З банальними написами на стінах будинків, на зразок «Тут був Вася», ми давно вже змирилися. Їх змивають, стирають і про них забувають. А от написи на львівській вежі Корнякта стерти не вдалося, то ж для історії і нащадків зберегли привітання ще із середини XVIII століття. І, на диво, стародавні послання на стінах вежі в сучасному стилі.
Можливо, перші надписи зробили члени Львівського братства, яких тримали в цьому приміщення за якусь провину. До того у приміщеннях вежі значний час зберігалась бібліотека Успенського братства. По суті, вежа стала своєрідним гербом братства, її можна знайти на печатках братства, на видавничій марці.
Більшість збережених розписів не датовані. Ті, що підписані, то датовані серединою XVIII століття. Імовірно, надписи збереглися досі завдяки тому, що зараз це вже не екскурсійний маршрут, тому потрапити до середини неможливо.
До прикладу, зверху під склепінням є надпис 1847 року латинкою, де написано «Тут був Василь». Схожий надпис є на велетенському дзвоні, але надпис не розбірливий, а датований 1859 року.
«Якщо це надписи авторів, то це дуже добре, але часто ми зустрічаємо надписи попередників наших графітчиків, які зараз пишуть «тут був Вася», а колись іншою мовою писали щось про себе», – розповіла начальник міського управління охорони культурної спадщини Лілія Онищенко.
Втім, історія свідчить, що розписувати стіни у Львові було модно ще в XVI столітті. До прикладу, на розі вул. Шевської і Краківської є будинок пані Абрекової, де в середині XVI століття писали різні пасквілі і карикатури.
«Кожного ранку львів’яни бігли до того будинку, аби дізнатися, що ж новго відбулося у Львові і що висміюють фактично. Втім, на стінах часто знущалися з міської влади, тому згодом там виставили поліціянта, аби відганяти таких писак», – зазначив львовознавець Ілько Лемко.
До речі, торік у монастирських келіях біля церкви Святого Андрія також знайшли надписи. Там в одній з келій були примітивні малюнки та філософські надписи. Можливо, одного з монахів, що там проживав.