свято Преображення Господнього і сам Ігор, і його життя, і місія є стражденна і сподвижницька. Це як преображення звичайної людини в Божий замисел, Божий промисел і в Господній план. Його смерть так само стала величезним струсом для багатьох українців, які замислилися, хто вони і для чого вони тут».
Пам’ятник створили скульптори Андрій та Володимир Сухорські, архітектор – Костянтин Малярчук.
Також сьогодні о 19:00 в приміщенні Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької відбудеться концерт «Слід на землі», присвячений пам’яті Ігоря Білозіра. Пісні композитора виконуватимуть ВІА «ВАТРА», «ВАРТОВІ», Ніна та Антоніна Матвієнко, Мар’ян Шуневич, Оксана Білозір, «19-й клас», О. Гриб, О.Ярема, М.Гев, Ф.Стригун, Б.Стельмах, П. Запотічнийй та інші.
Також усі охочі можуть відвідати фотовиставку, присвячену композиторові, яка презентується у фотогалереї Василя Пилип’юка (вул. Стецька, 3а). Офіційне відкриття виставки відбудеться об 11.00.
Нагадаємо, гранітну основу під пам’ятник Ігорю Білозіру освятили 11 грудня 2011 року.
Довідка
Ігор Білозір народився 24 березня 1955 року в місті Радехові у Галичині. Навчався в Радехівській ЗОШ №1 та у Львівському музично-педагогічному училищі та Львівській консерваторії. Стажувався у США та Канаді.
Від 1977 року — керівник ВІА «Ритми Карпат» Львівського автобусного заводу, від 1979 — художній керівник і соліст ВІА «Ватра» Львівської обласної філармонії, що виконує більшість його пісень донині. Крім того, писав пісні для своєї дружини, вокалістки Оксани Білозір, а також виконував деякі пісні сам.
Побитий 8 травня 2000 року у кав'ярні «Цісарська кава», що на проспекті Шевченка у Львові. Внаслідок завданих травм 28 травня 2000 року помер у лікарні. Похований у Львові на Личаківському цвинтарі (поле №2).
Автор естрадних пісень:
«Пшеничне перевесло», «Мамина світлиця», «Весільний марш» — на слова Б. Стельмаха;
«Ніби вчора, моя мамо», «Коханий» — на слова П. Запотічного;
«Голубий сніг», «Лицарі» — на слова Анни Канич.
Його творчість здобула визнання у США, Канаді, Німеччині, Польщі, Росії. В 1997 році йому присвоєне звання Народного артиста України.