В Етнографічному музеї – унікальна виставка «Вигнанці». Це світлини, листи, церковні атрибути, валізи і навіть одяг переселенців.
Виставку присвятили трьом великим переселенням, які відбулися за останні 75 років. Перше – так званий обмін населенням між Польщею та УРСР 1944-1946 років. Друге – депортація кримських татар із Криму 1944 року. А третє – вимушене переселення українців та кримських татар уже тепер, із окупованого Росією Криму, Донецької та Луганської областей.
Тож в одному з залів помістили стилізований потяг. Один хвіст його давній, як за часів виселення українців з території Польщі, – інший сучасний.
«Історія насправді не змінюється. Що було умовно 70 років тому, те маємо і в сьогоднішній час. Ми бачимо поїзд, в якому українці з території Польщі мусили виїжджати і забирати речі з собою. І відповідно бачимо новий поїзд. У таких поїздах люди з Криму, Луганська чи Донецька також мусили втікати», – пояснив художник проекту «Вигнанці» Остап Лозинський.
А посередині потяга – злам світоглядів тих гнаних українців.
«Тут експонують речі, які люди найперше брали зі собою в час обміну населенням між Польщею та УРСР у 40-их: книги, інструменти, одяг. І ті, що переселенці беруть зі собою тепер, втікаючи від російсько-української війни. Це комп’ютери, телефони – речі, завдяки яким вони можуть тримати контакт зі своїми близькими та рідними», – пояснив художник проекту «Вигнанці» Остап Лозинський.
Проект, у центрі якого людина, визрівав півтора року. Організатори відшукали очевидців подій, тож кожен експонат – сімейні реліквії. Серед усього – інструменти духового оркестру українців, що покинули село Босько Сяноцького повіту.
«Але разом із тим вони перевезли і духовий оркестр. І цей духовий оркестр тривалий час функціонував, він був діючим. Щоправда, довелося вивчати новий репертуар. Нові пісні, гімн Радянського Союзу», – розповіла керівник проекту «Вигнанці» Ірина Горбань.
Є й незвичний експонат – двері до шафи. За ними колись трапилася цікава історія з переселенцем Володимиром Серидинським, що мешкав малим у Ліському повіті.
«У нього дуже рано померла мама. І батько вирішив удруге одружитися. Пан Володимир був тоді ще маленьким хлопчиком. І десь напередодні, бігаючи, подер собі штани. Відповідно, батько не хотів його брати на шлюб і зачинив його в шафі. А в шафі висіли ковбаси, шинка, яку приготували на весілля. Ну, він трішки їх надкусив… Ну, і перепало йому!», – переповіла керівник проекту «Вигнанці» Ірина Горбань.
А в третій частині виставки, на вікнах музею – фотоплівка з кримськими пейзажами. Поруч – речі, які вдалося вхопити кримським татарам, коли радянська влада виселяла до Узбекистану чи Уралу. У 1944-му. Серед усього – марама, шаль, у якій жінки читали Коран. Хто ж не вхопив зі собою, сам створював схожі.
«Вони самі на шматках марлі йодом, зеленкою чи навіть соком від горіха робили малюнки. Аби та тканина нагадувала оті ритуальні головні шалі», – додала куратор кримськотатарської частини виставки Ульвіє Аблаєва.
Проект триватиме до 3 грудня. У його межах будуть ще майстер-класи з вибійки – 27 жовтня та перформанс-інсталяція Влодка Кауфмана «Керована свобода», що відбудеться 7 листопада.