Учора, 16 квітня, у кав’ярні-книгарні "Кабінет" відбулася творча зустріч із тисменицьким поетом та скульптором Олегом Лишегою.
"Він - фігура легендарна. Про нього розповідають лише легенди. Він живе у селі. Займається скульптурою, було кілька його виставок. Великий поет, хоча вийшло друком лише дві збірки", - зазначив координатор літературних вечорів у "Кабінеті" Юрко Кучерявий.
Олег Лишега у Львові зустрівся зі своїми товаришами - Юрком Винничуком, Віктором Небораком, Галиною Чубай та іншими. Спочатку не зовсім розумів, що має говорити присутнім. "Хтось розповідав, що від львівської публіки не знаєш, що очікувати. Я знаю франківську публіку, тисменицьку, там котам читаю. Київську публічку знаю. Лінкольн-центру публічку знаю. Не знаю, чого хочете ви?", - риторично запитав він.
Пізніше говорив про Слово, про Поезію, щоразу із свого заплечника витягаючи дерев’яну скульптурку, власне, на основі яких говорив про літературу.
"Щоб займатися літературою, треба побачити Слово, спереду, збоку, побачити його тінь. Слово - як плоть. Якщо хтось бачить Слово, той зрозуміє, про що говорю. Скульптура - це археологія. Література - це археологія, тобто, що одне, що інше - це розкопки. Теперішні письменники тулять слово, як колаж. А потрібно вести розкопки. Література - це археологія в повітрі. Коли говориш про вербу, стань вербою - ось у чому полягає сенс моїх археологічних розкопок в повітрі", - зазначив Олег Лишега.
"Я розумію небезпеку сьогоднішніх моїх алюзій: виставити тут у кафе (філософія кафе налаштована на флірт, на розмиття) скульптури "бабів" навпроти гламурних костиркових… Говорю вам ці речі, вам, хто живе повноцінним комп’ютерним життям, які намагаються вистрибнути з цієї матерії і поглинутись у комп’ютерний світ. Я розумію, що ви не так все розумієте, як я. Оптимальний розмір скульптури - 2-3 долоні. Так само і в слові", - додав О. Лишега.