Це, звичайно, прекрасно наобіцяти Байдену надати допомогу коаліції в Сирії. Інше, як нашій армії пережити зиму, весну, літо, борючись проти озброєних дебілів на Донбасі.
Наприклад, через те, що ВР 4 місяці відтягувала закон, що передбачає переведення мобілізованих солдатів на піврічні контракти, багато досвідчених бійців просто пішли додому. Що прийде їм на зміну після чергової хвилі мобілізації, можна тільки здогадуватися.
Або наприклад, зараз у парламенті обсмоктують які завгодно теми, аби не займатися замовленнями для Укроборонпрому на 2016 рік. Адже в минулому році армія отримала деякі машинки вперше за всю незалежність.
Не особливо займаються патріоти з мандатами і питанням поліпшення матеріального забезпечення військовослужбовців. У суботу в Одесі я познайомилася з військовим хірургом. Через тиждень він четвертий раз вирушає в зону АТО. Під час першої поїздки його університетський викладач зі своєю дружиною робили йому на замовлення бронежилет з норвезьких бронедверей. Під час другого тримісячного відрядження під Іловайськ його контузило. До третього - ледве встиг одружитися. Тільки після 1,5 року очікування йому дали УБД, але не заплатили ні копійки грошей за роботу в зоні АТО. 5300 грн ставки в госпіталі - і ні копійкою більше. Зараз багато народниих обранців скаржаться, що 4700 грн --це дуже мало, щоб прожити місяць. Але їх відповідальність мінімальна в порівнянні з хірургом, який латає поранених солдатів на полі бою. До речі, хірургічний матеріал цей лікар в більшості випадків возить на передову свій, що теж чималі витрати з особистого бюджету. Коли держава надасть цьому хірургу хоч казенні голки та нитки, тільки потім можна обіцяти Байдену і Ко, як ми будемо браво воювати проти ІДІЛ.